- •2. Опишіть передумови проведення революційних та еволюційних змін на підприємстві.
- •3. Обгрунтуйте чинники впливу на вибір стратегії проведення змін.
- •4. Процеси виникнення опору змінам на підприємстві.
- •5. Обгрунтуйте заходи подолання опору зміна на підприємстві.
- •6. Наведіть на прикладах реалізацію підходів до управління стратегічними змінами підприємства, запропонованих і.Ансоффом.
- •7. Обгрунтуйте взаємозв’язок і взаємовплив етапів формування і реалізації стратегії.
- •8. Опишіть можливості бенчмаркінга як методу визначення змісту та рівня стратегічних перетворень.
- •9. Обгрунтуйте умови використання різних підходів до реалізації стратегії.
- •10. Опишіть можливості створення конкурентних переваг на підприємстві на основі використання ресурсів та компетенцій.
- •11. Обгрунтуйте взаємозв’язок ресурсних стратегій на підприємстві та визначіть їх вплив на ефективність роботи.
- •12. Обгрунтуйте умови доцільності проведення реінжинірингу на підприємстві.
- •13. Обгрунтуйте сутність терміну «організація, що самонавчається».
- •14. Наведіть відмінні риси організації, що самонавчається.
- •15. Опишіть можливі підходи відношення робітників до досягнення загальної мети підприємства.
- •16. Опишіть вплив особистого удосконалення на досягнення загальної мети підприємства.
- •18. Наведіть організаційно-планові заходи для реалізації стратегії.
- •19. Опишіть можливі дії підприємства щодо забезпечення переходу від планування до реалізації стратегічних змін.
- •20. Опишіть сутність функціонального аналізу у різних сферах діяльності підприємства.
- •21. Обгрунтуйте роль компетенцій у досягненні конкурентних переваг.
- •22. Опишіть можливі дії підприємства щодо поліпшення координації функцій в процес впровадження змін.
- •23. Обгрунтуйте висновки а.Чандлера щодо взаємозв’язку стратегії і структури.
- •24. Опишіть можливості використання моделі «5р» у процесі реалізації стратегії.
- •25. Обгрунтуйте необхідність проведення організаційних змін з метою децентралізації.
- •26. Описати вплив організаційної культури на ефективність реалізації стратегії.
- •27. Опишіть відповідність типів управління організаційній культурі підприємства.
- •28. Опишіть роль агентів у процесі впровадження стратегічних змін.
- •29.Обгрунтуйте необхідність підбору персоналу відповідно до ухваленої стратегії.
- •30. Моделі мислення менеджерів.
9. Обгрунтуйте умови використання різних підходів до реалізації стратегії.
Формулювання стратегій розглядається як один із суттєвих компонентів системи стратегічного управління і передбачає визначення особливостей процесу створення окремих стратегій та «стратегічного набору». Враховуючи, що стратегія — це спосіб досягнення результату, сформульованого у вигляді мети, можна стверджувати, що формулювання стратегій є процесом, у ході якого керівники встановлюють місію, формують систему цілей, обирають стратегії, а також визначають усі складові (компоненти) процесу стратегічного управління [52].
Залежно від ступеня усвідомленості цілей, задач і необхідних результатів діяльності підприємства, а також знань щодо специфіки функціонування об’єкта управління можна виокремити кілька способів (методів) встановлення стратегій (рис.4.1).
Рис. 4.1. Методи встановлення стратегій :
- вісь А – А характеризує відповіді на запитання «Що треба було б зробити?»;
- вісь Б – Б — «Як саме треба було діяти?»;
Кожен із зазначених підходів має особливості: І — ситуація, коли наперед невідомо, що і як треба зробити, але є інтуїтивне відчуття необхідності змін. За таких умов суттєву роль відіграють досвід і знання керівників; ІІ — ситуація, коли відомо, що робити, але невідомо як. Тут застосовується метод «проб і помилок, експерименту», який потребує участі висококваліфікованих експертів; ІІІ — в оцінці ситуації, визначенні напрямків розвитку немає спільної згоди, але в наявності — володіння науково-методичним та прикладним інструментарієм досягнення цілей. Основну увагу треба приділяти досягненню згоди; IV — для оцінки ситуації, визначення цілей і способів їхнього досягнення, застосовується весь інструментарій ЕММ, системного аналізу, планування, підтримки, контролю тощо. Передбачається залучення спеціалістів різного фаху, відпрацювання конкретних процедур і взаємовідносин.
Кожен з цих підходів застосовується залежно від ситуації та рівня підготовленості керівників підприємства до стратегічної діяльності, а сприяє формуванню більш чи менш обгрунтованої стратегії.
На можливості використання різних підходів щодо розробки стратегій наголошував Г. Мінцберг [42]. Він описує три основних моделі:
«планову» — стратегія розробляється, виконується та оцінюється у плановому режимі із залученням спеціального штату висококваліфікованих фахівців, які за допомогою різних моделей і методів визначають можливі результати і знаходять найефективніший шлях досягнення цілей;
«підприємницьку» — використовуються більш неформальні методи побудови стратегій, що базуються на особистому досвіді керівника-підприємця, його знаннях щодо логіки функціонування галузі; ці чинники використовуються для формування «бачення» майбутнього бізнесу, яке враховується потім у планах, проектах і програмах;
«навчання на досвіді» — використовується в умовах нестабільного середовища; головне тут — урахування зовнішніх імпульсів і можливості перегляду встановлених стратегій, при чому процес розробки та коригування стратегій може бути дещо спонтанним, слабо контрольованим; велику роль відіграє керівник – підприємець.
Зазначені моделі акцентують увагу на підприємницькому підході до процесу планування, що відрізняє процес розробки цілей в умовах довгострокового планування (формальний, раціоналістичний процес) від стратегічного (і застосуванням широкого спектра формальних і неформальних методів). У сучасній теорії стратегічного управління є прихильники різних підходів, які виступають з різкою критикою протилежних поглядів.