Основні терміни дисципліни

Міжнародне право – це особлива правова система, що складається з юридичних принципів і норм, які регулюють відносини між державами, а також іншими учасниками міжнародних відносин у політичній, економічній, культурній та інших галузях.

Публічне право (від. лат. publicus – суспільний народний) –сукупність галузей права, що регулюють відносини, які забезпечують загальнодержавні інтереси, потреби суспільства.

Субʼєкт міжнародного права – це учасник міжнародно-правових відносин (сторона), наділений юридичними правами й обовʼязками в суспільних відносинах, урегульованих міжнародним правом.

Правонаступництво розуміють як перехід прав та обовʼязків одного субʼєкта до іншого відповідно до міжнародно-правових норм на підставі обʼєднання існуючих держав, поділу держав, при відокремленні частини держави або її переході до іншої держави, зникненні (ліквідації) однієї держави як субʼєкта міжнародного права і виникненні на її місці інших держав.

Міжнародна організація (ММУО) – це обʼєднання держав, створене відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших сферах, що має необхідну для цього систему органів і відповідний правовий статус.

Міжнародний договір – це врегульована міжнародними правом угода, укладена державами та іншими субʼєктами міжнародного права у письмовій формі, незалежно від того, чи міститься така угода в одному, двох або декількох повʼязаних між собою документах, а також незалежно від її найменування. Це угода щодо встановлення, зміни або припинення взаємних прав та обовʼязків у політичних, економічних, соціальних, культурних або інших відносинах.

Основні принципи міжнародного права – це історично обумовлені основоположні загальновизнані норми, що виражають головний зміст міжнародного права, його характерні риси та володіють вищою, імперативною юридичною силою.

Імплементація – процес впровадження міжнародно-правових і внутрішньодержавних норм на виконання міжнародних, створення для цього умов у міжнародному і внутрішньодержавному правопорядках.

Міжнародно-правова відповідальність – це сукупність правових відносин, що виникають у звʼязку з правопорушенням, вчиненим якою-небудь державою чи іншим субʼєктом міжнародного права, чи через збитки, заподіяні однією державою іншій у результаті правомірної діяльності.

Міжнародна територія – це простір за межами державних територій, який не належить жодній окремій державі, а перебуває у спільному користуванні світового співтовариства і його правовий режим визначається виключно міжнародним правом.

Мiжнародний спір – це специфiчнi політико-правовi відносини, що виникають мiж двома або більшою кількістю субʼєктiв мiжнародного права і вiдображають протирiччя, які iснують у межах цих вiдносин.

Дипломатичне представництво – постійний закордонний державний орган зовнішніх зносин, створений на основі спільної угоди однією державою на території іншої для підтримання постійних офіційних контактів.

Міжнародне гуманітарне право – це система юридичних норм і принципів, що застосовуються під час збройних конфліктів, забороняють або обмежують використання певних засобів і методів ведення збройної боротьби, забезпечують права індивіда в цей час і встановлюють міжнародно-правову відповідальність за їх порушення.

Міжнародне космічне право – це сукупність міжнародно-правових принципів та норм, які встановлюють режим космічного простору та небесних тіл і регулюють відносини між державами, міжнародними організаціями і комерційними фірмами у звʼязку з дослідженнями і використанням космосу.

Міжнародне екологічне право – галузь міжнародного права, що складається з принципів і норм, які регулюють відносини між учасниками міжнародно-правових відносин стосовно запобігання і усунення шкоди з різних джерел, що завдається навколишньому середовищу окремих держав і поза межами дії юрисдикції держав.