Судмед / SM_pract_Medic UKR

глої форми лобової кісти розміром 5×5 см з розривом твердої мозкової оболонки і виділенням мозкової речовини; наявність під твердою мозковою оболонкою праворуч над півкулею до 100 мл рідкої крові, ліворуч — до 50 мл; розлиті крововиливи під м'якою мозковою оболонкою по ходу судин над півкулями; забиті місця з розчавленням лівої верхньої лобової звивини на ділянці розміром 6×4 см відповідно перелому правої тім'яної частки на ділянці 5×5 см у виді дрібно крапкових крововиливів у кору великого мозку; рідка кров у шлуночках мозку, дрібно крапкові крововиливи в мозкову речовину в області моста.

При судово-токсикологічному дослідженні крові і сечі виявлений етиловий алкоголь у концентрації відповідно 2,1 і 1,7 ‰.

ЗАДАЧА 9. Завдання:

1.Визначити причину смерті.

2.Пояснити механізм утворення ушкодження серця.

19 листопада юнаку А., 16 років, був нанесений удар в обличчя, а в момент падіння на землю й удар ногою в живіт, після чого А. (зі слів свідків) «захрипів» і помер на місці події до приїзду бригади швидкої медичної допомоги.

При судово-медичному дослідженні трупа виявлені: виражена блідість шкірних покривів; садна в області зовнішнього потиличного бугра, в області лівого крила носа, на слизуватій оболонці нижньої губи ліворуч із крововиливом у підлягаючі тканини. Осередковий темно-червоний крововилив у прямому м'язу живота в епігастральної області праворуч розміром 4×3 см; осередковий крововилив у брижах поперечно-ободової кишки праворуч розміром 5×4 см; у черевній порожнині близько 1600 мл рідкої темно-червоної крові. У лівій частці печінки 3 рівнобіжних звивистих щілиноподібних розриви, що йдуть попереду назад. Один з них проникає через усю товщу печінки, йде взад від її переднього краю протягом 8 см. Другий розрив розташовується на верхній поверхні печінки на 2 см вліво. Задні кінці першого розриву, довжиною 7 см, глибиною 1,5 см. Третій розрив також розташовується на верхній поверхні печінки, на 1,5 см вліво від другого розриву, довжиною 5 см, шириною 1 см, глибиною 1,5 см. У серпоподібному зв'язуванні печінки осередковий крововилив темно-червоного кольору розміром 5×4×0,3 см. У порожнині серцевої сорочки близько 300 мл рідкої темно-червоної крові. Виявлено повний поперечний щілиноподібний розрив передньої стінки правого шлуночка серця в середній його третині, розміром 3×1 см. Краї розриву нерівні, з перемичками з м'язових волокон, просочених темно-червоною кров'ю. Просвіт розриву заповнений кров'яним темно-червоним тромбом. Товщина м'язового шару стінки лівого шлуночка 1,3 см, правого 0,3 см. Серце розмірами 11×8×5,5 см, масою 260 гр. Відхилень в анатомічній структурі серця не виявлено. При гістологічному дослідженні шматочків серця виявлена нормальна будівля міокарда та інтрамуральних судин. Виражене дифузійне недокрів'я. При гістологічному дослідженні виявлена масивна жирова емболія легень. В інших органах гістологічна картина характерна для смерті, яка швидко наступила.

171

При ретельної анатомічної препаровці м'яких тканин грудної клітки (у власній шкірі, підшкірній клітковині й у м'язах) крововиливів чи змін, характерних для тупої травми, не виявлено.

ЗАДАЧА 10. Завдання:

1.Визначити причину смерті.

2.Пояснити механізм утворення крововилива в плевральну порожнину.

Гр-ну Г., 25 років, був нанесений удар в область шиї затупленим кінцем брухту. Через 15 хв. після травми потерпілий, не приходячи у свідомість, помер.

При судово-медичній експертизі трупа виявлено: на шкірі шиї праворуч у нижній третині свіже садно округлої форми діаметром 0,5 см; область шиї різко збільшена в обсязі, тугоэластичної консистенції; у підшкірній клітковині відповідно садну темно червоний крововилив; шийні хребці цілі; париетальний листок четвертої фасції шиї, який утворює піхву судинно-нервового пучка внутрішнього шийного трикутника праворуч, розірваний. Розрив довжиною 3 см, лінійної форми, розташовується поперечно, має нерівні велико зубчасті краї і загострені кінці. У міжфасціальному передтрахеальному просторі відзначається скупчення рідкої крові з невеликими пухкими темно-червоними згортками обсягом 370 мл. Перегородка, що розділяє претрахеальний простір і переднє середостіння, розірвана. У передньому середостінні й у правій плевральній порожнині рідка кров зі згортками обсягом 2500 мл.

