III. Парадокс заощадження

Визначення рівноважного ВВП за допомогою метода "вилучень - ін'єкцій" і аналіз мультиплікатора приводить до висновку, що може з'явитись так званий "парадокс заощадження".

Він полягає в тому, що спроба суспільства більше заощаджувати може призвести до попереднього рівня, або навіть до зменшення фактичного обсягу заощаджень.

Сутність цього парадоксу можна пояснити двома обставинами. По-перше, зростання заощаджень потенційно має здатність породжувати приріст інвестицій та збільшення ВВП. Але якщо обсяг інвестицій не збільшується, то збільшення заощаджень призводить до спаду виробництва, доходу, і в результаті - зменшення споживання та заощадження.

З точки зору окремих домогосподарств, заощадження можуть розглядатись як зароблена копійка, аз точки зору суспільства-як не витрачена, а тому і не одержана будь-ким копійка.

По-друге, у домогосподарств з'являються значні стимули до заощадження якраз у той період, коли очікується спад виробництва. Замість того, щоб збільшувати споживання і забезпечити зростання економіки, люди збільшують заощадження і очікуваний спад виробництва перетворюється в реальність.

В той же час, за певних умов, збільшення заощаджень може справити позитивний вплив на економіку. По-перше, коли економіка перебуває в стані повної зайнятості, тобто функціонує на класичному (вертикальному) відрізку кривої сукупної пропозиції і має місце інфляція попиту, то в цих умовах збільшення заощаджень (зменшення споживання) переміщує криву сукупного попиту вліво, що викликає падіння цін, тобто дефляцію.

По-друге, при відсутності інфляції попиту, збільшення заощаджень Супроводжується збільшенням інвестицій. Збільшення виробництва

інвестиційних товарів сприяє зростанню виробничого потенціалу держави, економічному зростанню в майбутньому.

IV. Рівноважний ввп в умовах повної зайнятості

Рівноважний рівень ВВП є свідченням того, що економіка функціонує стабільно і в ній не виникає передумов для циклічних коливань.) Ринкова економіка досягає рівноваги не обов'язково в умовах повної зайнятості і відсутні інфляції, але найефективніше економіка функціонує, коли забезпечується повна зайнятість і відсутня інфляція. Тому необхідно розглянути ВВП в умовах повної зайнятості. Використаємо наведений в таблиці 6-1 приклад. Рівноважний обсяг ВВП встановлений на рівні 160 одиниці При цьому зайнятість = 35 млн. чоловік. Припустимо, що повна зайнятість досягається при зайнятості 40 млн. В умовах повної зайнятості і відсутності інфляції рівень ВВП становить 180 од., а сукупні витрати при цьому рівні виробництва дорівнюють 175 од., тобто вони менше на 5 одиниць за сукупні витрати, які потрібні для приведення економіки до стану рівноваги в умова повної зайнятості.

Недостатність витрат, їх неспроможність забезпечити досягнення потенційного ВВП, який відповідає умовам повної зайнятості, називається рецесійним розривом. Іншими словами рецесійний розрив — це величина, на яку фактичні сукупні витрати мають збільшитись з тим, щоб забезпечити безінфляційний рівень ВВП в умовах повної зайнятості.

Якщо використовувати малюнок, то на малюнку рецесійний розрив - це величні ц на яку лінія фактичних сукупних витрат (С+Ів) повинна перемішуватись в гору, щоб забезпечити виробництво рівноважного ВВП в умовах повної зайнятості.

В нашому прикладі рецесійний розрив дорівнює 5 одиницям. Збільшення сукупних витрат на 5 одиниць призведе до збільшення рівноважного обсягу ВВП на 20 одиниць: з 160 до 180.

Окрім рецесійного розриву, в економіці може мати місце інфляційний розрив, коли сукупні витрати перевищують ту величину, яка відповідає умовам повної зайнятості. Інфляційний розрив - це величина, на яку сукупні витраті; повинні зменшитись, щоб забезпечити безінфляційний рівноважний ВВП за мов повної зайнятості. (На малюнку лінія сукупних витрат зміститься вниз).

Коли економіка досягла повної зайнятості за менших сукупних витрат, вона Н'. може негайно відповісти на збільшення цих витрат відповідним реальним збільшенням обсягів виробництва. Тому єдиним природним наслідком в цьому випадку є зростання цін, і збільшення не реального, а номінального ВВП ,за рахунок інфляції. Таким чином, щоб забезпечити безінфляційний рівноважний обсяг ВВП в умовах повної зайнятості ресурсів, необхідно ліквідувати інфляційний розрив.