Основи психотерапії

Навчальна дисципліна "Основи психотерапії" базується на сучасних досягненнях психологічної науки та практики.

Специфіка даної дисципліни полягає в тому, що психотерапія досі не склалася як наука з єдиним понятійним апаратом, термінологією та теорією. Кількість її реальних напрямів, так, як і загальновизнаних (світових) концепцій розвитку й культури особистості, обмежено. Всі вони носять концептуальний, тобто гіпотетичний характер. Враховуючи чисельність різновидів психотерапії, доцільно зорієнтувати студентів щодо тих, які витримали перевірку часом та практикою. Сукупність таких напрямків складають методологічну основу, на якій відбувається формування робочої моделі практичного психолога.

Мета дисципліни полягає в ознайомленні студентів з основними підходами світової психотерапії, стратегіями та тактиками психотерапевтичного впливу.

У результаті вивчення дисципліни "Основи психотерапії" студенти повинні:

знати:

• передумови виникнення психотерапії;

• змістові характеристики основних підходів у психотерапії;

• загальні фактори психотерапевтичної дії;

• основні психотерапевтичні методи;

• стан розвитку центральних проблем сучасної психотерапії;

• шляхи створення інтегративних напрямків у психотерапії;

уміти:

• застосовувати набуті знання на практиці;

• самостійно аналізувати літературу з психотерапії;

• надавати психологічну допомогу клієнту;

• управляти професійним саморозвитком.

Тематичний план

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Загальні питання психотерапії, її цілі та методи	36	2	2	2	30
Тема 2. Психодинамічний підхід у психотерапії	43	2	1	2	38
Тема 3. Когнітивно–поведінкова психотерапія	43	2	1	2	38
Тема 4. Гуманістичний підхід у психотерапії	43	2	1	2	38
Тема 5. Інтегративні моделі психотерапії	41	–	1	2	38
Консультація	2	–	–	–	–
Форма підсумкового контролю – екзамен	8	–	–	–	–
Всього годин:	216	8	6	10	182

Основні терміни дисципліни

Аверзивна терапія – техніка викликання огиди з використанням принципів класичного обумовлення.

Акцептація (прийняття) – фактор терапевтичного впливу, який виявляється в тому, що терапевт або учасники групи емоційно підтримують індивіда через спробу його зрозуміти.

Альтруїзм – фактор терапевтичного впливу групової психотерапії, який здійснюється через допомогу іншим, що сприяє подоланню хворобливої спрямованості на самого себе, підвищує почуття належності до інших, почуття впевненості та адекватної самооцінки.

Вибіркове абстрагування – концептуалізація ситуації на основі деталі, вилученої з контексту, при ігноруванні іншої інформації.

Групова динаміка – сукупність взаємин і взаємодій, які виникають між учасниками групи.

Дихотомічне мислення – схильність клієнта мислити крайніми категоріями; події визначаються як добрі або погані.

Емпатія – ідентифікація з іншою особистістю, на основі чого складається взаєморозуміння різних людей.

Емпіризм співробітництва – співпраця терапевта та клієнта в дослідженні фактів, які підкріплюють або спростовують когніції клієнта.

Імерсія – методи, засновані на прямому пред'явленні клієнту об'єкта страху без попередньої релаксації.

Інсайт – фактор лікувальної дії у психотерапії, який виявляється у розумінні клієнтом неусвідомлюваних раніше зв'язків між особливостями власної особистості та неадаптивними способами поведінки.

Катастрофізація – перебільшення наслідків будь–яких подій.

Катексис – процес поміщення лібідонозної енергії в різні сфери психічного життя.

Контакт – необхідна умова процесу психологічного консультування, що передбачає забезпечення довіри та безпеки клієнта у взаємодії з консультантом.

Персоналізація – схильність інтерпретувати події в контексті особистісних значень.

Супервізія – форма консультування психотерапевта в ході його роботи більш досвідченим колегою.