- •1. Предмет курсу, його місце в навчальному плані підготовки фахівців з економіки.
- •2. Мета дисципліни і основні завдання.
- •3. Економічний аналіз як галузь економічної науки
- •4. Основні етапи економічного аналізу.
- •6. Основні категорії економічного аналізу.
- •7. Види економічного аналізу.
- •8. Місце економічного аналізу господарської діяльності у системі наук
- •15) Основні етапи проведення аналізу господарської діяльності
- •16) Формування пропозицій за результатами аналізу та контроль за їх виконанням
- •17) Інформація як важливий ресурс сучасної ринкової економіки
- •18) Організація та контроль потоків інформаційного забезпечення виробництва
- •19)Характеристика і класифікація найважливіших видів інформації на підприємстві
- •20) Вимоги до системи обліку та звітності на підприємстві.
- •21) Використання еом в економічному аналізі
- •22) Розробка і класифікація аналітичних задач
- •23) Використання аудиту для перевірки якості бухгалтерських даних і звітності
- •24. Призначення та класифікація прийомів і способів економічного аналізу
- •25. Способи первинної обробки економічної інформації: деталізація, порівняння, групування, відносні та середні величини, динамічні ряди, балансові зіставлення.
- •26. Статистичний методи, які застосовуються в економічному аналізі
- •27. Економікоматематичні методи
- •28. Метод моделювання
- •29. Види детермінованих факторних моделей
- •30. Методи детермінованого факторного аналізу
- •31. Евристичні методи
- •32. Завдання та інформаційне забезпечення аналізу витрат на виробництво та реалізацію продукції, робіт, послуг
- •33. Методика аналізу витрат на виробництво та реалізацію продукції
- •34. Фактори зміни обсягу продукції
- •35. Аналіз виконання договірних зобов’язань за постачанням продукції
- •36. Значення асортиментної політики підприємства
- •37. Фактори зміни асортименту і структури продукції
- •38. Аналіз ритмічності організації виробництва
- •39. Аналіз виконання плану за якістю продукції
- •40. Оцінка факторів та резервів збільшення випуску та реалізації продукції
- •47. Оцінка резервів продуктивності праці за рахунок кращого використання трудових ресурсів
- •48. Завдання аналізу основних виробничих фондів і джерела інформації, які використовуються у процесі аналізу
- •49. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів
- •50.Оцінка динаміки оновлення й модернізації основних фондів, фондоозброєності праці
- •51. Оцінка інвестиційної активності підприємства
- •52. Класифікація показників використання основних фондів
- •53. Аналіз фондовіддачі та фактори її зміни
47. Оцінка резервів продуктивності праці за рахунок кращого використання трудових ресурсів
Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.
З метою виявлення та найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці всі резерви класифікуються залежно від видів ресурсів, що використовуються (резерви кращого використання засобів виробництва та поліпшення використання робочої сили), часу їх використання (поточні та перспективні), сфери виникнення (загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві та внутрішньовиробничі).
Внутрішньовиробничі резерви підрозділяються на:
резерви зниження трудомісткості продукції;
резерви поліпшення використання робочого часу;
резерви поліпшення структури і використання кадрів.
Необхідною умовою виявлення і використання резервів є їх кількісна оцінка.
Оцінка резервів підвищення продуктивності праці визначається за формулами:
· за рахунок зниження трудомісткості:
де ПП - величина підвищення продуктивності праці, %; t1, t2 – трудомісткість на операцію або виріб до і після впровадження заходів; Еч - економія чисельності робітників; N — кількість виробів або операцій; Ф - реальний фонд робочого часу одного робітника, год.; Кв.н. - коефіцієнт виконання норм.
· за рахунок поліпшення використання робочого часу (зменшення його втрат):
де т — втрати робочого часу в базовому періоді, %; п — втрати робочого часу в поточному періоді, %.
· за рахунок змін у структурі кадрів:
Iп.з = Іп Іd ,
де Іп.з — індекс загальної продуктивності праці; Іп — індекс продуктивності праці основних робітників; Іd — індекс зміни частки основних робітників у загальній кількості робітників у поточному періоді порівняно з базовим.
Зіставлення динаміки річного, денного і годинного виробітків сприяє виявленню резервів підвищення продуктивності праці через поліпшення використання робочого часу.
Шляхи реалізації резервів зростання продуктивності праці:
впровадження досягнень науково-технічного прогресу;
удосконалення організації виробництва і праці;
підвищення якості професійно кваліфікаційного рівня робочої сили;
удосконалення систем мотивації та стимулювання праці.
На підприємствах для використання резервів розробляють плани організаційно-технічних заходів, в яких зазначені види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх використання, витрати на них, строки проведення, а також відповідальні виконавці.
48. Завдання аналізу основних виробничих фондів і джерела інформації, які використовуються у процесі аналізу
При сучасному високому технічному рівні промислового вироб-ництва величина і прогресивність основних виробничих фондів, їх технічний стан значною мірою визначають потенційні можливості промислового виробництва, його потужність.
З цього твердження випливає потреба в аналізі забезпеченості ви-робництва основними фондами, їх технічного стану і використання, а також оцінку їх впливу на зростання обсягу продукції і виконання плану виробництва.
Основними завданнями аналізу є:
— забезпеченість основними фондами підприємства і його струк-турних підрозділів — відповідність величини, складу і техніч-ного рівня фондів потребам в них;
— дізнатись про виконання завдання зі зростання і оновлення основних фон-дів, про
технічний стан основних фондів, ступінь використання основних фондів і факторів, що вплива-ють на її рівень;
— оцінка ступеня використання виробничої потужності, площ та устаткування;
— стан невиробничих основних фондів — зміни в забезпеченос-ті працівників житлом, дитячими установами, поліклініками, спортивними спорудами тощо.
Інформаційною базою аналізу є статистична звітність форма № 11-03 «Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)» — річна; форма № 1 «Баланс»; форма № 5 «Примітка до річ-ної фінансової звітності» — річна; статистичні звітності з виробни-цтва і праці; паспорт окремих видів устаткування та інші внутрішньо-виробничі документи.