49. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів

При аналізі основних фондів насамперед треба визначити їхню

середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому слід

зіставляти темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або

обсягів виробництва в натуральному вираженні. Останній показник повинен

мати більш високі темпи зростання порівняно з основними фондами.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі й невиробничі основні

засоби. Перші включають основні засоби основного виду діяльності

(промисловості) та інших галузей народного господарства. Основні засоби

основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування,

інструменту та інших основних фондів.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, їх слід поділити на активні

й пасивні, визначивши частку кожної групи. Треба ретельно вивчити, як

змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому

невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових

машин – нагальна мета кожного підприємства.

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка

основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу займає

підприємство і наскільки доцільно її використовує.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних розділу І

активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання

(зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як

допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних

засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршення цих

показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на

підприємствах країни, відсутністю коштів для фінансування цих потреб. До

того ж спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих

технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоздатність продукції

більшості підприємств.

Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі

насамперед їх фізичний знос. Проте не слід забувати ще й про моральне

старіння фондів, яке набагато погіршує становище.

Коефіцієнт зносу ОЗ:

Кзносу = Сума зносу/Первісну вартість ОЗ.

Коефіцієнт вибуття: Квиб. = Вартість ОЗ, що вибули/Первісну вартість ОЗ.

Коефіцієнт оновлення: Кон. = Вартість ОЗ, що прибули/Первісну вартість на кінець періоду.

50.Оцінка динаміки оновлення й модернізації основних фондів, фондоозброєності праці

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацьовуван­ням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втра­ти ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості — економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсив­не), особливості технологічних процесів, якість технічного догля­ду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду. Цей показник розраховується як у цілому, так і в розрізі окремих груп основних засобів. Більш високий коефіцієнт оновлення активної частини, ніж інших основних засобів, покаже, що оновлення засобів на підприємстві здійснюється саме за рахунок активної частини і позитивно вплине на показник фондовіддачі.

Коефіцієнт оновлення (Кон): Кон=ОЗо/ОЗк,

де ОЗо — вартість введених основних засобів за звітний рік;ОЗк — загальна вартість основних виробничих засобів на кінець року.

Забезпеченість підприємства основними засобами характеризується показниками фондоозброєності праці та технічної озброєності праці.

Фондоозброєність праці розраховується як відношення середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності. Рівень технічної озброєності праці розраховується як відношення середньої вартості активної частини основних засобів до кількості робітників у найбільш численну зміну або до їх середньоспискової чисельності.

Порівнюючи фактичні показники з планом або з фактичними торішніми показниками, визначають темпи і напрямки зростання цих показників. Темпи зростання фондоозброєності та технічної озброєності порівнюють із темпами зростання продуктивності праці.

За порівняно невеликих витрат і за відносно короткий строк мо­дернізація може забезпечити оновлення устаткування на новому технічному рівні, зростання продуктивності праці, нарощування ви­робничих потужностей, збільшення випуску продукції, економію інвестиційних ресурсів. Досвід багатьох підприємств України пока­зує, що проведення комплексної модернізації багатьох видів вироб­ничого устаткування збільшує його продуктивність на 30—50%, а зв'язані з цим витрати не перевищують половини вартості нових технічних конструкцій аналогічного призначення. Економічно доці­льніше здійснювати як загальнотехнічну, так і технологічну (цільо­ву) модернізацію устаткування під час проведення його капіталь­ного ремонту.

Метод визначення ефективності витрат на модернізацію такий самий, як і витрат на проведення капітального ремонту.