В.Г. Кремень В.В. Ільїн

ФІЛОСОФІЯ

мислителі

ідеї концепції

Підручник

Київ 2005

ЗМІСТ

ПОКЛИКАННЯ ФІЛОСОФІЇ

1. СМИСЛОВИЙ ПРОСТІР ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ

1.1. Мудрість і філософія

1.2. Філософія як світогляд. Історичні форми світогляду

1.3. Взаємовідношення філософії і науки

1.4. Функції філософії

1.5. Особливості філософського освоєння дійсності

1.6. Призначення філософії

1.7. Розвиток філософії як філософська проблема

1.8. Філософський плюралізм

1.9. Основні типи самовизначення сучасної філософії

2. ФІЛОСОФСЬКА МУДРІСТЬ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

Спорідненість рис і умов виникнення філософії Сходу і Заходу

2.1. Філософія Давньої Індії

2.1.1. Ведичні джерела давньоіндійської філософії

2.1.2. Філософські вчення джайнізму та буддизму

2.1.3. Релігійно-філософські системи індуїзму

2.2. Філософія Давнього Китаю

2.2.1. Витоки філософського мислення

2.2.2. Філософія даосизму

2.2.3. Конфуціанство

2.2.4. Моїзм і легізм

3. ФІЛОСОФІЯ АНТИЧНОСТІ

3.1. Давня Греція

3.1.1. Витоки античного космоцентризму

3.1.2. Натурфілософія Мілетської школи. «Логос» Геракліта

3.1.3. Вчення Піфагора

3.1.4. Онтологізм і атомізм досократиків

3.1.5. Давньогрецька філософія класичного періоду: софісти, Сократ, Платон

3.1.6. Філософська система Арістотеля

3.2. Елліністичний та римський періоди античної філософії

3.2.1. Перипатетики і академічна філософія

3.2.2. Цінності буття епікуреїзму

3.2.3. Сенс життя в стоїцизмі і скептицизмі

3.2.4. Світоглядні ідеали римських мислителів

3.2.5. Неоплатонізм

4. ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ

4.1. Філософські джерела християнської апологетики

4.2. Основні постулати теоцентризму

4.3. Патристика: вчення Августина Блаженного

4.4. Схоластика: реалізм, номіналізм, концептуалізм у схоластичній філософії

4.5. Проблема віри і розуму в пізній схоластиці

5. ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ

5.1. Основні риси антропоцентризму Ренесансу

5.2. Натурфілософія і пантеїзм

5.3. Проблема індивідуальності в гуманізмі Відродження

5.4. Ренесансний скептицизм

6. ЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ XVII-XVIII ст

6.1. Емпіризм Ф. Бекона

6.2. Філософія Т. Гоббса і Дж. Локка

6.3. Раціоналізм Р. Декарта і Б. Спінози

6.4. «Розум» і «серце» у філософії Б. Паскаля

6.5. Монадологія Г. В. Лейбніца

6.6. Суб'єктивна гносеологія Дж. Берклі і Д Юма

6.7. Філософські погляди мислителів епохи Просвітництва

7. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ

7.1. Інтелектуальні витоки німецької класичної філософії

7.2. Філософська система І. Канта

7.3. Проблема суб'єкта у «філософії діяльності» Й. Г. Фіхте

7.4. «Філософія тотожності» Ф. В. Шеллінга

7.5. «Абсолютний дух» і діалектика Г, В. Ф. Гегеля

7.6. Антропологічне вчення Л. Фейербаха

7.7. Філософські ідеї марксизму

8. «ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ»

