10. Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць.

Парадигматика– аспект вивчення мови, який передбачає виділення й опис сукупностей всіх можливих форм і проявів певної мовної категорії.

Синтагматика – аспект вивчення мови, який полягає у з'ясуванні законів і правил внутрирівневої і міжрівневої сполучуваності мовних одиниць.

Епідигматика– аспект вивчення мови, який передбачає з'ясування відношень словотвірної похідності між одиницями лексикону.

11. Фактори розвитку мови. Поняття національної мови, літературної мови.

12. Семіотика як наука про знакові системи.

Семіотика, абосеміологія(відгрец.semeion— знак, ознака)— наука, яка досліджує способи передачі інформації, властивості знаків та знакових систем в людському суспільстві (головним чином природні та штучні мови, а також деякі явища культури, системи міфів, ритуалів), природі (комунікація у тваринному світі) або в самій людині (зорове та слухове сприйняття тощо). Іншими словами, семіотика — це теорія знаків та знакових систем.

Знак - матеріальний, чуттєво сприйманий предмет,який є представником іншого предмета і використовується для отримання, зберігання і передачі інформації

Для знака характерні такі властивості як умовність та довільність. Умовність полягає в наявності згоди, домовленості суспільства чи його частини про інформацію яку виражає знак (напр. червоний вогник світлофора – стій!). Довільність передбачає відсутність органічного, внутрішнього зв’язку між предметом і його позначенням. Знак не породжується предметом, а довільно приписується йому. Якби назва певної речі породжувалася нею, то кожна річ мала б одну назву, і тоді б не було різних мов. Своє значення знак отримує в певній системі. Поза системою він не є знаком, він нічого не означає. (напр..букет квітів на столі за домовленості означає, що вдома батьки)).

13. Мова як особлива знакова система.

Знаковий характер мови. У процесі життєдіяльності люди використовують різні знаки та їх системи. Прикладами знакових систем є світлофор, дорожні знаки, п'ятибальна (або дванадцятибальна) система оцінювання знань, форми ввічливості. До знакових систем належить і мова.

Знак — матеріально виражене умовне і довільне позначення чогось.

Знаки не слід ототожнювати із симптомами, тобто прикметами. Знаки створюються й існують тільки в суспільстві. Будь-що може стати знаком, якщо люди про це домовляться.

для знака характерні такі властивості, як умовність і довільність.

Умовність знака. Полягає вона в наявності згоди, домовленості суспільства чи його частини про інформацію, яку виражає знак.

Мові як знаковій системі також притаманна умовність. Щоправда, домовленість про значення слів не є безпосередньою. Вона складалася внаслідок розвитку суспільства. Історичні умови, різні обставини призвели до того, що в конкретній мові за певним явищем як його знак закріпилася певна назва.

Довільність знака. Вона передбачає відсутність органічного, внутрішнього зв'язку між предметом і його позначенням (знаком), між ідеєю про предмет (змістовим боком знака) та звуковим виразником цієї ідеї (формальним боком знака). Знак не породжується предметом, а довільно приписується йому. Мовним знакам, зокрема словам, також характерна довільність. Якби назва речі породжувалася нею, то кожна річ на світі мала б ту саму назву і, відповідно, не було б різних мов.

Довільність немотивованих, тобто не утворених від іншого слова (непохідних), слів незаперечна. Мовознавці зіткнулися з проблемою довільності мотивованих (похідних) слів. Отже, мова є знаковою системою, оскільки для усіх слів (немотивованих і мотивованих), а також інших її значущих одиниць характерні умовність і довільність. Від інших знакових систем мова відрізняється всеосяжністю, універсальністю. Інші знакові системи мають обмежену сферу дії.

Усі знаки і знакові системи є засобом спілкування. Мова, на відміну від інших знакових систем, які мають

чітко обмежену сферу застосування і за її межами не діють, є всеосяжною знаковою системою, що не має обмежень у використанні.