Судмед / SM_pract_Medic UKR

шкіри тилу. Іноді на рукавичках залишаються відбитки, що відповідають рельєфу поверхні стисливої ручки керування.

Ушкодження від ударів об внутрішні частини кабіни в членів екіпажа, не зв'я- заних з керуванням літаком, а також у пасажирів, що знаходяться в салоні, менш характерні і визначаються положенням тіла до напрямку основного удару, характером навколишніх тупих предметів і ступенем фіксації прив'язними ременями.

Узалежності від сили удару літака об землю ушкодження прив'язними ременями в членів літного екіпажа й пасажирів можуть носити різний характер: від смугастих саден і синців на шкірі живота до поперечних розривів шкіри з розкриттям черевної порожнини і навіть повного поперечного відриву верхньої частини тулуба.

Вибухова хвиля є наймогутнім ушкоджуючим фактором, що виникає у результаті вибуху пального в паливних баках. Найчастіше вибух відбувається в момент удару літака об землю, іноді в повітрі після торкання землі і наступного підйому на невелику висоту.

Могутня вибухова хвиля викликає повне руйнування конструкцій літака і тіл екіпажа й пасажирів. Вага останків одного трупа, що виявляються на місці катастрофи, може бути від кількох сотень грамів до 3-7 кг. Останки виявляються як у самій вирві, так і поза нею, розкиданими на площі радіусом до 300-500 м. При вибуху в повітрі після зіткнення із землею останки людей, що знаходилися в літаку, виявляються розкиданими на відстані до 3 км по напрямку польоту і до 1,5 км у сторони від місця вибуху.

При повному руйнуванні тіла в результаті вибуху, звичайно, виявляють окремі невеликі шматки шкіри без зсадження країв, вушні раковини, кісткові відламки з обривками м'яких тканин, іноді кисті, стопи чи їхні частини. Як правило, ці останки забруднені землею, від них виходить різкий запах гасу. При наступній пожежі останки піддаються термічному впливу аж до обвуглювання. Навіть при таких крайніх ступенях руйнування тіла іноді виявляються відірвані частини (кисті, стопи й ін.), а також предмети спорядження, одягу і взуття з характерними слідами первинних впливів конкретних предметів, з якими знаходилися в контакті льотчик і члени екіпажа в момент первинного удару літака об землю до вибуху й пожежі. Про характер і значення таких ушкоджень указувалося вище.

Урезультаті диверсійних актів під час польоту можуть бути підірвані різні вибухові пристрої усередині кабіни чи салону. У цих випадках великі ушкодження з відривами частин тіла, множинними наскрізними чи сліпими осколковими пораненнями одержують особи, що знаходяться безпосередньо поблизу місця вибуху, інші гинуть у результаті механічних ушкоджень при падінні літака й ударі його об землю.

Урезультаті дії полум'я можуть мати місце запалення одягу, опіки тіла, а також посмертне обгорання трупів. Найчастіше це відбувається в результаті пожежі після падіння літака на землю, причому обгорання трупів може досягати крайніх ступенів з обвуглюванням м'яких тканин і кісток аж до попілу. Іноді пожежі передує вибух, у цих випадках термічному впливу піддаються вже останки трупів. Значно рідше пожежа виникає на борті літака під час польоту.

191

Токсичні продукти горіння можуть викликати гостре отруєння членів екіпажа, а також пасажирів під час пожежі, при якому в замкнутому просторі кабіни чи салону утворюються великі концентрації окису вуглецю, продуктів горіння фарб і полімерних оздоблювальних матеріалів.

Про прижиттєве перебування в атмосфері пожежі свідчить наявність у крові і тканинах загиблих значних концентрацій карбоксигемоглобіну (до 60 і навіть 90%). Крім того, на прижиттєвість впливу полум'я можуть вказувати опіки шкіри, особливо відкритих частин тіла, наявність кіптяви в гортані, трахеї й бронхах, опіки слизуватих оболонок верхніх дихальних шляхів, закопчення гребенів шкірних складок у зовнішніх кутів очей і в області перенісся.

Ушкоджуючи фактори й характер ушкоджень при травмі зовнішніми части-

нами літака на землі (аеродромі). До зовнішніх частин літака, якими можуть заподіюватися ушкодження, відносяться лопати обертового гвинта працюючого турбореактивного двигуна, передня крайка крила, колеса шасі.

