Основні терміни дисципліни

Агравація – перебільшення тяжкості захворювання.

Амнезія – повне випадіння з пам'яті подій, що мали місце в певний проміжок часу.

Галюцинації – уявні, неправдиві сприймання, сприймання без об'єкта.

Ілюзії – це викривлене, неправильне сприймання реальних предметів чи явищ.

Гіпермнезія – посилення пам'яті.

Гіпомнезія – послаблення пам'яті або окремих її компонентів (запам'ятовування, відтворення, збереження), частіше спостерігається у осіб похилого віку.

Деменція – утрата розумових здібностей, зниження інтелекту, що виникає в старечому віці.

Деперсоналізація – розлади самосвідомості, що супроводжуються відчуженням деяких або всіх психічних процесів: відчуття зміни, втрати, відчуження або роздвоєння свого "Я".

Дисморфофобія – психічний розлад у вигляді переживань фізичної неповноцінності в зв'язку з реальними чи уявними анатомічними недоліками.

Дизартрія – розлад артикуляції, що виявляється в нечіткому вимовлянні звуків (особливо приголосних), сповільненому або уривчастому мовленні, заїканні.

Депресія – афективний стан, що характеризується негативним емоційним фоном. Супроводжується пригніченим настроєм, мисленнєвою і руховою загальмованістю.

Маніакальний синдром – це стан, протилежний за емоційним фоном депресії. Характеризується стійким підвищенням настрою, надмірною рухливістю і прискореним темпом мисленнєвою діяльності.

Маячення – уявлення і умовиводи, що не відповідають реальності і в помилковості яких патологічно впевненого в їх правильності суб'єкта неможливо переконати. Зміст маячення може бути різним.

Маніакально–депресивний психоз (МДП) – психічне захворювання, що характеризується наявністю фаз депресії і (або) манії або приступами складного поєднання цих фаз, які замінюються повним відновленням психічної діяльності.

Надцінні ідеї виникають як патологічне перетворення природної реакції на реальні події.

Патопсихологія – розділ психології, в рамках якого розглядаються питання аномального психічного розвитку, досліджуються дефекти окремих психічних функцій, а також інволюційні та деструктивні психічні стани.

Література до всіх тем

1. Белопольская Н.Л. Патопсихология: Хрестоматия – Изд. 2–е. – [Серия: Университетское психологическое образование]. – М.: Изд–во "КОГИТО–ЦЕНТР", 2000. – 289 с.

2. Блейхер В.М., Крук И.В. Патопсихологическая диагностика. – К.: Здоровье, 1997.

3. Блейхер В.М., Крук И.В., Боков С.Н. Клиническая патопсихология: Руководство для врачей и клинических психологов. – Изд. 2–е, испр. и доп. – [Серия: Библиотека психолога]. – М.: Модэк, 2006. – 624 с.

4. Вольф М. Патопсихология и её методы. – [Серия: Концентрированная психология]. – Питер: Изд–во "Питер–Юг", 2004. – 192 с.

5. Зейгарник Б.В. Патопсихология: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед. – Изд. 5–е, стереотип. – [Серия: Классическая учебная книга]. – М.: Изд–во "Академия", 2013. – 248 с.

6. Клиническая психология: Учеб. / Под ред. Б.Д. Каварсарского. – Изд. 3–е, стереотип. – [Серия: Национальная медицинская библиотека]. – Питер: Изд–во "Питер–Юг", 2013. – 968 с.

7. Левченко И.Ю. Патопсихология: Теория и практика: Учеб. пособ. для студ. высш. пед. учеб. завед. – Изд. 2–е, стереотип. – [Серия: Высшее профессиональное образование. Педагогические специальности]. – М.: Изд–во "Академия", 2004. – 232 с.

8. Практикум по патопсихологии. – М.: Изд–во Московского ун–та, 1987.

9. Рубинштейн С.Я. Экспериментальные методики патопсихологии и опыт применения их в клинике: Практическое руководство + Приложение (стимульный материал). – М.: Изд–во "Апрель–Пресс", 2007. – 384 с.