- •1. Мовознавство – наука про мову. Об’єкт та предмет мовознавства.
- •2. Мова. Її визначення, основні ознаки і властивості.
- •3. Зв'язок мовознавства з іншими науками.
- •4. Мовознавство загальне і конкретне (часткове).
- •5. Мовознавство теоретичне і прикладне.
- •6. Основні проблеми загального мовознавства.
- •7. Методи дослідження в мовознавстві. (чи методи і прийоми дослідження мовного матеріалу).
- •8. Синхронічний та діахронічний аспекти вивчення мовних одиниць (Синхронія і діахронія).
- •9. Проблема походження мови. Основні теорії її походження.
- •10. Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць.
- •11. Фактори розвитку мови. Поняття національної мови, літературної мови.
- •12. Семіотика як наука про знакові системи.
- •13. Мова як особлива знакова система.
- •14. Основні властивості знаків, мовних знаків.
- •15. Мова і мовлення.
- •16. Мова, мислення, свідомість.
- •17. Мовна система та структура. 18. Мова як системно-структурне утворення.
- •19. Ієрархія мовної будови. Основні типи відношень між мовними одиницями.
- •20. Звукова будова мови. Фонетика як наука про звуковий лад мови.
- •21. Аспекти вивчення звукової будови мови.
- •22. Біологічний аспект дослідження звукової будови мови.
- •23. Артикуляційна база мови. Зміни звуків у потоці мовлення.
- •24. Будова мовного апарату і функції його найважливіших частин.
- •25. Акустичний аспект вивчення звукової будови мови.
- •26. Характеристики суперсегментних явищ.
- •27. Типологія наголосу в мовознавстві.
- •28. Інтонація, основні складники, функції.
- •29. Лінгвістичний аспект дослідження звукової будови мови.
- •30. Фонема, її функції, принципи виділення.
- •31. Фонема та її алофони.
- •32. Дистрибуція фонем і алофонів.
- •33. Система фонем мови. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
- •34. Критерії класифікації голосних фонем.
- •35. Критерії класифікації приголосних фонем.
- •36. Склад та складоподіл.
- •37. Синтагма. Енклітики та проклітики.
- •38. Слово як центральна одиниця мови. Слово та інші мовні одиниці.
- •39. Функції слова та його типи.
- •40. Структура змісту слова.
- •41. Внутрішня форма слова.
- •42. Типи лексичних речень.
- •43. Структура лексичного значення слова.
- •44. Системна організація лексики.
- •45. Поняття семантичного поля та лексико-семантичної групи.
- •46. Слово в мові та мовленні
- •47. Шляхи збагачення лексики.
- •48. Граматична будова мови, морфологія, синтаксис.
- •49. Граматичне значення, граматична категорія. Граматична форма.
- •50. Морфема. Основні ознаки. Приципи виділення.
- •51. Морфема і аломорфема.
- •52. Функціонально-семантична класифікація морфем.
- •53. Кореневі морфеми. Афіксальні морфеми.
- •54. Синтетичні та аналітичні засоби вираження граматичного значення.
- •55. Частини мови, принципи їх виділення.
- •56. Повнозначні та службові частини мови.
- •57. Предмет синтаксису. Одиниці синтаксичної системи мови.
- •58. Речення, як основна одиниця синтаксису, її ознаки та функції.
- •59. Предикативність і модальність як основні ознаки речення.
- •60. Граматичне членування речення на головні та другорядні члени.
- •61. Типологія речень.
- •62. Речення і словосполучення.
- •63. Синтаксичні звязки та їх найважливіші типи ???
- •64. Актуальне членування речення. Тема і рема речення.
- •65. Речення і висловлювання, синтаксема і алосинтакс.
- •66. Причини мовних змін. Мовні контакти.
- •67. Поняття субстрата, суперстрата, адстрата.
- •68. Мовні контакти. Білінгвізм. Інтерференція мовних систем.
- •69. Мовні контакти. Спорідненість мов. Мовні сім'ї.
- •70. Порівняльно-історичне мовознавство.
- •71. Генеалогічна класифікація мов
- •72. Індоєвропейська родина мов(словянська,романська,германська групи).
- •73. Мови слов'янської групи
- •74. Мови германської групи.
- •75. Мови романської групи.
- •76. Мовна карта Європи.
- •77. Мовна карта України.
- •78. Типологічне мовознавство
- •79. Фонологічні класифікації мов світу.
- •80. Морфологічні класифікації мов світу.
- •81. Флективні мови.
- •82. 83. 84.
- •85. Синтаксичні типологічні класифікації мов світу.