Лопати гвинта найчастіше заподіюють множинні ушкодження, дуже подібні з рубаними. Ці ушкодження, звичайно, носять характер повної чи неповної ампутації верхніх кінцівок, відділення частини голови, розрубів тулуба.

Працюючий турбореактивний двигун літака у свого переднього кінця створює сильний потік повітря (до 3000-6000 мл3/с), який викликає дію, що присмоктує. Людина, яка випадково опинилися поблизу двигуна, може бути з великою силою втягнута у забірник повітря і притиснута до його переднього краю. Описано випадки, що люди які знаходилися біля двигуна, були утягнені у двигун головою вперед. В одному з таких випадків у потерпілого відзначалися переломи верхніх кінцівок і стегна, розім'яття печінки й картина баротравми легень. Не менш небезпечним є перебування людей поблизу сопла працюючого двигуна; сильний струмінь розпечених до 500-600°С газів заподіює механічні ушкодження в результаті відкидання і падіння потерпілих у сполученні з важкими опіками відкритих частин тіла й запаленням одягу.

Ушкодження від переднього краю крила літака виникають під час злету чи посадки літака у осіб, які опинилися на злітно-посадочній смузі. У силу великої швидкості руху від удару крилом може відбутися травматична ампутація голови, верхніх кінцівок, поділ тулуба на рівні грудної клітки чи великі руйнування їх. Ушкодження колісьми шасі літака практично нічим не відрізняються від ушкоджень при переїзді колісьми важкої вантажної автомашини.

Особливості судово-медичної експертизи при авіаційних подіях. При розсліду-

ванні авіаційних подій перед судово-медичним експертом можуть бути поставлені різноманітні питання, для вирішення яких потрібно не тільки знання судовомедичної травматології, але і деяких зведень з авіаційної медицини й авіаційної техніки. Тому велику допомогу експерту можуть надати авіаційні лікарі й представники різних інженерних служб, що беруть участь у розслідуванні.

Питання, що найбільше часто виникають перед судово-медичним експертом, можна об'єднати в кілька основних груп:

1.Установлення характеру, механізму, послідовності, а також прижиттєвості виникнення тілесних ушкоджень.

192

2.Оцінка положення тіла і пози, у якій знаходилися льотчик, інші члени екіпажа й пасажири в момент травми, визначення основного напрямку травмуючого впливу.

3.Визначення ознак прижиттєвого чи посмертного впливу на екіпаж і пасажирів полум'я й продуктів горіння.

4.З'ясування можливого впливу на пасажирів і особливо на членів екіпажа яких-небудь несприятливих факторів під час польоту (різких перепадів барометричного тиску, кисневого голодування, перевантажень і ін.).

5.Оцінка стану здоров'я льотчика й членів екіпажа перед польотом і під час польоту, виявлення захворювань і можливості їхнього раптового прояву в польоті.

6.Визначення причини і часу настання смерті.

7.Ідентифікація трупів, установлення приналежності останків конкретній особі.

Узалежності від конкретних обставин коло питань, поставлених на вирішення судово-медичному експерту, може бути звужений чи, навпаки, розширений. Наприклад, іноді виникає необхідність у судово-медичному дослідженні слідів крові

йчасток тканин на зовнішніх конструкціях літаків, якщо передбачається зіткнення літака з птахом. Може виявитися необхідним виявлення ознак ушкоджень, не зв'язаних безпосередньо з авіаційною травмою (кульові, осколкові, колото-різані рані і т.п.).

З метою одержання необхідних даних для відповідей на поставлені питання, експерту доцільно проводити свою роботу за визначеним планом, основними етапами якого можуть бути наступні:

1.Ознайомлення з обставинами літної події, вивчення документації на загиблих членів екіпажа.

2.Участь в огляді місця події (катастрофи).

3.Ознайомлення з пристроєм кабіни і пасажирських салонів однотипного літака.

4.Судово-медичне дослідження трупів і останків.

5.Виробництво додаткових досліджень.

6.Складання висновку.

Ознайомлення з обставинами літної події й вивчення документації на загиблих членів екіпажа. Судово-медичному експерту необхідно мати зведення про літну подію, зокрема, про характер літного завдання, часу, місці й обставинах катастрофи, характері дії льотчика й членів екіпажа безпосередньо перед виникненням і в період розвитку аварійної обстановки.

