Порівняльне адміністративне право

Адміністративне право в Україні останні роки перебуває у стані поступового оновлення. Це стосується як адміністративно-правової доктрини, так і чинного адміністративного законодавства та змісту навчальної дисципліни. Проголошений Україною курс на інтеграцію до ЄС передбачає досягнення не тільки соціально орієнтованої економіки, а й високих стандартів, реальної демократії, побудови громадянського суспільства, дотримання верховенства права. Європейський вибір пояснюється високим рівнем життя, прав і свобод громадян, досягнутим розвинутими країнами. Очевидним фактором успіху побудови такої держави є формування та удосконалення прозорої та ефективної системи публічного управління. Створення такої системи, направленої на підвищення ефективності функціонування публічної адміністрації. Потреби в нагальному реформуванні галузі українського адміністративного права зумовлена кількома чинниками. Як зазначають провідні українські вчені-адміністративісти, адміністративне право протягом тривалого часу (радянського періоду) існувало в умовах деформованого розвитку, по більшості інститутів істотно відстаючи від світових тенденцій. Після розробки в 1998 році Концепції реформи адміністративного права, вона стала справжнім орієнтиром для подальшого розвитку основних інститутів сучасного адміністративного права. Сучасна ситуація характеризується появою низки прогресивних ідей в адміністративно-правовій доктрині, але реалізація, втілення цих ідей у практичну діяльність публічної адміністрації відбувається доволі повільно. Відтак вивчення зарубіжного досвіду для подальшого вдосконалення українського адміністративного права залишається надзвичайно актуальним.

Метою навчальної дисципліни є поглиблення знань з найбільш важливих теоретичних положень дисципліни, краще засвоєння якісних змін та оновлень, що відбуваються в діяльності публічної адміністрації та адміністративному праві на сучасному етапі в порівняльному аспекті.

При підготовці до семінарського чи практичного заняття кожному студенту необхідно ознайомитись із запропонованою літературою та з відповідними нормативними джерелами. Найважливіші з них при цьому бажано законспектувати. Наявність конспектів лекцій і нормативних джерел враховуються викладачем при визначенні оцінки знання предмету.

Під час семінарських занять як викладачу, так і студентам, потрібно вести пошук найбільш активних форм і методів навчання та опанування матеріалом. Семінари, як правило, проводяться шляхом обговорення окремих, найбільш важливих питань тієї чи іншої теми, заслуховування доповідей чи рефератів з подальшим їх обговоренням.

Під час практичних занять студенти, спираючись на положення чинного адміністративного законодавства України та зарубіжних країн, розвʼязують запропоновані задачі, аналізують конкретні правові ситуації і дають їм правову оцінку.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

• основні риси адміністративного права зарубіжних країн;

• поняття та напрями діяльності публічної адміністрації;

• шляхи удосконалення публічної служби;

• основні засади реформи адміністративного права в зарубіжних країнах;

уміти:

• тлумачити та порівнювати чинне адміністративне законодавство України та зарубіжних країн;

• порівнювати методи публічного адміністрування в Україні та інших країнах;

• знаходити найкращі практики діяльності публічної адміністрації зарубіжних країн, які можуть бути імплементовані в українське законодавство та практичну діяльність.

На завершення загальних методичних вказівок, вважаємо за необхідне зазначити, що засвоєння та усвідомлення основних засад порівняльного адміністративного права дає майбутнім магістром можливість надати обʼєктивну оцінку стану розвитку українського адміністративного права та основних шляхів його розвитку, формує певний досвід та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань як в системі публічної адміністрації, так і в будь-якій галузі народного господарства.