- •86. Мова і письмо. Основні етапи розвитку письма.
- •87. Типи письма в сучасному світі.
- •88. Алфавітне письмо. Виникнення основних алфавітів.
- •89. Графіка і орфографія. Принципи орфографії в сучасних мовах.
- •90. Мовні контакти. Штучні мови.
45. Поняття семантичного поля та лексико-семантичної групи.
сучасному мовознавстві семантичне поле визначається як сукупність мовних (головним чином лексичних) одиниць, які об'єднані спільністю змісту (деколи також спільністю формальних показників) і відображають понятійну, предметну або функціональну подібність позначуваних явищ.
Семантичне поле характеризується такими основними властивостями:
1) наявністю семантичних відношень (кореляцій) між складовими його словами;
2) системним характером цих відношень;
3) взаємозалежністю та взаємообумовленістю лексичних одиниць;
4) відносною автономністю поля;
5) безперервністю позначення його смислового простору;
6) взаємозв'язком семантичних полів у межах всієї лексичної системи .
Розглядаючи семантичне поле, варто зупинитись на його структурі. У структурі семантичного поля можна виділити такі частини:
1) ядро поля, що представлене родовою семою – компонентом, навколо якого розгортається поле. Оскільки ядро є лексичним вираженням смислів, або семантичних ознак, воно може замінити кожен із членів парадигми, будучи представником усієї парадигми;
2) центр поля складається з одиниць, які мають інтегральне, загальне з ядром і між собою, значення;
3) периферія поля складається з одиниць, що є найвіддаленішими за своїм значенням від ядра. Вони деталізують та конкретизують основне значення поля. Зазвичай периферійні елементи перебувають у заявку з іншими семантичними полями, утворюючи при цьому лексико-семантичну цільність мовної системи;
4) фрагменти поля є вертикальною ядерною і центро -периферійною структурою, яка за своєю семантикою утворює окрему гіперо-гіпонімічну структуру однотипного/різнотипного складу.
Лексико-семантична група - сукупність слів, що відносяться до тієї ж частини мови, об'єднаних внутрішньомовного зв'язками на основі взаємообумовлених і взаємозалежних елементів значення. Так, до лексико-семантичної групи лексеми земля відносяться слова:
планета - земна куля - світ; володіння - маєток – садиба.
46. Слово в мові та мовленні
Слово є найважливішою одиницею мови. Всі інші її компоненти існують або в слові і для нього (фонеми і морфеми), або завдяки слову (речення і тексти). У кожній мові слів значно більше, ніж інших її одиниць. Хоч практичне виокремлення слів не викликає, як правило, труднощів, наукове визначення слова виявилось складною проблемою.
ознаки слова
1)самостійність: слово може змінювати своє місце в межах речення, бути ізольованим, виокремленим з висловлювання, легко відтворюватись;
2)формальна цілісність: виявляється як фонетична оформленість (слова розділені паузами і об'єднані наголосом, фонетичною і структурною організацією), граматична оформленість (слова мають морфологічну форму і виконують синтаксичну функцію) і непроникність слова (всередину слова не можна вставити інше слово);
3)ідіоматичність полягає у довільності зв'язку звучання зі значенням. У похідному слові ідіоматичність виявляється і в тому, що з морфемного складу не можна однозначно вивести його значення. Наприклад, у слові жовток корінь жовт- і суфікс -ок не вказують на те, що їх поєднання означає «частина яйця».
В актах мовлення більшість слів певним чином варіюється, змінює свою граматичну форму: вода, води, воді, воду. Такі граматичні видозміни слова є словоформами .Кожне слово має мінімум одну словоформу,але, як правило, їх буває більше. Деяким словоформам притаманні фонетичні варіації.Вони виконують однакову граматичну функцію, але розмежовуються стилістично. Варіюється не тільки форма, а й зміст слів: голова — «людина» і голова — «частина тіла». Це лексико-семантичні варіанти слова голова.Лексема— абстрактнаОДИНИЦЯ МОВИ, яка реалізується в мовленні у сукупності словоформ, фонетичних, стилістичних і семантичних варіантів слова.За своєю природою лексема близька до фонеми: фонема виявляється в мовленні у ряді алофонів, а лексема — в сукупності варіантів, тобто алолексів, або лексів . Поняття «алолекс» ширше за поняття «словоформа», воно охоплює всі видозміни слова. Лексема значно складніша за фонему, оскільки є семантичною одиницею.Зіставлення фонеми та лексеми свідчить, що фонологічний і лексичний рівні мовної системи організовані подібно. Обидва вони мають одиниці, кожна з яких існує як сукупність різновидів — алофонів чи алолексів.