Велике значення мають зведення про стан здоров'я членів екіпажа, поводженні їх перед польотом і скаргах. Ці зведення можна одержати з медичної документації і даних опитування різних осіб (родичів, товаришів по службі). Варто враховувати, що не тільки серцево-судинні захворювання, але навіть легкі катаральні явища з боку верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкові розлади, стан похмілля, що не виявляють себе помітно у звичайних умовах, у польоті можуть привести до

193

важких наслідків через раптово виникаючі сильні болючі відчуття, нездужання, загальної слабості.

Огляд місця події (катастрофи). Участь судово-медичного експерта разом з авіаційним лікарем в огляді місця катастрофи є дуже бажаним, тому що взаємне положення уламків літака, трупів чи останків, впровадження в тіло деформованих

ізруйнованих частин літака, затиснутість в деталях конструкцій обривків шкіри й тканин, розташування слідів крові на уламках літака і на місцевості, а також стан і ушкодження одягу (спорядження), трупні явища — може бути з'ясовано експертом тільки при особистій його участі в огляді місця катастрофи. Іноді результати такого огляду можуть дати не менш коштовні зведення для рішення основних питань, зв'язаних з установленням характеру й деталей події, чим це може бути досягнуте при наступному судово-медичному дослідженні трупа чи останків у морзі.

Ознайомлення з авіаційною технікою. Для встановлення можливості заподіяння ушкоджень від конкретних предметів деталей кабіни і салону літака судовомедичному експерту необхідно ознайомитися в літному підрозділі з особливостями внутрішнього пристрою однотипного літака, а також при необхідності одержати консультацію у відповідних фахівців про положення, позу й дії членів літного екіпажа під час виконання польоту.

Судово-медичне дослідження трупів і останків при авіаційних подіях вироб-

ляється за загальними правилами, при цьому велику увагу приділяють дослідженню ушкоджень одягу, взуття й спорядження. Навіть при крайніх ступенях руйнування тіл загиблих предмети одягу й спорядження відносно менше ушкоджуються

іна них можуть зберігатися різні сліди, що дозволяють судити про стан, можливі дії екіпажа літака, про вплив несприятливих факторів. При цьому найбільш коштовними є первинні сліди, що утворилися в момент удару літака об землю.

По обсягу і характеру пошкоджень одягу і спорядження іноді можна судити про силу, із яким ударився літак об землю. При відносно слабкій силі удару предмети одягу й спорядження залишаються на тілі і просочуються кров'ю. Удар дуже великої сили приводить до зриву спорядження й одягу з тіла, руйнуванню їх на окремі шматки; просочування кров'ю цих об'єктів не відбувається.

При зовнішнім дослідженні трупа, поряд з описом ознак зовнішності і трупних явищ, особлива увага приділяється механічним ушкодженням, які дозволяють судити про положення й позу загиблого в момент первинного удару літака об землю.

При наявності слідів перебування у вогнищі пожежі встановлюється локалізація і ступінь впливу полум'я й продуктів горіння, прижиттєве чи посмертне походження цих змін. Звертається увага також на запах, що виходить від трупа чи останків, явища мацерації шкіри нафтопродуктами, що мають деяку зовнішню подібність з опіками, але не носять прижиттєвого характеру.

При внутрішнім дослідженні визначається локалізація, характер і поширеність ушкоджень м'яких тканин, внутрішніх органів і кісток скелета, прижиттєве чи посмертне походження ушкоджень, тривалість життя після травми.

194

Прижиттєвий чи посмертний характер ушкоджень установлюється по наявності крововиливів у тканинах, величині крововтрати, а також відповідної реакції організму на травму. Необхідно враховувати, що навіть при миттєвій смерті в результаті грубої механічної травми, що часто спостерігається при авіаційних катастрофах, у тканинах і органах можна знайти крововиливи, що свідчать про прижиттєве походження цих ушкоджень.

Про конкретні терміни тривалості життя після травми звичайно, судити дуже складно. У всякому разі, значне знекровлювання тканин, великий обсяг крові, що вилилася, у порожнинах тіла, інтенсивність синців, а також явища аспірації крові і жирової емболії дозволяють виключити миттєву смерть після отриманих ушкоджень. Ці ознаки іноді допомагають диференціювати ушкодження, що виникли в повітрі, від травми при наступному падінні літака на землю.