При дослідженні судинно-нервового пучка виявлений повний циркулярний розрив правої загальної сонної артерії з розбіжністю кінців до 2,5 см. Розрив артерії розташовується на 2,7 см вище правого грудино-ключичного зчленування. Кінці судини з'єднані окремими різко стоншеними подовжніми перемичками. По краях розриву протягом до 1,5 см між середньою оболонкою і стоншеної адвентицією мається розшаровуючий крововилив у виді дрібних пухких темно-червоних згортків. Також виявлений темно-червоний крововилив у нижній третині грудинно- ключично-соскового м'яза з размозженням м'язових пучків.

При дослідженні артерії за допомогою стереомікроскопа МБС-1 в області країв розриву і на віддаленні 2 см, виявлені численні кільцеподібні надриви оболонки. При гістологічному дослідженні серійних зрізів артерії дистрофічних змін не виявлено. В області країв розриву спостерігається нерізка виражена фрагментація окремих еластичних волокон.

При макро- і мікроскопічному дослідженні інших утворень судинно-нервового пучка (внутрішня яремна вена і блукаючий нерв) яких-небудь особливостей не виявлено.

ЗАДАЧА 11. Завдання:

Визначити причину смерті Під час матчу між футбольними командами ворота однієї з команд захищав Г.

В іншій команді, що нападала грав Д. В один з моментів гри, коли Д. кинувся до

172

м'яча і знаходився на відстані 3-4 м від м'яча, воротар Г. раптово вискочив з воріт і також стрімко кинувся на м'яч, намагаючись при падінні відбити його руками. Обоє гравця зштовхнулися, Г. вдарився об праву ногу Д., упав і залишився лежати на полі, а Д. після цього підстрибнув і перескочив через Г. Підбігли до Г. товариші знайшли його без свідомості і через 10 хвилин доставили в лікарню, де було виявлено, що Г. знаходиться у важкому стані, млявий, на питання ледь відповідає. Через якийсь час спостерігався епілептиформний припадок, після чого знову наступила утрата свідомості, яка у наступний час не поверталася.

Було встановлене наступне: ознаки струсу головного мозку, сліди забитого місця правої скроневої області, у якій прощупувалися гематома і перелом кіст, кровотеча з правого вуха. Стан Г. залишалося важким, і він, не приходячи у свідомість, помер через 17 годин 25 хвилин після одержання ушкодження.

При судово-медичному дослідженні трупа в м'яких покривах черепа височнотім'яної області праворуч виявлена масивна підшкірна гематома, а на границі правої скроневої і тім'яної кіст — утиснений перелом округлої форми розміром 5,5×4 см. Від нижньої границі перелому на основу черепа поширюється тріщина, яка йде через основу піраміди й отвір внутрішнього слухового проходу до вершини піраміди, де поступово згладжується. У лобово-скроневій області праворуч виявлена екстрадуральна гематома, згорток крові розміром 9×7 см, товщиною 3 см, і рідка кров обсягом 50 мл. Виявлений розрив правої середньо болонкової артерії. На правій півкулі мозку відповідно розташуванню екстрадуральної гематоми

.відзначається вдавлення тканини. Тут же, у м'якій мозковій оболонці, виявлений крововилив на площі 6×5 см, а також крововилив у тканину скроневої і тім'яної частки мозку на ділянці в 5×4 см, глибиною до 2 см. Відзначено наявність набряку головного мозку.

Розслідуванням установлено, що Д. був взутий у м'які тапочки, футбольне поле було рівним, вкрито травою, ніяких сторонніх предметів на ньому в момент гри не було.

Як показали очевидці, у момент зіткнення Г. ударився правою скроневою областю об зігнуте коліно Д. При цьому гравці, що знаходилися в безпосередній близькості, чули хрускіт. При опосвідчені Д. через день після події на передній поверхні правого колінного суглоба виявлені припухлість і синець.

ЗАДАЧА 12. Завдання:

1.Визначити причину смерті.

2.Пояснити механізм утворення ушкодження серця.

При вивантаженні мотоцикла з товарного вагона гр-н К. намагався з'їхати по підставлених дошках і упав разом з мотоциклом, причому вдарився грудною кліткою об виступаючу дошку і відразу помер.

