Судмед / SM_pract_Medic UKR
.pdfхвороби та з’ясовують обставини справи. При підозрі на смерть від особливо небезпечних інфекцій та СНІДу додержують необхідних умов самозахисту. Під час розтину можуть бути присутніми слідчий та лікар, який лікував померлого.
Судово-медичне дослідження трупа починають з загального його огляду, під час якого ретельно описують одяг безпосередньо на трупі та коли його знято. Зазначають особливості, ушкодження та наявність слідів-накладень. При огляді самого трупу описують дані, що характеризують особу померлого: вік, стать, будову тіла, вгодованість, довжину тіла, стан шкіряних покривів, тощо. Далі досліджують абсолютні ознаки смерті, на підставі яких встановлюють термін настання смерті.
Застосовуючи динамометр і натискаючи ним на трупну пляму з силою 2 кг/см² тривалістю 3 сек., досліджують стадію та фазу їх розвитку за часом її відновлення.
За допомогою генератора тестових впливів досліджують електрозбудливість м’язів.
Дослідження реакції зіниці ока. Крім встановлення терміну настання смерті у деяких випадках, наприклад, при черепно-мозковій травмі, можна встановити, де локалізується ушкодження.
Для проведення цієї проби необхідно:
—підключити електроди до зіниці ока;
—розширити вікорозширювачем глазну щілину;
—прикріпити упор електродів до скроні лейкопластиром;
—зафіксувати гачкоподібні електроди за глазне яблуко на межі роговиці та склери;
—шнур електродів підключити до гнізда «Вихід» на верхній кришці генератора;
—встановити вимірюванням початковий діаметр зіниці ока;
—нажати кнопку «меандр» та зафіксувати час за секундовимірювачем.
За час впливу повинна встановитись реакція зіниці — звуження, розширення або витягування в овал. При дослідженні різко звужених зіниць у разі отруєнь застосовують кнопку «розряд», натискаючи на неї декілька разів по 3-4 сек. Вплив виникає при виключенні кнопки, коли вона у вихідному стані.
При підозрі на смерть від черепно-мозкової травми необхідно водночас провести подразнення обох очей, застосовуючи «Розряд». Підключати одиночні електроди необхідно до зовнішніх кутів очей. При цьому виявляють анізокорію та діагностують розташування ураження. При дії змінного електроструму у разі раннього післясмертного періоду зіниці звужуються, а у пізні строки — деформуються у овал.
Кількісну оцінку реакції зіниці проводять за ступенем звуження у мм або появою її деформації в овал та залежно від часу, який необхідний до максимального прояву реакції. При 1-6 годинному терміні настання смерті максимальна реакція зіниці проявляється через 7 сек.; при 7-12 годинному терміні — через 15 сек.; при 13-18 годинному — через 25 сек.; при 19-24 годинному — через 45 сек.; при 2530 годинному терміні-близько 1 хв.
101
Визначення електрозбудливості м’язів. Для проведення цього дослідження голчасті електроди заглиблюють у такі м’язи:
1.М’язи повік та одного ока;
2.М’язи навколо обох очей та в/з обличчя;
3.М’язи роту, с/з та н/з обличчя;
4.М’язи шиї та н/з обличчя;
5.М’язи верхніх кінцівок;
6.М’язи нижніх кінцівок.
Для дослідження м’язів повік електроди вводять під віко біля зовнішнього кута ока. Нижні мімічні м’язи досліджують при введенні електродів в ділянку кута рота із вколюванням зі сторони слизової оболонки верхньої губи на рівні с/з носогубної складки. На шиї електрод вколюють в надключичну ділянку на рівні с/з, а другий — на рівні кута нижньої шелепи. На кінцівках — у м’язи однієї функціональної групи на відстані 5 см поміж собою.
Ступінь електрозбудливості м’язів оцінюють у балах: досить сильна — 4 бали; середня — 3 бали; слабка — 2 бали; досить слабка — 1 бал; відсутність — 0 балів.
У першій групі м’язів електрозбудливість зникає через 12-14 годин після смерті; у другій — через 10 годин; у третій — через 7 годин; у четвертій — через 5 годин; у п’ятій — через 9 годин; і у шостій через 12-13 годин.