Ретельному дослідженню піддаються внутрішні органи трупів льотчика й інших членів екіпажа з метою встановлення морфологічних ознак приховано протікаючих захворювань, що могли раптово проявитися під час польоту і різко знизити працездатність літного екіпажа. Особлива увага приділяється стану серця, вінцевих судин, дихальних шляхів, легень, жовчного міхура і жовчних протоків, ниркових балій, сечоводів і сечового міхура, а також кишечнику. Результати розтину повинні бути доповнені гістологічним дослідженням.

Велике значення має детальне дослідження кісткових ушкоджень, тому що вони дозволяють досить точно судити про механізм травми, напрямок сили, що діяла, позі пілота, членів екіпажа і їхніх дій у момент удару літака об землю.

Якщо для дослідження доставлені останки трупа у виді шматків шкіри, кіст-

кових осколків, обривків м'язів і сухожиль, шматочків внутрішніх органів, їх необхідно розсортувати на окремі однорідні групи, по можливості визначити приналежність їх до визначених областей тіла. Серед останків відшукуються ділянки шкіри і м'яких тканин із слідами прижиттєвого впливу на тіло тупих предметів (первинні ушкодження).

Особлива увага приділяється вивченню ушкоджень на відірваних дистальних відділах кінцівок (кистях, стопах), на яких можуть зберегтися ушкодження, характерні для впливу на них функціональних деталей внутрішнього пристрою кабіни льотчика й членів екіпажа (педалей, важелів, штурвала й ін.).

Опіки й закопчення шкіри, опадання волосся при відсутності слідів термічного впливу в глибоких шарах м'яких тканин характерні для прижиттєвого впливу полум'я; обгорання шкіри, м'яких тканин, частин внутрішніх органів зв'язано вже з посмертною дією полум'я пожежі, що з'явилися після вибуху літака.

У процесі розтину виробляється узяття крові з трупа льотчика й інших членів екіпажа для судово-хімічного дослідження на наявність і кількісний зміст карбоксигемоглобіну й етилового алкоголю. Присутність гасу не перешкоджає виявленню етилового спирту і карбоксигемоглобіну.

При катастрофах багатомісних літаків, коли трупи загиблих сильно зруйновані чи обгоріли, виникає необхідність у визначенні приналежності останків визначеним особам. Для цих цілей використовуються різні зведення, як повідомлені екс-

195

перту, так і отримані під час судово-медичних, а іноді і криміналістичних, досліджень.

Завершується експертиза складанням висновку, у якому повинні знайти відображення обставини літної події, зведення про передпольотний стан членів літного екіпажа. іноді дані технічної експертизи систем життєзабезпечення літака (кисневої, вентиляційний і ін.), результати власних і лабораторних досліджень.

Висновки (відповіді на питання) повинні носити розгорнутий характер і бути обґрунтованими. При неможливості відповіді па деякі з поставлених питань експерт зобов'язаний указати причини, по яких він цього не може зробити.

ОСОБЛИВОСТІ СУДОВО-МЕДИЧНОГО РОЗТИНУ ТРУПА ПРИ ТРАНСПОРТНІЙ ТРАВМІ

Приступаючи до розтину трупа людини, яка напевно загинула від транспортної (автомобільної, мотоциклетної, залізничної чи іншої) травми, треба в першу чергу оглянути одяг і взуття з метою пошуку на них специфічних і характерних слідів дії частин транспорту, а також дорожнього покриття, в тому числі за допомогою лупи чи стерео мікроскопа (операційного мікроскопа).

При дослідженні зовнішніх пошкоджень їх описання слід робити цілеспрямовано для визначення механізму їх утворення, якими частинами транспорту чи предметами вони спричинені, напрямку діючої сили (за зміщенням епідермісу, відшаруванням, за наявністю інородних включень тощо). Описуючи пошкодження, необхідно точно визначити їх локалізацію, напрямок по відношенню до вісі тіла, форму, величину, колір, властивості країв, стінок, кінців і дна, стан оточуючих тканин, взаєморозташування пошкоджень, а також забруднення в них, наявність сторонніх включень і частинок (останні вилучають для передачі слідчому).

Важливо вимірювати відстань від пошкоджень до підошвових поверхней стоп з поправкою на товщину підошви та підбора взуття, оскільки ці дані допоможуть уточнити взаєморозташування потерпілого і транспортного засобу в момент пригоди.

Обов’язковому фотографуванню за правилами наукової криміналістичної фотографії підлягають специфічні і характерні пошкодження чи забруднення шкіри, внутрішніх органів і кісток. Якщо цього зробити неможливо, треба скопіювати їх на поліетиленову плівку кульковою ручкою.

