Фактори економічного зростання

Факторами економічного зростання потенційного ВВП є:

1) Кількість і якість природних ресурсів.

2) Кількість і якість трудових ресурсів.

3) Обсяг основного капіталу.

4) Технологія.

Їх називають факторами пропозиції.

Факторами досягнення реальним ВВП потенційного рівня є:

1) Підвищення рівня сукупних витрат. Це фактор попиту.

2) Розподіл додаткових ресурсів найефективнішим чином. Це фактор розподілу.

Фактори пропозиції і попиту, які впливають на економічне зростання, між собою пов'язані. Загальне уявлення про взаємозв'язок факторів пропозиції та попит; дає графік кривих виробничих можливостей. Ця крива найкращим чином віддзеркалює максимальну кількість варіантів різноманітної продукції, яка може бути вироблена при наявній кількості і якості всіх ресурсів. Як тільки хода б один з ресурсів якимось чином збільшився, або зменшились його витрати на вироблення одиниці продукції, крива виробничих можливостей зміщується вправо. Тепер потрібно забезпечити певне нарощування загальних витрат і розподілити найефективніше додаткові можливості для максимального збільшення ВВП.

Збільшення реального ВВП та доходу може відбуватися двома основними способами:

1) шляхом залучення більшого обсягу ресурсів - екстенсивний спосіб;

2) шляхом більш продуктивного їх використання - інтенсивний спосіб.

Будь-який ресурс залучається у виробництво продуктів тільки тоді, коли

він запліднюється працею. Визначальним в більш повному чи менш повному

виробничому використанні ресурсів є праця. Екстенсивний спосіб залежить

від чисельності зайнятих працівників і відпрацьованих ними годин.

Інтенсивний спосіб залежить від ефективності використання ресурсів, від

продуктивності праці.

В будь-який час реальний ВВП визначається як трудовитрати (в людино-годинах) помножені на продуктивність праці (реальна годинна виробітка на одного зайнятого).

Величина трудовитрат залежить від чисельності зайнятих і тривалості робочого тижня. Чисельність зайнятих залежить від чисельності населення в працездатному віці і рівня залучення робочої сили до виробництва.

Продуктивність праці залежить від багатьох факторів. Основними з них

є:

1) технічний прогрес;

2) фондоозброєність (кількість капіталу, яка приходиться на одного робітника);

3) якість робочої сили (освіта та професійна підготовка);

4) ефективність розподілу і комбінації ресурсів.

Значення кожного з факторів для економічного зростання

Підвищення продуктивності праці - найбільш важливий фактор, який забезпечує зростання реального продукту та доходу. Коли економіка знаходиться на межі виробничих можливостей, нема іншого, шляху для збільшення кількості товарів та послуг в розрахунку на одну людину, крім підвищення продуктивності праці.

Продуктивність праці перш за все визначається технічним прогресом. Технічний прогрес включає в. себе удосконалення існуючих методів виробництва і застосування нових, а також нових форм управління і організації виробництва. Він починається з нових знань, які дають можливість по-новому комбінувати ресурси з метою збільшення кінцевого результату - більш повного задоволення потреб суспільства.

Технічний прогрес і капіталовкладення тісно взаємопов'язані. Він часто потребує нових інвестицій в машини та обладнання, що дають можливість застосувати нові знання у виробництві. Продуктивність праці збільшується, якщо працівник буде використовувати більше основного капіталу. Обсяг основного капіталу, який приходиться на одного робітника, є вирішальним у визначенні динаміки продуктивності праці. Це є фондоозброєність.

Неодмінною умовою високої продуктивності праці є освіта та професійна підготовка працівників, що дозволяє їм використовувати нові технології.

Покращення розподілу і перерозподілу ресурсів - є ще одним чинником підвищення продуктивності праці. Ресурси, в тому числі і робоча сила, переходять з неефективних галузей у відносно ефективні.

Продуктивність праці обумовлюється тим, чи досягли підприємства свого максимального ефективного розміру, і чи місткість ринку дає можливість реалізувати вироблену продукцію.