Встановлені за результатами дослідження бали сумують та давність настання смерті встановлюють за графіком.
Особливості судово-медичної експертизи невідомих осіб
При дослідженні невідомих осіб перед — та під час секції необхідно скласти «Впізнавальну карту», в якій відображають наступне:
1.Фотографування обличчя трупа у трьох проекціях;
2.Антропометрія найбільш сталих розмірів – довжини тіла, окружності голови, довжини ступні;
3.Дактилоскопія, яку виконують криміналісти;
4.Більш ретельний огляд та опис одягу із зазначенням найменування частин одягу, характеру матеріалу з якого вони виготовлені, кольору, фірмових етикеток, наявності забруднення, ступеню зношеності;
5.Складання словесного портрету за схемою:
стать: чоловіча, жіноча антропологічний тип: центральні європеоїди, північні європеоїди, південні єв-
ропеоїди, середньоазіатські європеоїди, центрально-сибірські монголоїди, півден- но-східні монголоїди, середньоазіатські монголоїди, уральсько-поволжський тип;
вік: новонароджений (від 1 до 10 днів), грудний вік (від 10 днів до 1 року), раннє дитинство (1-3 роки), перше дитинство (4-7 років), друге дитинство (8- 12 років), підлітковий вік (13-16 років хлопчики та 12-16 — дівчинки), юнацький
102
(17-21 та 16-20), зрілий вік: 1-й період (22-25 та 21-35), 2 — й період (36-60, 3655), похилий (61-75 та 56-75), старечий (76-90).
зріст: дуже високий (більше 185 см), високий (176-185 см), вище середнього (171-175), середній «звичайний» (166-170), нижче середнього (161-165), низький (152-160 см), дуже низький (до 150 см);
статура: середня, щільна, коренаста, атлетична, слаба, худорлява; фігура: середня, атлетична, приземкувата, повна, худорлява, слаба — жінко-
подібна (у чоловіків), чоловікоподібна (у жінок); шкіра: загальний вигляд (гладенька, матова, глянцева, шероховата зморшкува-
та, пориста, з прожилками), стан (чиста, брудна, м’яка, жорстка, еластична, дрябла, суха, жирна, запалена, вугриста, червоні вугрі, прищава), колір (рожева, біла, темна, бліда, сіра, жовта, темно — коричнева, червона), особливості (бородавки, ластовиння, лишай, ліпоми, депігментація), пігменті плями (вікові, родимі, судинні), родимки, рубці (від пошкоджень, захворювань, колоїдні, від фурункулів, опіків), татуювання; загальний розмір (нормальна, велика, мала), висота (низька,
голова: середньої висоти, висока), форма потилиці (скошена, вертикальна, виступаюча);
волосяний покрив: лінія росту волосся (пряма, дугоподібна, звивиста, ламана), форма волосся (прямі, хвилясті, ті що в’ються), довжина волосся (короткі, середні, довгі), щільність волосся (рідкі, щільні), колір (чорняві, русі, темно-русі, білокурі), форма стрижки (висока, низька), пробору (правобіч, посередині, лівобіч), напрям зачіски (назад, вперед, набік); вуса: величина (малі, середні, великі), ширина (тонкі, середні, широкі), положення (горизонтальні, опущені, припідняті);
борода: величина (мала, середня, велика), форма (кругла, клиноподібна, прямокутна), колір волосся;
лице: контур в профіль (прямий, ввігнутий, випуклий, прогнатичний, ортогнатичний), лобно-носова лінія (пряма, паралельна, кутова, хвиляста, ламана, дугоподібна) фас, форма лиця (круглясте, овальне, яйцеподібне, трикутне, прямокутне, квадратне), розміри частин лиця, вираз обличчя (здивоване, похмуре, сумне), колір (блідне, смуглясте, рум’яне, червоне), дефекти та особливості шкіри на лиці (ластовиння, судини, сліди віспи), зморшки (форма, протяжність, кількість, розміщення, складки, розміри та положення бородавок, плям, особливості лиця (двояковипукле, дуже подовжене, асиметрія);
лоб: розміщення (відхилений назад, вертикальний, відхилений вперед), висота (низький, середній, високий), ширина (вузький, середній, широкий), форма (прямий, випуклий, хвилястий), особливості (сильно розвинуті надбрівні дуги, великі лобні горби);