Важливо виявити скриті пошкодження, наприклад, крововиливи в глибокі м’язи спини, кінцівок тощо. Для цього доцільно застосувати циркулярний розріз спереду на рівні ключиць ззаду — в надлопатковій ділянці з наступним розрізом шкіри по середній лінії спереду і ззаду, продовживши розрізи на верхні та нижні кінцівки.

При внутрішньому дослідженні треба ретельно оглянути органи і тканини на місці до їх вилучення з метою порівняння топографії зовнішніх і внутрішніх пошкоджень, виявлення ознак загального струсу тіла та зміщення пошкоджених органів. При цьому обов’язково досліджують всі внутрішні органи, ребра, лопатки, хребет, кістки тазу, трубчасті кістки кінцівок, суглоби і кістки лицьового скелету.

196

Після огляду і дослідження пошкоджених кісток в трупі їх бажано вилучити цілком або у вигляді їх фрагментів для лабораторного дослідження з метою визначення механізму переломів і уточнення механізму транспортної травми. Переломи зображують на контурних схемах, фотографують.

Щоб висловитись про стан здоров’я людини, при розтині трупа треба обов’язково виключити, а при наявності — оцінити органічні захворювання, які могли бути причиною транспортної пригоди (хвороби серцево-судинної системи, органів зору, слуху тощо).

Обов’язковим є визначення наявності та кількісного вмісту алкоголю в організмі померлого. Для цього для судово-токсикологічного дослідження беруть з трупа і направляють в лабораторію 10-20 мл крові (з крупних вен або синусів твердої мозкової оболонки) і сечі в посудині, наповненій під корок.

Направленню до судово-імунологічного відділення обов’язково підлягає також кров (не менше 10 мл) для визначення антигенної її належності у випадках наявності зовнішніх пошкоджень або кровотечі, волосся з 5 ділянок голови для порівняльного дослідження, про що роблять відповідний запис в кінці протокольної частини «Акту» (―Висновків експерта»).

Інші види лабораторних досліджень передбачають в залежності від завдань конкретної експертизи.

Застосовують гістологічний метод — для визначення за життєвості та давності пошкоджень, а також уточнення патологічних змін в органах чи для виключення їх; стереомікроскопію — для виявлення деталей пошкоджень, ознак деструкції тканин, дрібних сторонніх предметів; рентгенографію — для пошуку сторонніх предметів, переломів кісток і т. п.

Ушкодження при падінні. На відміну від інших видів травми, при падінні рухається (падає) тіло людини, а предмет, що ушкоджує, (поверхню, на яку падає тіло) нерухомий. Тому такі ушкодження мають свої характерні риси. Розрізняють два види падіння: із висоти і на площині.

Падіння з висоти. Обставини падіння з висоти дуже різноманітні. Бувають падіння з вікон і з дахів будинків, із скель, дерев, будівельних лісів, щогл кораблів, у прольоти сход, шахти, колодязі і т.д. Падіння при авіакатастрофах, із парашутом, що не розкрився, при транспортних катастрофах і з транспорту, що рухається, звичайно, відносять до відповідного видам травми.

За умовами, при яких відбувається падіння з висоти, варто розрізняти пряме й послідовне (східчасте) падіння. При прямому падінні тіло падає безпосередньо па яку-небудь поверхню, де і залишається; при послідовному падінні — на якінебудь проміжні чи площадки вдаряється об предмети, розташовані на різній висоті. Останній вид падіння можна спостерігати в горах, на будівельних майданчиках, на сходах будинків.

Крім того, можна розрізняти вільне й невільне падіння. У першому випадку тіло падає самостійно, у другому випадку — разом із яким-небудь предметом чи транспортним засобом.

Знання умов падіння дуже важливо для експерта. Бажано, щоб судовомедичний експерт оглянув місце події навіть після розтину трупа. При цьому пот-

197

рібно спробувати грузнути характер ушкоджень, виявлених при експертизі, з особливостями падіння в даній конкретній обстановці.

Найбільш характерні ушкодження виникають при вільному прямому падінні. При цьому характер ушкоджень визначається висотою падіння, масою тіла, особливостями поверхні, на яку падає людина, і положенням тіла в момент удару об поверхню. Можна розрізняти дві групи ушкоджень: першу — у місці безпосереднього удару об поверхню і другу — від струсу тіла в момент удару.

