56. Повнозначні та службові частини мови.

Вступ какой нибудь)) я не придумала)))

1) Повнозначні:

-Іменник: назви предетів у широкому розумінні цього слова

-Прикметник – назви ознак предметів

-Числівник – назви кількості або порядку предметів при лічбі

-Займенник – вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх.

-Дієслово – назви дій предметів у часі або їхнього стану

-Прислівник – назви ознак дії, стану або іншої ознаки.

2) Службові:

-Прийменник – визначає відношення між словами в реченні.

-Сполучник – сполучає однорідні члени речення і прості речення в складному.

-Частка – надає певних смислових відтінків реченню або його членам, утворює окремі граматичні форми чи нові слова.

57. Предмет синтаксису. Одиниці синтаксичної системи мови.

Граматика як розділ мовознавства, крім морфологічного рівня мови, досліджує і синтаксичний. Основними одиницями цього рівня є словосполучення, синтагма і речення. Нині деякі мовознавці виокремлюють також більші за речення одиниці, які є компонентами тексту.

1) Словосполучення і синтагма

-Словосполучення – синтаксична одиниця, яка утворюється поєднанням повнозначних слів за допомогою підрядного граматичного зв’язку.

-Синтагма – інтонаційно організовані чатсини, на які поділяється вже утворене речення. Вони мають лінійний характер, тобто не можуть бути розірваними

Отже, синтагма є окремою мовленнєвою одиницею, відмінною від словосполучення і такту. Її виокремлення зумовлене інтонаційним оформленням речення.

2) Речення – мінімальна комуніікативна одиниця, для якої характрені інтонаційна оформленість, організованість на основі структурної схеми, система синтаксичних категорій.

3) Текст:

-складне синтаксичне ціле або надфразова єдність

-абзац – відносно завершена одиниця тексту

-дискурс – одиниця тексту, більша за абзац, для якої характерна єдність змісту, або взагалі будь-який текст чи його частина, яким притаманна семантична пов’язаність (діалог, обмін висловлюваннями)

58. Речення, як основна одиниця синтаксису, її ознаки та функції.

Найменшою одиницею спілкування є речення. Речення — це осмислене сполучення слів або окреме слово, граматично й інтонаційно оформлене як відносно закінчена цілість, що несе певну інформацію.

Наприклад, сполучення слів На порозі вже стоїть літо (О. Донченко) є реченням, бо несе думку, уявлення про певний факт. А цю функцію воно виконує тому, що слова в ньому об'єднані граматично за допомогою закінчень і службових слів відповідно до змісту висловлювання. 1 тому, що воно в усній мові вимовляється з певною інтонацією, а на письмі починається великою буквою й закінчується крапкою (крім того, у середині може мати різні розділові знаки). Основною функцією речення є комунікативна функція, тобто повідомлення інформації та вираження емоцій і волевиявлення мовця.

Речення від слова й словосполучення відрізняється трьома основними ознаками: комунікативністю, модальністю й предикативністю.

Комунікативність — це спрямованість висловлювання на слухача, яка виражається за допомогою інтонації (підвищення й пониження тону, інтонаційне виділення окремих слів тощо), вставних слів на зразок чуєте, знаєте, майте на увазі, уявіть собі, підсилювальних часток, звертань тощо. Той, хто говорить, хоче, щоб його слухали й реагували на його мову.

Модальність — це особисте ставлення мовця до власного висловлювання, яке (ставлення) виражається за допомогою інтонації (інтонація може бути стверджувальною й заперечною, серйозною й іронічною тощо); вставних слів на зразок на жаль, Мабуть, може, здається, безперечно, справді; часток, таких, як невже, авжеж, ніби, начебто, таки; способу дієслова (дійсний, Умовний чи наказовий). За допомогою цих засобів ми можемо адати своєму повідомленню різних відтінків, часом навіть протилежного значення.

Предикативність — це прив'язка висловлювання до дійсності, що виражається за допомогою часових форм дієслові (минулий, давноминулий, теперішній чи майбутній час) та обставин місця й часу (просторова й часова віднесеність).

Неодмінним компонентом речення є інтонація. Вона виконує комунікативну (спрямовану на увиразнення висловлювання) і модально-емоційну (призначену для передавання відтінків різних почуттів) функції.