З зовнішніх ушкоджень малося лише слабко виражене садно розміром 4×0,5 см, розташована в 7 см нижче соска по середньоключичної лінії ліворуч. На рівні передньої пахвової лінії ліворуч виявлений перелом III ребра з крововиливом у

173

навколишню тканину без ушкодження плеври. Інших крововиливів у м'які тканини грудей при макро- і мікроскопічному дослідженні не виявлено.

На серцевій сорочці попереду мався розрив розміром 11×10 см з великим крововиливом у жирову клітковину перикарда. У порожнині серцевої сумки близько 300 мл пухких згортків крові. Серце розміром 11×10×6 см помірно обкладено жиром. Задня стінка лівого шлуночка відсутня — зруйнована, правий шлуночок зруйнований у верхівки і по задній поверхні. На передній стінці серця в області лівого шлуночка, лівого передсердя і частково правого шлуночка виявлені множинні розриви неправильної форми, краю їх нерівні торочкуваті Розірвані частини м'яза серця як би розім'яті і звисають у виді безлічі дрібних бахромок і кистей. На передній стінці правого передсердя мається розрив розміром 1,5×0,5 см, в області відходження легеневої артерії — розрив розміром 1×0,5 см із просоченими кров'ю краями. У залишках порожнин серця — згортки крові. М'яз серця блідобурий, клапани і судини в нормі.

Під мікроскопом по краї розриву лівого шлуночка видні ділянки фрагментації м'язових волокон з інфільтратами між ними. Крововиливів не виявлено.

Яких-небудь інших ушкоджень чи патологічних змін не відзначено.

174

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ НА ТЕМУ:

«СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ТРАНСПОРТНОЇ ТА ІНШИХ ВИДІВ ТРАВМ»

ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ

Транспортний травматизм на Україні досить високий і збільшується в середньому на 12-15% за рік. Тільки від автомобільного транспорту в середньому щоденно гине одна людина. Транспортна травма стійко утримує перше місце серед причин насильницької смерті. Співвідношення загиблих і покалічених становить 1:5. Розслідування транспортних пригод (автомобільної, мотоциклетної, залізничної, тракторної, гужової травми, травми на водному транспорті, авіатравми) з людськими жертвами нерідко складне і важке. Труднощі розслідування транспортних подій пояснюються раптовим початком і скороминучістю самої події. Внаслідок цього увага свідків (якщо вони є) фіксується, головним чином, на результатах події, а не на тому, хто, що і як здійснив. Ось чому в останні роки коло питань, які ставлять слідчі органи для вирішення перед судово-медичною експертизою при розслідуванні транспортних пригод, значно розширилося. На підставі наукової оцінки слідів і пошкоджень, виявлених при розтині трупа чи огляді потерпілого, судово-медична експертиза може встановити певні факти, які стосуються як механізму транспортної травми в цілому, так і окремих її етапів, що має виключно важливе значення для слідчих органів. В той же час встановлення причини смерті, тяжкості і характеру тілесних ушкоджень завжди вимагає спеціальних медичних знань і не може бути вирішене іншим шляхом. Звідси випливає виняткова актуальність теми заняття і необхідність її вивчення студентами всіх факультетів медичних вузів.

МЕТА: вивчити особливості пошкоджень від різних груп транспортних засобів та напрацювати навички з оцінки ознак-пошкоджень, властивих дії різних транспортних засобів та їх виду при судово-медичному розтині трупа з складанням секційного (морфологічного) діагнозу і висновків в типових випадках автомобільної, мотоциклетної чи залізничної травми.

МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

А. При проведенні заняття в морзі:

1.Труп людини, що загинула від транспортної травми;

2.Секційний набір;

3.Ростомір для трупів;

4.Ліворометр;

5.Лупа, стереомікроскоп (МБС) чи операційний мікроскоп;

6.Фотоапарат з фотоспалахом чи потужним освітлювачем;

7.Рентгенівський апарат;

175

8. Лабораторний посуд для забору крові, сечі для судово-токсикологічного, крові — для імунологічного, шматочків внутрішніх органів та шкіри — для судово-гістологічного дослідження.

