Кейнсіанська теорія зайнятості і обсягів виробництва

Класична теорія зайнятості не пояснює дуже важливі економічні явища - періоди тривалих і значних безробіття та інфляції.

Кейнсіанська теорія зайнятості доводить, що ринкова система не має автоматичного механізму, яким гарантує постійну повну зайнятість і перебування економіки на межі виробничих можливостей. Ринкова система не спроможна забезпечити безкінечне процвітання. Причини безробіття та інфляції в значній мірі існують тому, що немає механізму, який синхронізує рішення суб'єктів економічної діяльності з питань заощаджень та інвестицій. [Економіка може бути збалансованою (досягнути рівноважного обсягу виробництва) при значному рівні безробіття та за умов інфляції. Практика показує, що фірми не обов'язково будуть збільшувати інвестиції, якщо збільшуються заощадження.

Суб'єкти заощаджень і інвестицій керуються різними мотивами. Рівень заощаджень мало залежить від ставки відсотка. Багато заощаджень здійснюється для придбання дорогих товарів (житла, автомобілів і таке інше); для того, щоб мати запас ліквідних засобів; щоб забезпечити більший доход в пенсійному віці; для захисту від безробіття; для лікування в санаторіях. Все це не пов'язано з величиною відсоткової ставки. Величина заощаджень для цих цілей визначається перш за все обсягом доходу.

Обсяг інвестиційних витрат залежить від відсоткової ставки, але не тільки. Інвестиції, перш за все, залежать від того, який прибуток буде отриманий внаслідок впровадження певного інвестиційного проекту. Крім поточних заощаджень є інші джерела інвестицій: 1) готівкові заощадження домогосподарств; 2) можливість збільшення пропозиції грошей кредитними установами)

Виходить, що зменшення грошових засобів на руках і видача позик банками можуть призвести до перевищення інвестицій над поточними заощадженнями. Це призводить до змін в економіці. В умовах неповної зайнятості ресурсів - до росту обсягу ВВП, в умовах повної зайнятості – до інфляції попиту.

Класична теорія не враховує, що не всі поточні заощадження перетворюються в інвестиції тому, що частина заощаджень залишається на руках, а частина їх йде на погашення заборгованості. В цьому випадку сума поточних заощаджень буде перевищувати суму інвестицій.

Класична теорія помиляється в тому, що існує еластичність співвідношення цін і заробітної плати. Кейнсіанці стверджують, що цієї еластичності не існує в такій мірі, яка потрібна для відновлення повної зайнятості в умовах зниження сукупного попиту. Цьому заважає те, що: 1) на практиці ринкова система не є цілковито конкурентною, на ринках різних товарів існує більший чи менший монополізм, що дає можливість фірмам утримувати ціни на досягнутому рівні в умовах падіння попиту. Сильні профспілки протистоять зниженню заробітної плати. Наймачі дуже обережно ставляться до зниження заробітної плати, тому що це знижує продуктивність праці.

Основним в кейнсіанській теорії є те, що ціни на продукцію і заробітна плата, у всякому разі в короткостроковому періоді, нееластичні в напрямку зниження, а тому крива сукупної пропозиції є горизонтальною лінією.

З класичної точки зору, сукупний попит стабільний, поки не відбудуться значні зміни в пропозиції грошей.

Кейнсіанці стверджують, що сукупний попит мінливий, а це може призводити до значного збільшення безробіття впродовж тривалого часу.

Кейнсіанці вважають, що кількість вироблених товарів та послуг і відповідно рівень зайнятості знаходяться в прямій залежності від рівня сукупних витрат.

Вони аналізують витрати за чотирма компонентами ВВП: 1) споживання; 2) інвестиції; 3) державні витрати; 4) чистий експорт.