Одним із загальних ознак падіння з висоти є виражена перевага внутрішніх ушкоджень над зовнішніми. Зовнішніх ушкоджень, як правило, небагато. У місцях зіткнення тіла з поверхнею, на яку відбулося падіння, утворюються садна, синці, іноді забиті рані. Ці ушкодження розташовуються звичайно, односторонньо. При невільному чи послідовному падінні до них приєднуються ще додаткові ушкодження, що можуть утруднити рішення питання про механізм.

Переломи кісток спостерігаються майже у всіх випадках падіння з висоти. Вони можуть бути як прямими — у місці удару об поверхню, так і непрямими — протягом кістки.

При падінні на ноги утворюються симетричні переломи п'яткових кісток, переломи щиколоток з деформацією гомілковостопних суглобів. Зустрічаються також убиті переломи кісток гомілки, багатоосколкові переломи шийок стегон і вертлюжних западин таза, переломи ребер у місця прикріплення їх до хребта, компресійні переломи хребта, переломи грудини від удару підборіддям при різкому згинанні голови, зрідка кільцеподібний перелом основи черепа.

При відхиленні від вертикального положення й ударі руками виникають парні переломи кісток передпліччя.

При падінні ні сідниці спостерігаються переломи кісток таза, компресійні переломи хребта, рідше кільцеподібні переломи основи черепа.

При падінні на голову, як правило, утворюються осколкові переломи кісток черепа, іноді — тільки основи (кільцеподібний перелом). При такому падінні нерідкі компресійні й осколкові переломи хребта, особливо шийного його відділу, переломи грудини й ребер від різкого згинання голови.

Ушкодження внутрішніх органів при падінні з висоти рідко походять від безпосереднього удару об поверхню. Частіше — це результат струсу тіла в момент удару. Найбільш характерними ушкодженнями при цьому є крововиливи, надриви й розриви в області коренів легень, по ходу аорти, в області великих судин основи серця, у зв'язуваннях і капсулі печінки й селезінки, у брижах кишечнику, крововиливи в місці прикріплення ребер до хребта, у заочеревинній і білянирковій клітковині. Виникають вони внаслідок руху органів за рахунок інерції при зупинці тіла в момент удару об ґрунт. Від удару великої сили при падінні відбуваються розриви серця, розриви і розмозження печінки, нирок і інших органів.

При рівних умовах падіння менший обсяг ушкоджень характерний для падіння навзнак, тобто на передню, задню і бічні поверхні тіла. Причиною цього є велика стійкість людського організму до інерційних перевантажень у передньо-задньому чи бічних напрямках, чим у вертикальному.

198

Падіння на площині. Крім падіння з висоти, зустрічаються так називані падіння на площині, на якій людина знаходилася. Частіше такі падіння відбуваються на вулиці особливо в зимовий час. При цьому виді травми спостерігаються переломи верхніх та нижніх кінцівок, струс і забий головного мозку, іноді з переломом кісток черепа, рідко розриви внутрішніх органів. Зовнішні ушкодження обмежуються звичайно, саднами й синцями, забиті рані зустрічаються набагато рідше. Ці ушкодження локалізуються в області удару частин тіла об поверхню, на яку падає людині.

Дуже характерно, що при падінні на площині відсутні ушкодження від загального струсу тіла, що допомагає відрізняти їх від падіння з висоти і транспортної травми. Черепно-мозкова травма при падінні на площині також має свої особливості, які дозволяють відрізняти ці випадки від ударів тупими предметами, що знаходяться в руках людини. Головною особливістю ушкоджень головного мозку

ійого оболонок при падінні на площині є більший обсяг ушкоджень в області протиудару, чим у місці удару об площину. При ударі тупими предметами ця ознака, як правило, не спостерігається.

Найбільш типові ушкодження утворюються при падінні на потилицю. Як правило, утворюється тріщина потиличної кістки, що йде до великого потиличного отвору, а іноді до піраміди скроневої кістки. У місці додатка сили, у потиличній області, забій мозочка спостерігаються тільки в частині випадків. На той же час в області протиудару, у лобових, а іноді й у скроневих областях головного мозку, виникають значні ушкодження: множинні крововиливи різної величини й вогнища розм'якшення мозкової речовини, субарахноідальні крововиливи.

При падінні на бічну поверхню голови типовим є утворення тріщини скроневої кісти. Субарахноідальні крововиливи й вогнища забою мозкової речовини виникають як в області удару, так і протиудару. Останні виражені, як правило, сильніше.