Б. При проведенні заняття в учбовій кімнаті (при відсутності трупа):

1.Комплекти протокольної частини актів судово-медичного дослідження трупів осіб, що загинули внаслідок автомобільної, мотоциклетної чи залізничної травми, разом з копіями письмових вимог слідчих органів — постанов або направлень;

2.Учбові музейні макропрепарати: пошкоджені та реконструйовані кістки, зафіксовані пошкоджені шкіра чи внутрішні органи, вилучені з відповідних трупів;

3.Результати лабораторних досліджень;

4.Ілюстративний матеріал — діапроектор і слайди, що демонструють ознаки видів автомобільної, залізничної чи іншої транспортної травми, таблиці, схеми.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

А. При проведенні заняття в морзі:

1.Ознайомлення з попередніми відомостями (з постановою про призначення судово-медичної експертизи чи направленням слідчих органів, з протоколом (копією) огляду місця події чи транспортного засобу, медичними документами — при їх наявності) і складання вступної частини ―Акта».

2.Проведення зовнішнього дослідження трупа з описанням пошкоджень на одязі та тілі.

3.Виконання внутрішнього дослідження трупа.

4.Забір матеріалу для лабораторного дослідження.

5.Підведення підсумків заняття з формулюванням попереднього діагнозу.

6.Виписування «Лікарського свідоцтва про смерть».

7.Складання діагнозу та висновків за результатами розтину трупа з детальним

обґрунтуванням причини смерті та виду транспортної травми (проводиться в учбовій кімнаті).

Б. При проведенні заняття в учбовій кімнаті:

1.Опрацювання теми заняття.

2.Ознайомлення з судово-медичною документацією за темою заняття.

3.Вирішення контрольних тестових завдань.

4.Вирішення ситуаційних задач.

ПЕРЕЛІК ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ, ЯКИМИ ПОВИННІ ВОЛОДІТИ СТУДЕНТИ З ПОПЕРЕДНІХ КАФЕДР

1.Знати тлумачення поняття «травма», «травматизм», його види.

2.Знати топографо-анатомічні орієнтири тіла людини, анатомічну будову та структуру органів і тканин людського тіла.

176

3.Вміти визначити основні види пошкоджень та дати їм характеристику.

4.Вміти описати садна, синяки, рани, вивихи, переломи.

5.Вміти складати та формулювати клінічний діагноз.

ПЕРЕЛІК ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ, ЯКІ ПОВИННІ ЗАСВОЇТИ СТУДЕНТИ НА ЗАНЯТТІ

1.Знати ознаки пошкоджень, властивих певним групам і видам транспортної травми.

2.Вміти формулювати секційний (морфологічний) діагноз та складати ґрунтовні висновки в типових випадках автомобільної, мотоциклетної чи залізничної травми.

ЕЛЕМЕНТИ ЗАНЯТТЯ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ОБОВ`ЯЗКОВІЙ ОЦІНЦІ

1.Теоретичні знання з теми.

2.Правильність дій студента під час розтину трупа, тлумачення знайдених пошкоджень чи змін.

3.Побудова та зміст секційного (морфологічного) діагнозу і висновків, їх наукова обґрунтованість.

4.Вирішення контрольних тестових завдань.

5.Вирішення ситуаційних задач.

ОСНОВНІ ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ПОНЯТТЯ

Транспортна травма — це сукупність механічної дії на тіло людини частин транспортного засобу, що рухається, і утворених ним пошкоджень, які викликали розлад здоров’я чи смерть. Це визначення універсальне, оскільки, замінивши в ньому термін ―транспортний засіб» на автомобіль, мотоцикл, поїзд, трактор, гужовий транспорт і т. і. (за виключенням літака), отримаємо визначення відповідно автомобільної, мотоциклетної, залізничної, тракторної, гужової травми.

Вид травми — це сукупність механічного впливу на тіло людини і утворених у неї ушкоджень внаслідок певної дії транспортного засобу, що рухається.

Механізм травми — це певна послідовність механічної дії транспортного засобу на тіло людини, способів його переміщення під впливом такої дії і виникаючих у тілі явищ, що приводять до утворення пошкоджень. Наприклад, механізм травми при наїзді автомобілем, як правило, складається з удару по тілу зовнішніми частинами автомашини, що рухається, удару тілом об частини автомобіля при падінні людини на нього, удару тілом об дорогу чи якісь предмети на ній в момент падіння після відкидання автомобілем, тертя об поверхню дороги при подальшому ковзанні тіла по ній.

177

Наїзд — це різновид механічної дії на тіло людини і утворених у неї пошкоджень внаслідок удару зовнішніми частинами транспортного засобу, що рухається.

Переїзд — це різновид механічної дії на тіло людини і утворених у неї пошкоджень внаслідок перекочування коліс (або колеса) транспортного засобу через тіло.