брови: контур (прямі, дугоподібні, звивисті, ломані, трикутні), протяжність (короткі, середні, довгі), висота (високі, середні, низькі), розміщення (косовнутрішні, косозовнішні, горизонтальні, далеко зміщені, близько зміщені), ширина (вузькі, середні, широкі), особливості (зрощені, щитинкові, дуже широкі та довгі, асиметричні);
103
очі: розміщення очної щілини (горизонтальні, косовнутрішні, косозовнішні), форма очної щілини (мигдаликоподібні, сегментовані, овальні, трикутні, серпоподібні, косопаралельні, трапецієподібні, ромбоподібні), характер нерухомої частини верхнього повіка (середнє нависання, середньобокове, відсутність нависання), розмір, колір райдужки (чорні, карі, зеленкуваті, блакитні, сірі, жовті), колір та довжина війок, особливості (косоокість — внутрішнє, зовнішнє, більмо, відсутність ока, різний колір, наявність окулярів);
ніс: висота малий, середній, великий), ширина (вузький, середній, великий), форма спинки (випуклий, вігнутий, хвилястий, звивистий), розміщення основи (горизонтальне, опущене, припідняте), форма кінчика (гострий, заокруглений, тупий), висота та глибина перенісся (мала, середня, велика), особливості (роздвоєння, викривлення, звернутий, червоний);
рот: величина (малий, середній, великий), розміщення (горизонтальне, скошене), контури ротової щілини (пряма, випукла, звивиста), розміщення кутів роту (опущені, припідняті, горизонтальні), особливості (напіввідкритий, косий);
губи: товщина (тонкі, середні, товсті), контур облямівки верхньої губи (двохвершинний, лукоподібний, круглий, трикутний), ступінь виступання та розміщення верхньої губи (загальне, тільки верхньої губи), висота (низькі, середні, високі), особливості (роздвоєння, виступання, вологість);
зуби (див. нижче); підборіддя: розміщення в профіль (скошений, вертикальний, виступаючий),
форма в фас, контур (заокруглений, горизонтально-прямолінійний, загострений), ширина (широкий, середній, вузький), висота (високий, середній, низький), особливості (подвійний, роздвоєний, ямка);
вуха: розмір (великі, середні, малі), форма (круглі, овальні, трикутні, прямокутні), розміщення (вертикальне, скошене), деталі будови, ступінь прилеглості до голови (відстовбурчені, прижаті, середні); завиток — широкий, вузький; протикозелок — розміщення, форма; мочка — величина (маленька, середня, велика), форма вільного краю (заокруглена, трикутна, горизонтальна, прямолінійна), прикріплення до щоки (відокремлена, зливаюча).
6. Ретельно вивчають і описують стоматологічний статус: кількість зубів окремо на верхній та нижній щелепах, ураження їх карієсом, наявність коронок, мостів, колір їх металу або ж пластмаси, наявності протезів і їх особливості тощо.
Складають зубну формулу: |
|
|
|
Праві |
8 7 6 5 4 3 2 1 |
1 2 3 4 5 6 7 8 |
Ліві |
|
8 7 6 5 4 3 2 1 |
1 2 3 4 5 6 7 8 |
|
Позначки: «—» зуб зламаний О — зуб відсутній
П — запломбований Б — хворий К — коронка В — вставний
М — замінені металічним мостом
104
Ж— зуб з жовтого металу
7.Виявляють, описують та фотографують характерні індивідуальні особливості при зовнішньому дослідженні: татуювання, рубці, вроджені плями, вади опорно-рухового апарату і ін.
8.Вилучають для судово-імунологічного дослідження кров для встановлення її групової приналежності.
9.Для ідентифікації невідомих осіб можуть бути застосовані також тотальна рентгенографія, палатографія, геномна дактилоскопія.
Особливості експертизи розчленованих трупів і кісткових залишків
Розрізняють кримінальне розчленування трупа, а також розчленування внаслідок механічної травми та післясмертного ушкодження трупа тваринами.
Експертиза може проводитися як знайдених окремих, не всіх частин трупа, так і всіх його розчленованих частин. Розчленовані частини трупа можуть в більшій чи меншій мірі зберігати структуру м’яких тканин і органів та бути повністю скелетованими. Також може проводитись експертиза цілого скелету.
