32. Завдання та інформаційне забезпечення аналізу витрат на виробництво та реалізацію продукції, робіт, послуг
За нових ринкових умов господарювання всі підприємства здобули повну оперативну самостійність у виборі того, якої і скільки випускати продукції, з ким співпрацювати, кому продавати свої вироби, як організовувати і планувати всі виробничі процеси. Цю свободу дій спрямовано передовсім на врахування кон'юнктури ринку, його потреб і вимог.
Правильно вибрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні прибутки. Тому виробничу діяльність підприємства жорстко зумовлено загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення.
У процесі аналізу виробничої діяльності підприємства потрібно розглянути такі питання:
а) якість планування виробництва, напруженість і обґрунтованість планів діяльності як у цілому, так і щодо окремих виробничих підрозділів;
б) оцінка виконання планів виробництва, постачання й реалізації продукції, динаміка обсягів виробництва;
в) визначення основних факторів, що впливали на загальні обсяги виробництва протягом останніх років і зокрема у звітному періоді;
г) розкриття взаємозв'язку і взаємозумовленості показників обсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів тощо;
д) визначення внутрігосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції і реалізації, а також розроблення заходів щодо їх повного та ефективного використання.
Для виконання аналітичного дослідження використовують статистичну звітність про виробництво продукції, а також планові матеріали відповідного відділу і бухгалтерські дані про випуск, відвантаження і реалізацію продукції, оперативні дані виробничої діяльності. Бажано також ознайомитись із залишками незавершеного виробництва, готової продукції на складі і товарів відвантажених.
33. Методика аналізу витрат на виробництво та реалізацію продукції
Собівартість продукції — це виражена в грошовій формі сукупність витрат на виробництво та реалізацію продукції. Розрізняють виробничу собівартість продукції, собівартість усього товарного випуску та окремих видів продукції. За впливом на собівартість обсягу виробництва розрізняють змінну та фіксовану частини собівартості продукції.
Під час аналізу звичайно використовуються такі показники:
валові витрати;
виробнича собівартість товарної продукції;
витрати на 1 гривню товарної продукції;
собівартість окремих видів продукції.
Аналізуючи собівартість продукції, вирішують такі основні завдання:
1) оцінювання виконання плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також за окремими видами продукції;
2) вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових за статтями, а також за окремими видами і групами продукції;
3) виявлення резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання.
Для аналізу використовують дані звіту по собівартості продукції, звіту про фінансові результати (розділ 11) і звіту підприємства з праці. Залучають також планові та звітні калькуляції з окремих видів продукції та відповідні дані бухгалтерського обліку.
СВ реалізованої продукції = СВ товарної продукції + виробнича СВ продукції, реалізованої із залишків минулого періоду.
СВ товарної продукції - сума витрат за всіма калькуляційними статтями окремих видів продукції.
План із собівартості продукції вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчий від нього. В останньому випадку говорять про понадпланове зниження собівартості продукції. Для вивчення собівартості продукції у динаміці більш придатний показник витрат на 1 грн. товарної продукції (З), який обчислюється так:
,
(8.1)
де С — виробнича собівартість товарної продукції;
Т — вартість товарної продукції в цінах реалізації.
Цей показник одночасно може певною мірою виконувати роль показника рентабельності виробництва. Цей показник залежить від зміни суми собівартості продукції. Проте він також залежить від:
— структури та асортименту вироблюваної продукції;
— рівня цін на продукцію даного підприємства.