Волочіння — це різновид механічної дії на тіло людини і утворених у неї пошкоджень внаслідок протягування транспортним засобом, що рухається.

Специфічні (або цілком певні, прямі, безперечні, безумовно достатні) ознаки —

це контактні сліди, які виникають від безпосередньої дії конкретної частини транспортного засобу і характеризуються певною формою, величиною чи рельєфом, що повторюють діючу частину, яка стикалась з одягом чи тілом людини в момент травми.

Характерні (або сукупно достатні) ознаки — це такі ознаки, які зустріча-

ються найчастіше при певних видах транспортної травми, але можуть виникати і при дії інших засобів чи при інших обставинах. Характерні ознаки самі по собі ще не свідчать про дію автомобіля чи його частини на потерпілого, не вказують на вид транспортної травми, проте в своїй сукупності, а також при очевидності обставин пригоди, стають достатніми для обґрунтування експертних висновків.

БЛОК ІНФОРМАЦІЇ

Ушкодження тіла людини транспортними засобами характеризуються, зазвичай, всіма ознаками, властивими дії тупих предметів. Разом з тим ці ушкодження мають певні особливості, сукупність яких дає можливість визначити їх транспортне походження. Транспортна травма супроводжується численністю і великою різноманітністю ушкоджень: крім незначних саден чи синяків утворюються шматкоподібні рани, значні відкриті переломи кісток, розчавлення м’яких тканин, розриви внутрішніх органів, відбувається деформація частин тіла тощо. В залежності від особливостей транспортного засобу травма від його дії поділяється на травму наземним транспортом (шинним, рейковим, гусеничним, гужовим), водним і повітряним транспортом. Найчастіше трапляються автомобільна, мотоциклетна та залізнична травми.

Автомобільна травма класифікується по-різному. Для практичних цілей найбільш корисний поділ її на дві групи: ушкодження зовнішніми частинами (поза автомобілем) і внутрішніми частинами автомобіля (всередині машини).

Походження травми від дії автомашини, що рухається, як і її види, діагностують на підставі специфічних і характерних ознак.

Специфічними ознаками автомобільної травми є відбиток фари, надчи під-

фарника, решітки (облицьовки) радіатора, гака, болта, протектора, частини рульового колеса, заскочки поворотного скла і т. і. Вони можуть бути у вигляді забруднень своєрідної форми чи у вигляді ушкоджень.

178

Характерними ознаками автомобільної травми являються чисельність, обши-

рність і різноманітність ушкоджень; деформація частин тіла; відбитки на шкірі рельєфу чи складок одягу; тріщини, надриви чи розриви шкіри від її надмірного розтягнення; розповсюдженість ушкоджень на дві і більше ділянки тіла; наявність забруднень і ушкоджень на двох протилежних поверхнях тіла (одягу); невідповідність локалізації ушкоджень шкіри, кісток і внутрішніх органів; розшарування ушкоджених м'яких тканин; сліди тертя (протягування) тупих предметів об одяг чи тіло або одягу чи тіла, об тупі предмети; забруднення одягу або тіла мастилом; нашарування або заглиблення в ушкодження частинок фарби чи скла автомашини і т. і. Характерні ознаки набувають особливої цінності при поєднанні їх з специфічними ознаками.

Нехарактерні чи стимулюючі автотравму ознаки не мають самостійного діаг-

ностичного значення.

Наїзд, тобто удар людини виступаючими частинами автомобіля, що рухається, діагностують на підставі специфічних (відбиток на одязі чи тілі обідка фари, надчи підфарника, облицювання радіатора, гака, головки болта, гайки або іншої частини певної форми) та характерних ознак (бампер — ушкодження нижніх кінцівок, ознаки загального струсу тіла, переважна однобічність ушкоджень, їх локальність, сліди ковзання на підошвах взуття тощо).

На переїзд тіла колесом автомашини вказують: специфічна ознака — відби-

ток на одязі чи шкірі малюнка протектора у вигляді забруднень або ушкоджень (саден, синяків), а також ряд характерних ознак — деформація (сплощення) частини тіла; відбитки рельєфу чи складок одягу на тілі; розриви одягу, тріщини, надриви або розриви шкіри від їх надмірного розтягнення; смугасті садна або синяки — смуги тиснення від коліс; просторі карманоподібні відшарування шкіри; множинні двосторонні симетричні переломи ребер, кісток тазу (типу Мальгеня); численні переломи остистих відростків хребців; невідповідність зовнішніх ушкоджень внутрішнім; відриви, розчавлення внутрішніх органів, розриви діафрагми, переміщення органів грудей, живота, головного мозку з однієї порожнини в іншу або витискування їх із порожнин і т. і.