При цьому необхідно вирішити наступні основні питання:
1.Чи належать представлені на дослідження частини трупа людині чи тварині
іяка їх анатомічна приналежність?
2.Чи належать представлені на дослідження частини одному трупу чи декільком?
3.Яким способом відбулося розчленування трупа.
4.Від чого настала смерть (причина смерті)?
5.Якій особі належать знайдені частини трупа чи скелету?
6.Давність настання смерті та час розчленування (при дослідженні кісток ске-
лету — давність захоронення).
Характер і об’єм судово-медичних досліджень обумовлюється особливостями і станом знайдених частин трупа, а також питаннями, які ставлять слідчі органи на вирішення експерта. При цьому дуже важливу роль відіграють різноманітні судо- во-медичні лабораторні та медико-криміналістичні методи дослідження як для встановлення особи померлої людини за частинами розчленованого, або скелетованого трупа (кістковими залишками), так і для встановлення предмету, яким був розчленований труп, наявності алкоголю або ж отруйних речовин в частинах трупа.
В зв’язку із складністю експертизи розчленованих та скелетованих трупів, вони проводяться судово-медичною експертною комісією.
Результати судово-медичного розтину трупа оформлюють у «Акті», який складають за наведеною схемою.
Закінчують розтин складанням «Лікарського свідоцтва про смерть.»
105
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ НА ТЕМУ:
«СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА РАПТОВОЇ СМЕРТІ»
ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ
Раптова смерть зустрічається в судово-медичній практиці відносно часто. Оскільки часто така смерть настає в умовах неочевидності або за нез’ясованих обставин, то у правоохоронних органів завжди виникає підозра на насильницьку смерть, що не супроводжується виразними зовнішніми ушкодженнями організму. Експертиза таких випадків вимагає від судово-медичного експерта знання морфологічних особливостей та патогенезу цілого ряду захворювань, що призводять до швидкого настання смерті. Особливим випадком наглої смерті є смерть дітей першого року життя, тобто смерть в т. з. постнеонатальному періоді. Цю смерть називають «синдромом раптової смерті інфантів». Судово-медична експертиза раптової смерті є складною, особливо у випадках невиразності морфологічних змін в організмі.
МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомити студентів з особливостями виконання судово-медичної експертизи (дослідження) трупа у випадку раптової смерті або підозри на неї та навчити визначати причину смерті з формулюванням судово-медичного діагнозу.
МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1.Протоколи огляду місця події у разі раптової смерті.
2.Акти судово-медичного дослідження трупів раптово померлих дорослих осіб.
3.Акти судово-медичного дослідження трупів дітей першого року життя.
4.Результати лабораторних досліджень.
5.Лікарське свідоцтво про смерть.
6.Контрольні тестові завдання.
7.Ситуаційні задачі.
8.Міжнародна класифікація причин смерті.
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ
1.Визначення початкового рівня знань студентів за темою заняття.
2.Опрацювання теми заняття з використанням необхідної судово-медичної документації — «Протоколу огляду місця події», актів дослідження трупа дорослого та дитини, результатів лабораторного дослідження.
3.Заповнення «Лікарського свідоцтва про смерть».
4.Виконання контрольних тестових завдань.
5.Вирішення ситуаційних задач.
106
ПЕРЕЛІК ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ, ЯКИМИ ПОВИННІ ВОЛОДІТИ СТУДЕНТИ З ПОПЕРЕДНІХ КАФЕДР
1.Знати види захворювань, що призводять до швидкого настання смерті у дорослих, їх етіологію, патогенез та морфологічні прояви.
2.Знати основні захворювання, що призводять до швидкого настання смерті у дітей в постнеонатальному періоді, їх етіологію, патогенез та морфологічні прояви.
3.Знати анатомо-фізіологічні особливості дітей грудного віку.
4.Вміти виявляти морфологічні зміни у внутрішніх органах, які є проявом захворювання.
ПЕРЕЛІК ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ, ЯКІ ПОВИННІ ЗАСВОЇТИ СТУДЕНТИ НА ЗАНЯТТІ
1.Знати причини настання раптової смерті у дитячому та дорослому віці та вміти виявляти їх морфологічне підтвердження під час розтину трупа.