Значно рідше зустрічаються падіння на лобову область. характер ушкоджень при цьому менш типовий. Вони локалізуються у місці удару і нерідко відсутні в області протиудару.

Виробнича травма. У практиці судово-медичної експертизи смертельна виробнича травма зустрічається порівняно рідко. Кожна травма на виробництві піддається ретельному розслідуванню для з’ясування її причин, покарання винних осіб

іпопередження повторення подібних випадків. Велике значення при цьому мають результати судово-медичної експертизи.

Виробнича травма надзвичайно різноманітна. У кожній галузі виробництва, навіть на кожнім підприємстві зустрічаються специфічні ушкодження, що в інших умовах спостерігаються рідко чи зовсім не зустрічаються. Так, наприклад, серед працюючих у морському промислі смертельні нещасливі випадки зв'язані головним чином з падінням з висоти вантажів чи переміщенням їх, лебідками, ударами кінців троса чи нахльостуванням кінцівок потерпілих петлею троса, стиском тіла бортом судна, що швартується, падінням у трюми й ін. Смертельні механічні ушкодження при шахтному травматизмі обумовлені обвалами породи, вивалами шматків руди, травмуванням специфічними для шахт механізмами і транспорт-

199

ними засобами, падінням у стовбур шахти й інші вироблення, вибухами пальних газів і вибухових речовин.

Усе-таки можна виділити ряд обставин і механізмів утворення ушкоджень, загальних для більшості виробничих підприємств.

На промислових підприємствах найчастішими обставинами і механізмами утворення травм є: улучення потерпілого в частини машин, що рухаються; падіння предметів на потерпілого; притиснення тіла важкими предметами; ушкодження частинами й деталями, що відокремилися від працюючих верстатів і механізмів; транспортна травма; падіння потерпілих.

Для сільськогосподарського травматизму найбільш характерні: ушкодження тракторами (перекидання колісних тракторів, наїзд на потерпілих, падіння з кабіни чи причепа); ушкодження іншими сільськогосподарськими машинами (січкарнею, молотаркою й ін.); автомобільна травма. Значно рідше спостерігаються падіння з висоти, удари й притиснення упалим вантажем, ушкодження тваринами.

Ушкодження, що утворюються при влученні потерпілого в ставки і машини,

які рухаються чи обертаються, характеризуються складним механізмом їхнього утворення. У генезі травми мають місце удари тупими предметами з різною конфігурацією поверхні, вплив ребер тупограних предметів, стиск, розім'яття і розтягання.

Усе це приводить до утворення множинних різноманітних ушкоджень аж до повного чи часткового поділу тіла потерпілого на частині.

Механізм ушкоджень падаючими предметами залежить від їхніх розмірів і ваги. Характерною рисою ушкоджень, що утворюються від ударів падаючими предметами, є їхня локальність. Найчастіше ушкоджується голова. Ушкодження від падіння великих по розмірах і масі предметів подібні з ушкодженнями від притиснення важкими предметами. Останні відрізняються великою вагою, нерідко викликають деформацію голови, грудної клітки, таза.

При стиску голови на протилежних сторонах черепа відповідно місцям тиску, як правило, утворюються дві ділянки більш дрібних осколків. Ці ділянки (полюси) з'єднуються один з одним меридіональними лініями переломів, що, крім того, перетинаються екваторіальними і рівнобіжними цим останнім тріщинами.

Стиск грудної клітки приводить до утворення множинних двосторонніх переломів ребер по декількох лініях. При цьому ребра ламаються як безпосередньо в місці додатка , здавлюючих сил, (прямі переломи), так і від згину (непрямі переломи). Прямі переломи мають деякі характерні ознаки: напрямок перелому частіше розташований косо, стосовно довжині ребра; відламки звичайно, спрямовані усередину і ранять білястінкову плевру й легені; краї переломів частіше великозубчасті, рідше — дрібнозубчасті. Непрямі переломи характеризуються іншими ознаками: напрямок перелому, як правило, поперечний стосовно довжині ребра; відламки частіше спрямовані назовні і не ушкоджують білястінкову плевру; краї переломів звичайно, рівні чи дрібнозубчасті.

Переломи кісток таза при стиску звичайно, бувають множинними, симетричними і двосторонніми на відміну від удару, при якому переломи носять, звичайно, однобічний характер.

200