50. Морфема. Основні ознаки. Приципи виділення.

Основною одиницею морфологічного мовного рівня є морфема. Морфема— найменша значуща одиниця мови, виражена однією фонемою чи їх сполученням. Ця мовна одиниця є компонентом слова, його будівельним матеріалом. Поєднанням морфем формується не тільки матеріальний бік слова, а і його лексичне та граматичні значення. Морфемам як значущим одиницям мови властиві три типи значення — речове, дериваційне та реляційне.

Морфеми поділяються на два основних типи — кореневі (корені, або основи), та афіксальні (афікси).

Корінь — основна значуща частина слова. Корінь є обов’язковою частиною будь-якого слова — не існує слів без кореня. Кореневі морфеми можуть утворювати слово як разом з афіксами, так і без них.

Афікс — допоміжна частина слова, що приєднується до кореня, та служить для словотвору та вираженню граматичних значень. Афікси не можуть самостійно утворювати слово, а лише з коренями. На відміну від коренів, афікси не бувають одиничними (тобто, зустрічаються в багатьох словах, а не якомусь одному).

51. Морфема і аломорфема.

Основною одиницею морфологічного мовного рівня є морфема.Морфема — найменша значуща одиниця мови, виражена однією фонемою чи їх сполученням.Ця мовна одиниця є компонентом слова, його будівельним матеріалом. Поєднанням морфем формується не тільки матеріальний бік слова, а і його лексичне та граматичні значення. Морфемна омонімія і, меншою мірою, омосемія ускладнюють комунікацію, тому в мові існує тенденція до усунення цих явищ. Паралельна (омонімічна чи омосемічна) морфема з часом зникає або набуває певної специфіки, змінюючи свою форму (при омонімії) чи семантичне або стилістичне навантаження (при омосемії).Реалізується морфема через аломорфи, або морфи, — сукупність варіантів. Вони можуть бути тотожні за змістом і близькі за звуковим складом (стіл, стола; знав, знала) або, навпаки, тотожні за звуковим складом і близькі за змістом (морфема -ець може позначати особу: мудр-ець, українець, предмет: рубець, холодець). Зрідка трапляються аломорфи, що розрізняються як звуковим складом, так і змістом: саджати і сідати Виділення морфем здійснюють шляхом зіставлення різних слів або різних словоформ однієї лексеми. Таке зіставлення може виявити морфему й там, де вона формально не виражена. Так, слова хліб, син не мають формально вираженого закінчення, але зіставлення їх зі словоформами хліба, сина, хлібом, сином засвідчує, що, подібно до того як матеріально виражена флексія -а є носієм граматичних значень родового відмінка, однини, чоловічого роду, а флексія -ом — граматичних значень орудного відмінка, однини, чоловічого роду, відсутність флексії в словах хліб, син набуває граматичних значень називного відмінка, однини, чоловічого роду. Морфема, що не має матеріального вираження, називається нульовою морфемою.Морфема є мінімальною мовною одиницею, за допомогою якої формуються лексичне і граматичні значення слова. її виділяють на основі зіставлення різних слів.

52. Функціонально-семантична класифікація морфем.

Основною одиницею морфологічного мовного рівня є морфема.Морфема — найменша значуща одиниця мови, виражена однією фонемою чи їх сполученням.Ця мовна одиниця є компонентом слова, його будівельним матеріалом. Морфеми поділяються на два основних типи — кореневі (корені, або основи), та афіксальні (афікси).

Корінь — основна значуща частина слова. Корінь є обов’язковою частиною будь-якого слова — не існує слів без кореня. Кореневі морфеми можуть утворювати слово як разом з афіксами, так і без них.

Афікс — допоміжна частина слова, що приєднується до кореня, та служить для словотвору та вираженню граматичних значень. Афікси не можуть самостійно утворювати слово, а лише з коренями. На відміну від коренів, афікси не бувають одиничними (тобто, зустрічаються в багатьох словах, а не якомусь одному).

Афікси:

- Закінчення, або флексія (словозмінний афікс, що розташований найчастіше в кінці слова і виражає реляційне граматичне значення; є також нульва флексія);

-Суфікс (це словотвірний, рідше словозмінний, афікс, що розташований після іншого суфікса перед закінченням і виражає дериваційне або реляційне значення);

-Постфікс (розташований після закінчення: укр. смію-сь, кого-небудь);

-Префікс (цей афікс розміщений перед коренем або іншим префіксом і виражає дериваційне або реляційне значення: на-писати, до-писати);

-Інтерфікс (Він розташований між коренями в складному слові: пар-о-плав);

-Інфікс (цей афікс, вставлений всередину кореня: dam - заджати, domnam - рослина);

-Трансфікс (він розриває корінь на окремі звуки і сам теж розривається на звукові компоненти. Вони властиві семітським мовам, зокрема арабській);

-Конфікс (цей афікс складається з двох компонентів, розташованих перед і після кореня: gesagt);