2.Вміти вилучати необхідний матеріал для лабораторного дослідження.
3.Вміти сформулювати причину смерті та виписати «Лікарське свідоцтво про смерть».
ЕЛЕМЕНТИ ЗАНЯТТЯ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ОБОВ’ЯЗКОВІЙ ОЦІНЦІ
1.Теоретичні знання з теми заняття.
2.Вміння визначити причину настання смерті, сформулювати діагноз та виписати «Лікарське свідоцтво про смерть».
3.Вирішення контрольних тестових завдань
4.Вирішення ситуаційних задач.
ОСНОВНІ ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ПОНЯТТЯ
Раптова смерть (син. нагла смерть) — смерть, яка настає несподівано, за лічені секунди або хвилини після перших ознак нездужання. Слід мати на увазі, що російськомовні поняття «внезапная смерть» та «скоропостижная смерть» є синонімами.
Синдром раптової смерті інфантів (немовлят) — несподівана смерть зовні здорової дитини віком від 7 днів до 1 року, за якої ретельно проведений розтин трупа, гістологічне та інші дослідження не дають можливості встановити причину смерті.
107
БЛОК ІНФОРМАЦІЇ
Раптова смерть (син. нагла смерть) — смерть, яка настає несподівано за лічені секунди або хвилини після перших ознак нездужання.
Найчастіше раптова смерть у дорослих обумовлена розладом серцевої діяльності внаслідок асистолії або фібриляції шлуночків. Фібриляція шлуночків може виникати при тромбозі коронарних судин, гіпоксії, механічному подразненні, дії деяких медикаментів, значному фізичному напруженні, емоційних стресах, алкогольній кардіоміопатії тощо. В судово-медичній практиці за відсутності ознак насильницької смерті слід думати про раптову смерть. В ранньому дитячому віці вона переважно буває зумовлена як гострими інфекційними, так і захворюваннями органів дихання. В похилому та старчому віці — захворюваннями серця і судин. Відомості про це необхідно враховувати при дослідженні трупа.
Дослідженню серця при серцево-судинних захворюваннях приділяють особливу увагу. При цьому відзначають:
—розміри серця;
—товщину м’язів шлуночків;
—стан коронарних артерій;
—тип кровообігу;
—ступінь атеросклеротичного ураження;
—наявність тромбів та ділянок облітерації;
—проводять зважування та морфометрію відділів серця;
—виконують серійні пошарові розрізи серцевого м’яза.
При дослідженні коронарних артерій епікарду роблять їх поперечні розрізи кожні 0,3-0,5 см.
Раптова смерть може наступити на фоні алкогольної інтоксикації, яка загострює перебіг захворювання, особливо хронічної ішемічної хвороби серця. Тому проводять токсикологічне дослідження крові на спирти.
Під час розтину трупа морфологічні зміни можуть бути незначними. Важливим для встановлення причини смерті є гістологічне, гістохімічне дослідження органів.
Так, на гістологічне дослідження вилучають шматочки з 7 функціональних ділянок серця:
—правого передсердя,
—правого шлуночка,
—міжпередсердної перетинки,
—міжшлуночкової перетинки,
—лівого передсердя,
—лівого шлуночка,
—верхівки серця
При гістологічному дослідженні виявляють зміни, які привели до смерті.
У разі раптової смерті доцільним є і пламенево-фотометричне дослідження, під час якого виявляють концентрації К та Nа у м’язовій тканині серця. Зменшення
108
рівню К менше 200 мг % є підставою для встановлення гострого ішемічного процесу.
Морфологічне підтвердження свіжого інфаркту міокарда у випадках несподіваної раптової смерті не завжди можливе, навіть за наявності переконливих клінічних даних, оскільки перші макро- і мікроскопічні ознаки з’являються не раніше як через 6 г після серцевого нападу. В діагностичних цілях запропоновано виготовляти обширні зрізи стінки лівого шлуночка серця і міжшлуночкової перетинки, обробляти їх фосфатним буфером при рН 7,6, після чого промивати 30 хв. сумішшю рівних частин 0,1 % розчину гідрохлорида неотетразола і 0,2 моль розчину сукцината натрію. Після інкубації некротична ділянка чітко виділяється блідосірим кольором на фоні карміново-червоного незміненого серцевого м’язу.
