Основні терміни дисципліни

Держава – це суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально-неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права свої веління робити загальнообовʼязковими для населення всієї країни, здійснювати керівництво і управління загальносуспільними справами.

Законність – правовий режим точного і неухильного здійснення законів та інших нормативних актів всіма субʼєктами суспільних відносин, як в сфері правотворчості, так і в сфері реалізації правових норм; режим, яким забезпечується всебічна охорона прав і інтересів особи, суспільства і держави.

Механізм держави – це система державних організацій (органів, установ, підприємств, інших державних організацій), які створюються для організації і безпосереднього здійснення функцій держави.

Механізм правового регулювання – це єдина система правових засобів, за допомогою яких здійснюється результативне правове впорядкування суспільних відносин.

Норма права – загальнообовʼязкове, формально-визначене правило поведінки людей, що має загальний характер, встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її авторитетом.

Право – створений і забезпечений суспільством регулятор суспільних відносин, що складає собою систему загальнообовʼязкових, формально визначених приписів, які зумовлені соціально-економічним устроєм суспільства і втілюють свободу та справедливість.

Правова держава – така держава, в якій на основі діючого права реально забезпечується здійснення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, окремих груп людей і громадянського суспільства в цілому, де держава і людина несуть взаємну відповідальність згідно з діючим правовим законом.

Правова культура – це глибокі знання і розуміння права, високо свідоме виконання його вимог як усвідомленої необхідності і внутрішньої переконаності.

Правова поведінка – це соціально-значущі вчинки індивідуальних чи колективних субʼєктів, що контролюються їх свідомістю і волею, передбачені нормами права і тягнуть за собою юридичні наслідки.

Правова система – це сукупність внутрішнє узгоджених, взаємозвʼязаних, соціально однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняючи і захищаючи їх від правопорушень. Основу правової системи суспільства складає національне право.

Правові відносини – це специфічні суспільні відносини, які виникають на підставі норм права, учасники яких являються носіями субʼєктивних прав та юридичних обовʼязків.

Правомірна поведінка – це суспільно необхідна, бажана і допустима з точки зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних і колективних субʼєктів, яка знаходить свій вираз в здійсненні норм права, гарантується і охороняється державою.

Правопорушення – це суспільно-небезпечне, протиправне, винне діяння деліктоздатного субʼєкту, за яке передбачається діючим законом юридична відповідальність.

Правопорядок – стан фактичної впорядкованості суспільних відносин, врегульованих правом, який виражає реальне, практичне здійснення режиму законності.

Система законодавства – цілісна сукупність всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що є зовнішнім виразом системи права.

Система права – обʼєктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, яка полягає в єдності і погодженості усіх юридичних норм та диференціації їх по галузям, підгалузям та інститутам.

Субʼєктивне право – це вид і міра можливої поведінки субʼєкта, що забезпечується (створюються умови для здійснення, охороняється, захищається, поновлюється та відшкодовуються збитки) державою і її органами та посадовими особами.

Суверенітет державний – це верховенство, самостійність, повнота, єдність і неподільність влади в державі в межах її території, а також незалежність і рівноправність країни у зовнішніх відносинах.

Форми держави – порядок організації і функціонування державної влади відносно форми правління, форми територіального устрою, форми державно-правового режиму.

Функції держави – основні напрямки її діяльності, в яких відображаються та конкретизуються завдання і мета держави, проявляється її сутність, зміст та соціальне призначення у соціально-неоднорідному суспільстві.

Функції права – основні напрямки впливу права на суспільні відносини, які виражають його сутність і соціальне призначення в суспільстві, а також способи організації суспільних відносин.

Юридична відповідальність – вид соціальної відповідальності, повʼязаний з можливістю застосування примусової сили держави стосовно субʼєкта, котрий необхідним чином не виконує вимог правових норм.