- •1. Історія розвитку про процеси і апарати.
- •2. Класифікація процесів харчових виробництв.
- •3. Класифікація обладнання. Вимоги до обладнання.
- •4. Види здрібнення реоло-гічних матеріалів. Криві розтягнення та тиску.
- •5. Способи здрібнення. Вимоги до дробарок. Схема роботи вальцової дробарки.
- •6. Характеристика процесу різання. Схема різання матеріалів. Класифікація та схеми машин для різання.
- •7. Схема рідинних форсунок та центробіжних розпилювачів.
- •8. Класифікація способів розділення сипких середовищ.
- •9. Характеристика процесу вібраційного сепарування на ситах (рух часток на сито, само сортування часток).
- •10. Характеристика процесу вібраційного сепарування на плоскій вічковій деці.
- •11. Харакеристика процесу віброударного сепарування.
- •12. Характеристика процесу пневматичного сепарування двохфазних середовищ.
- •13. Характеристика пневматичного сепарування в псевдо розрідженому шарі.
- •14. Характеристика основних видів обробки тиском (пресування, формоутворення).
- •15. Класифікація машин для обробки харчових мас тиском.
- •16. Характеристика апаратів для брикетування та таблетування.
- •17. Харчові продукти як система.
- •18.Класифікація процесів розділення однорідних систем.
- •19. Характеристика процесу усадження в полі центр обіжних сил. Цетрифуги.
- •20. Класифікація машин для перемішування сипких продуктів.
- •21. Змінення властивостей розчину при згущенні. Метод випарювання.
- •22. Класифікація випарних апаратів.
- •23. Прямий та зворотній цикл Карно.
- •24. Характеристика додаткового обладнання холодильних машин.
- •26. Схема ректифікаційної колони.
- •27. Поняття процесу перегонка та основні закономірності процесу.
- •28. Класифікація методів перегонки.
- •30. Поняття процесу сушіння та його характеристика.
- •31. Схема барабанної сушарки.
- •33. Поняття процесу абсорбція. Класифікація абсорберів.
- •34. Загальні відомості про процес кристалізації.
- •35. Загальні відомості про процес екстрагування.
- •36. Поняття процесу ферментації. Ферментативні реакції.
- •37. Історія розвитку науки про гідравліку.
- •38. Основні відомості про гідростатичний тиск.
- •39. Метод вимірювання тиску.
- •40. Рівняння Бернуллі для потоку реальної рідини.
- •41. Поняття про гідравлічний удар.
- •42. Основні поняття про насоси.
- •43. Характеристика об’ємних насосів та регулювання їх подачі і напору.
- •44. Види і призначення палива.
- •45. Склад і теплотехнічні властивості палива.
- •46. Характеристика рідкого палива.
- •47. Характеристика шарових топок.
- •48. Основні відомості про теплопровідність.
- •49. Основні відомості про конвективний теплообмін.
- •50. Основні відомості про теплообмін випромінювання.
- •51. Основні відомості про котельні установки.
- •52. Характеристика додаткових поверхнею випромінювання.
28. Класифікація методів перегонки.
Перегонка— це процес розділення багатокомпонентних рідких сумішей на окремі, що відрізняються за складом, фракції. У результаті випаровування над рідиною встановлюється певний тиск пари і рівновага між парою і рідиною. Процес здійснюється частковим випаровуванням рідини і конденсацією пари. В залежності від умов проведення розрізняють:
1) просту перегонку-проводиться при тискові, коли довжина вільного пробігу молекул у багато разів менша, ніж відстань між поверхнями випаровування рідини і конденсації пари;
2) молекулярну перегонку
- виконується при температурах значно менших порівняно з температурою кипіння рідини і при низьких тисках. У цих умовах швидкості випаровування речовин залежать від їх молекулярної маси, довжина вільного пробігу молекул стає сумірною з відстанню між поверхнями випаровування рідини і конденсації пари.
За способами проведення розрізняють:
1) прямоточну (проста)перегонка передбачає розділення речовин при одноразовому випаровуванні і конденсації (при атмосферному тискові використовують: а) для розділення сумішей рідин; б) при відокремленні рідини від розчинених у ній речовин; в) у ході концентрування розчинів; г) для перевірки інтервалу температур кипіння при певному атмосферному тискові з метою ідентифікації і визначення чистоти);
2) протитечійну перегонку.
29. Властивості вологості повітря.Головною складовою повітря є кисень. Постійний його вміст в атмосферному повітрі підтримується завдяки процесам фотосинтезу, коли зелені насадження поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень. Важливу роль для життєдіяльності людини відіграє наявність у повітрі вуглекислого газу, який бере участь у регулюванні дихання, кровообігу, газообміну тощо
Для характеристики ступеня зволоженості повітря використовуються поняття абсолютної (D) і відносної (j) вологості повітря. Абсолютна вологість повітря- кількість водяної пари, яка міститься в одиниці об’єму повітря, вона чисельно дорівнює густині водяної пари.Відносна вологість повітря дорівнює відношенню парціального тиску pп водяної пари у ненасиченому вологому повітрі до парціального тиску водяної пари pн.п у насиченому вологому повітрі при одній і тій самій температурі, тобто:
φ = Pп/Рн.п. * 100.
30. Поняття процесу сушіння та його характеристика.
Сушіння– це процес вилучення вологи з твердих, вологих, пастоподібних та рідких матеріалів шляхом її випаровування та відводу пари, що утворюється. При цьому волога з матеріалу віддаляється шляхом дифузії з внутрішних шарів до поверхні і випаровування її в навколишнє середовище.Сушіння характеризуєтьсяенергоційним процесом вилучення вологи з матеріалів. Наприклад, на вилучення й кг вологи випаровуванням у багатокорпусній випарній установці питома витрата теплоти становить 0,7-0,8 мДж, для вилучення 1 кг вологи сушінням ці витрати теплоти становить 3-6 мДж.
Сушіння широко застосовується в багатьох харчових та переробних виробництвах і ресторанному господарстві. Процес сушіння все ширше застосовують у харчуванні фруктових порошків, сухарів, консервації залишків харчів тощо. Процес сушіння розрізняє два види:природнеташтучне.Природне сушіння проводять на відкритому повітрі без додаткового нагрівання. Штучне сушіння здійснюється в спеціальних сушильних установках з підведенням теплової енергії.
Крім того до сушіння відноситься – контактне сушіння. Контактне сушіння протікає під час безпосереднього стихання нагрітого сушильного агента з вологим матеріалом.