Синдром раптової смерті інфантів (немовлят) — несподівана смерть зовні здорової дитини віком від 7 днів до 1 року, за якої ретельно проведений розтин трупа не дає можливості встановити причину смерті. Іноді таку смерть помилково вважають наслідком присипання, асфіксії від закриття рота та носа білизною або аспірації шлункового вмісту.
Синдром раптової смерті інфантів може розвинутися внаслідок дисплазії паращитовидної залози та тімуса, порушень в імунній системі, зокрема, у зв’язку з алергією на казеїн коров’ячого молока, при ―токсичній альтерації» лімфатичних вузлів, рахіті, середньому отиті на фоні захворювань назофарингіальної зони, ентеропатіях, вірусних інфекціях (зокрема грип типу А) тощо.
Суттєві патологічні зміни під час розтину трупа відсутні; в легені набряк, помітні ознаки інволюції тімуса, можлива гіпоплазія кори надниркових залоз, помітні петехії в капсулі тімуса, плеврі, епікарді, виявляються ознаки тканинної гіпоксії, мегаенцефалія (маса головного мозку збільшена відносно вікової норми до 50 %), лівобічне розміщення пучка Гіса в серці тощо.
Синдром раптової смерті дітей старшого віку майже аналогічний раптовій смерті дорослих. Причиною його можуть бути міокардит, кардіміопатія, стеноз аорти, аномалії вінцевих артерій, пролапс мітрального клапана, розрив аорти тощо.
Судово-медична діагностика раптової смерті грунтується на даних медичної документації про стан здоров’я померлої особи, повідомлень родичів та очевидців смерті, матеріалах епідеміологічних обставин, даних секційного, гістологічного, судово-токсикологічного, бактеріологічного, вірусологічного та інших досліджень.
Після розтину трупа заповнюють «Лікарське свідоцтво про смерть» з зазначенням причини смерті. Причина смерті, яку вписують у нього, складається з двох частин. У першій частині визначають і послідовно наводять етіологічно та патогенетично пов’язані хвороби: а) безпосередню причину смерті; б) і в) основні первинні хвороби (травми), що спричинили чи зумовили стан, наведений в п. «а».
У другій чатині відмічають інші важливі хвороби або ушкодження, які існували до моменту смерті і сприяли їй, але патогенетично не пов’язані з основною хворобою чи ушкодженням, що спричинили смерть.
Зразок «Лікарського свідоцтва про смерть» демонструється під час заняття.
109
КОНТРОЛЬНІ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
Інструкція до питань 1-13
За питанням або незакінченим твердженням, приведеними нижче, ідуть 4-5 відповідей або тверджень. Виберіть одну найбільше правильну відповідь.
001.Захворювання, при яких найчастіше спостерігається раптова смерть:
A)захворювання серцево-судинної системи;
B)захворювання центральної нервової системи;
C)захворювання дихальних шляхів;
D)захворювання органів травлення;
E)інфекційні захворювання.
002.Терміни «скоропостижная смерть» і «внезапная смерть» є:
A)синонімами;
B)визначають різні види ненасильницької смерті;
C)визначають різні види насильницької смерті;
D)визначають різні види ненасильницької і насильницької смерті;
E)відрізняються тимчасовим інтервалом між початком захворювання і настанням смерті.
003. Раптовою (за даними ВООЗ) смерть вважається, якщо з моменту клінічних проявів до її настання пройшло:
A)не більш 6 годин;
B)не більш 12 годин;
C)не більш 18 годин;
D)не більш доби.
004.При наявності ішемічної хвороби серця атеросклероз вінцевих артерій частіше буває:
A)рівномірним нерізко вираженим;
B)зі шляхами обхідного кровообігу;
C)регіонарним з різким стенозом;
D)з нерівномірністю поразки магістральних артерій.
005.У дітей раннього віку раптова смерть найчастіше обумовлена:
A)генералізованими інфекціями;
B)пневмоніями;
C)пневмопатіями;
D)серцево-судинними захворюваннями;
E)гострими вірусними респіраторними захворюваннями.
006.При гіпертонічній хворобі крововиливи найбільше часто локалізуються:
A)під оболонками головного мозку;
110