Волочіння тіла діагностують на підставі виявлення численних саден переважно довгастої форми. Вони однаково орієнтовані, з множинними заглибленнями на їх фоні у вигляді подряпин або борозенок, утворених від ковзання тіла на поверхні дороги. Тривале волочіння інколи супроводжується стиранням матерії одягу, ґудзиків, верху взуття, шкіри та кісток (ділянки «спилювання»), суцільним забрудненням одягу брудом, зміщенням і вивертанням одягу тощо.

Травма всередині автомобіля проявляється такими специфічними ознаками як відбитки маточини (ступицы) або частини рульового колеса у вигляді дугоподібних садна чи синяка на поверхні грудей, відбитка деталей панелі приладів, заскочки поворотного скла чи іншої деталі салону певної форми та відповідних розмірів. Для травми всередині автомобіля характерні: локалізація ушкоджень переважно на передній поверхні тіла; переломи груднини та передніх відділів ІІ-УІ ребер в поєднанні з ушкодженнями серця, легень; листоподібні переломи шийного відділу хребта; розриви зв'язок грудинно-ключичних суглобів; численні дрібні са-

179

дна і рани обличчя та тильної поверхні кистей, в глибині яких кусочки скла; садна чи рани передньої поверхні колінних суглобів або верхньої третини гомілки, інколи з переломами надколінка, виростків великогомілкової кістки; загнані переломи шийки стегна або проникнення його головки в порожнину таза через зламану вертлюжну западину; переломи кісток лицьового скелета, зубів, відкриті переломи нижньої щелепи та ін.

Всередині автомобіля ушкодження найчастіше отримують пасажири переднього сидіння або кабіни, рідше — водії та пасажири заднього сидіння легкового автомобіля. Питання про те, хто сидів за кермом в момент травми, вирішується на основі детального аналізу ушкоджень, їх властивостей та локалізації у кожного з потерпілих.

Мотоциклетна травма являє собою самостійну і окрему групу транспортної травми. Вона найчастіше відбувається внаслідок наїзду мотоциклом на пішохода (45%), зіткнення мотоцикла з іншим транспортним засобом (30%) і в результаті падіння з мотоцикла, що рухається (18%) Значно рідше трапляються наїзд мотоцикла на нерухому перешкоду, переїзд колесами через потерпілого та атипові випадки.

При мототравмі зустрічаються специфічні ушкодження, властиві тільки їй — конкретні сліди, які відтворюють деталі мотоцикла: сліди — відбитки, сліди забруднення, сліди металізації, які повторяють форму, розміри чи малюнок певної частини транспорту.

Для мотоциклетної травми характерні поєднання тяжкої черепно-мозкової травми з ушкодженнями (переломами) кінцівок, ушкодження від загального струсу тіла та інші.

Наїзд мотоциклом на пішохода часто супроводжується ушкодженнями нижніх кінцівок — переломами однієї чи обох кісток гомілки, а також травмою голови внаслідок вторинного удару при падінні пішохода, інколи — однобічними переломами ребер.

Особливістю мотоциклетної травми є виражена сезонність, а також те, що при мототранспортних подіях, крім пішоходів, дуже часто страждають водії і пасажири мотоцикла, що зв'язано з конструктивними особливостями цього засобу пересування.

У залежності від обставин події ушкодження водіїв і пасажирів можуть виникати при зіткненні мотоцикла з іншим транспортом, різними нерухомими предметами, а також при падінні з мотоцикла, котрий рухається. Ушкодження в пішоходів утворяються звичайно від удару частинами мотоцикла, а в одиничних випадках — при переїзді колісьми. Як правило, у результаті зіткнення з пішоходом мотоцикл падає, і при цьому ушкодження одержує також мотоцикліст.

Удар мотоциклом, який рухається, по пішоходу може бути нанесений переднім колесом, підніжкою, важелем рульового керування, передньою частиною коляски. Ушкодження від первинного удару при цьому локалізуються в нижній частині тіла. Удар підніжкою і колесом супроводжується утворенням саден (іноді зі слідами ковзання), синців, забито-рваних ран і переломів кісток гомілок. Удар важелем руля викликає ушкодження органів живота (печінки, нирок, тонкої киш-

180