- •1. Історія розвитку про процеси і апарати.
- •2. Класифікація процесів харчових виробництв.
- •3. Класифікація обладнання. Вимоги до обладнання.
- •4. Види здрібнення реоло-гічних матеріалів. Криві розтягнення та тиску.
- •5. Способи здрібнення. Вимоги до дробарок. Схема роботи вальцової дробарки.
- •6. Характеристика процесу різання. Схема різання матеріалів. Класифікація та схеми машин для різання.
- •7. Схема рідинних форсунок та центробіжних розпилювачів.
- •8. Класифікація способів розділення сипких середовищ.
- •9. Характеристика процесу вібраційного сепарування на ситах (рух часток на сито, само сортування часток).
- •10. Характеристика процесу вібраційного сепарування на плоскій вічковій деці.
- •11. Харакеристика процесу віброударного сепарування.
- •12. Характеристика процесу пневматичного сепарування двохфазних середовищ.
- •13. Характеристика пневматичного сепарування в псевдо розрідженому шарі.
- •14. Характеристика основних видів обробки тиском (пресування, формоутворення).
- •15. Класифікація машин для обробки харчових мас тиском.
- •16. Характеристика апаратів для брикетування та таблетування.
- •17. Харчові продукти як система.
- •18.Класифікація процесів розділення однорідних систем.
- •19. Характеристика процесу усадження в полі центр обіжних сил. Цетрифуги.
- •20. Класифікація машин для перемішування сипких продуктів.
- •21. Змінення властивостей розчину при згущенні. Метод випарювання.
- •22. Класифікація випарних апаратів.
- •23. Прямий та зворотній цикл Карно.
- •24. Характеристика додаткового обладнання холодильних машин.
- •26. Схема ректифікаційної колони.
- •27. Поняття процесу перегонка та основні закономірності процесу.
- •28. Класифікація методів перегонки.
- •30. Поняття процесу сушіння та його характеристика.
- •31. Схема барабанної сушарки.
- •33. Поняття процесу абсорбція. Класифікація абсорберів.
- •34. Загальні відомості про процес кристалізації.
- •35. Загальні відомості про процес екстрагування.
- •36. Поняття процесу ферментації. Ферментативні реакції.
- •37. Історія розвитку науки про гідравліку.
- •38. Основні відомості про гідростатичний тиск.
- •39. Метод вимірювання тиску.
- •40. Рівняння Бернуллі для потоку реальної рідини.
- •41. Поняття про гідравлічний удар.
- •42. Основні поняття про насоси.
- •43. Характеристика об’ємних насосів та регулювання їх подачі і напору.
- •44. Види і призначення палива.
- •45. Склад і теплотехнічні властивості палива.
- •46. Характеристика рідкого палива.
- •47. Характеристика шарових топок.
- •48. Основні відомості про теплопровідність.
- •49. Основні відомості про конвективний теплообмін.
- •50. Основні відомості про теплообмін випромінювання.
- •51. Основні відомості про котельні установки.
- •52. Характеристика додаткових поверхнею випромінювання.
48. Основні відомості про теплопровідність.
Теплопровідність– це вид теплообміну, при якому перенесення теплової енергії в нерівномірно нагрітому середовищі відбувається без макроскопічного руху середовища. В газах здійснюється молекула, в металах – основному електронами, в діелектриках – внаслідок взаємодії коливань атомів (чи молекул), які утворюють кристалічну решітку. Проте гази й рідини, за винятком розплавлених металів є дуже поганими провідниками теплоти теплопровідності.
1) Температурне поле.Процес теплообміну теплопровідністю здійснюється тільки за умови, що в різних точках тіла температура неоднакова.
Сукупність значень температури в усіх точках простору, що розглядається, у певний момент часу називають температурним полем. Математично температурне поле задають як функцію координат.
t = f (x, y, z).
Коли температура змінюється в трьох напрямах, то поле називають тривимірним. Двовимірне температурне поле визначається рівністю t = f (x, у), при цьому, очевидно,dt/dz = 0.Для одновимірного поля, за визначенням,t = f (x) і, отже,dt/dy = dt/dz = 0.
2) Температурний градієнт.Поверхня, в усіх точках якої температура однакова, називаєтьсяізотермічною.
Границю відношення зміни ∆t до відстані між ізотермами по нормалі∆nназиваютьградієнтом температур.
lim (∆t/∆n)∆n-0 = dt/dn = grad t.
Градієнт температури – вектор, напрямлений по нормалі до ізотермічної поверхні.
Тепловим потоком(потужністю теплового потоку)Фназивають кількість теплоти, яка проходить за одиницю часу через довільну поверхню. Вектор теплового потоку завжди напрямлений у бік зменшення температури. Одиниця теплового потоку – ват (Вт).
Кількісно інтенсивність теплообміну характеризується поверхневою густиною теплового потоку1, яка є відношенням теплового потокуФдо одиниці площіАповерхні, через яку проходить тепловий потік:
Q = Ф/А.
Одиниця вимірювання густини теплового потоку – ват на квадратний метр (Вт/м).
q = - λbt/bn – λ grad t.
Основний закон теплопровідності є закон Фур’є.Коефіцієнт пропорційностіλу виразі є фізичний параметр речовини, що називаєтьсятеплопровідністю.Одиниця теплопровідності – ват на мерт-кельвін[Вт/ (м * К)]
або ват на мерт-градус Цельсія [Вт/ (м * °С)].
49. Основні відомості про конвективний теплообмін.
Конвенція– це процес перенесення теплоти під час переміщення мікрочастинок (газу або рідини).
Конвективнимназивають теплообмін, зумовлений спільною дією конвективного і молекулярного перенесення теплоти.
Конвективний теплообмінміж середовищем, що рухається, і поверхнею, яка відокремлює його від іншого середовища (твердого тіла, рідини чи газу), називаютьтеплодачею.
У практичних розрахунках тепловіддача користуються законом Ньютана:
Ф = ᾳА(tp – tст).
Тобто, тепловий потік Фвід рідини до стінки або від стінки до рідини пропорційні площі А поверхні, яка бере участь у теплообміні, і температурному напоруtp–tст,tст– температура поверхні стінки, аtp– температура середовища, що омиває поверхню стінки. Коефіцієнт пропорційності ᾳ, який враховує конкретні умови теплообміну між рідиною і поверхнею тіла, називаютькоефіцієнтом тепловіддачі.
q = ᾳ (tp – tст);
q = tp – tст / l/ᾳ.
Величину l/ᾳ, обернену до коефіцієнта тепловіддачі, називають термічним опором тепловіддачі.
За причиною виникнення рух рідини вільним і висушеним.