8.1. Смислові орієнтації некласичної філософії

8.2. Специфіка і сутність ірраціоналізму

8.3. «Воля до життя» А. Шопенгауера

8.4. Апологія «надлюдини» у філософії Ф. Ніцше

8.5. Психоаналіз З. Фрейда

8.6. «Творча» інтуїція А. Бергсона

8.7. Концепт «життя» у філософських дискурсах В. Дільтея і Г. Зіммеля

9. ФІЛОСОФІЯ НАУКИ: ЕВОЛЮЦІЯ ПОЗИТИВІЗМУ

9.1. «Перший» позитивізм: феноменалізм, утилітаризм, еволюціонізм

9.2. Емпіріокритицизм Е. Маха і Р. Авенаріуса

9.3. Неопозитивізм

9.4. Постпозитивізм

10. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ

10.1. Специфіка філософії у контексті феноменології

10.2. Феноменологічна критика натуралізму, психологізму та історицизму

10.3. Вплив феноменології на філософію XX століття

11. ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ

11.1. Становлення екзистенціального мислення

11.2. «Дійсне» і «недійсне» буття М. Гайдеггера

11.3. «Філософія існування» К Ясперса

11.4. Проблема «свободи» у філософії Ж.-П. Сартра

11.5. «Філософія абсурду» А Камю

11.6. Християнський екзистенціалізм М. Бердяева

11.7. Інтерпретація буття людини в персоналізмі

12. ГЕРМЕНЕВТИКА

12.1. Формування філософської герменевтики

12.2. Методи герменевтики пояснення та розуміння дійсності

13. ПРАГМАТИЗМ

13.1. Семіотичний прагматизм Ч. Пірса

13.2. Радикальний емпіризм У. Джемса

13.3. Інструменталізм Дж. Дьюї

14. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

14.1. Цінності буття в антропології М. Шелера

14.2. Форми прояву сутності людини

15. РЕЛІГІЙНА ФІЛОСОФІЯ

15.1. Єдність віри і знання в неотомізмі

15.2. Християнський еволюціонізм П. Тейяра де Шардена

15.3. Теоцентризм екзистенціалізму Г. Марселя

16. НЕОГУМАНІЗМ

16.1. Людина і суспільство у філософії Франкфуртської школи

16.2. «Одномірне суспільство» Г. Маркузе

16.3. Е. Фромм: бути людиною

17. СТРУКТУРАЛІЗМ

17.1. Мова і знак у структуралізмі

17.2. «Конкретно-науковий» структуралізм

18. ПОСТМОДЕРНІЗМ

18.1. Модернізм і постмодернізм

18.2. Принцип деконструкції

18.3. Антропологія постмодернізму

18.4. «Тілоцентризм»

18.5. Концепція соціуму в постмодернізмі

19. ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА РОСІЇ

19.1. Філософські орієнтації «слов'янофілів» і «західників»

19.2. Релігійно-філософські пошуки російських мислителів

19.3. Інтуїтивізм

20. ФІЛОСОФІЯ УКРАЇНИ

20.1. Філософська думка Київської Русі

20.2. Розвиток філософії в духовній культурі України XIV-XVII ст.

20.3. Філософія Григорія Сковороди

20.4. Українська філософія XIX ст.

20.5. Філософські течії в Україні другої половини XIX — початку XX ст.

20.6. Філософія та світогляд українського романтизму

СЕНС ЖИТТЯ І ДОЛЯ ЛЮДИНИ

ФІЛОСОФІЯ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

ТЕМИ ДЛЯ АВТОРСЬКОГО КУРСУ

СЛОВНИК ПЕРСОНАЛІЙ

СЛОВНИК ФІЛОСОФСЬКИХ ТЕРМІНІВ

«Філософія вчить діяти, а не говорити.

Вона вимагає від кожно­го жити за її законами,

щоб жит­тя не розходилося зі словами.

Перший обов'язок мудрого і пер­ша ознака мудрості —

не допуска­ти розбіжності між словом і ді­лом

і бути завжди самим собою».

Сенека

Покликання філософії

Прагнення стати не тільки освіченою, а й сучасною людиною не може здійснитися без вивчення філософії, яка завжди була джерелом віковічних запитань людського духу щодо смислу життя та смерті, таїни людського існування, розгадки секретів пізнання світу та іс­торії. Філософія — це сфера людського знання, яка є не тільки атри­бутом цивілізації і культури, а й тією духовною силою, своєрідним «інтелектуальним магнітом», до якого прагне кожна особистість. Як у «спільному знаменнику» всіх форм людської діяльності, в ній ін­тегровано і пізнання людства, і всю його суспільно-історичну практи­ку. Один з найвідоміших філософів XX ст. К. Ясперс назвав період виникнення філософії «осьовим часом історії». Завдяки філософії людський дух зумовив могутній цивілізаційний та суспільний прогрес, який постійно розширюється і прискорюється.

На рівні буденної свідомості філософію розуміють як абстрактне знання, відірване від реального, «нормального» життя. Таке уявлення занадто далеке від істини, адже філософське знання спрямоване на конкретну людину, з її прагненнями, сподіваннями, настроями, пошу­ком відповідей на «вічні» запитання про призначення і смисл життя. Однак цей смисл не знаходиться і не зберігається в готовому вигляді, його потрібно постійно шукати. Смисл означає наше ставлення до явищ навколишнього світу, їх оцінку і значення під кутом зору того, що потрібно людині. В природному, позалюдському світі немає ні смислу, ні безглуздя, як немає в ньому прогресу і реакції, добра і зла, істини і омани; він етично і культурно нейтральний. Все це — людсь­кі виміри. Смислоутворюючим ініціатором життя є тільки людина, що максимально актуалізує необхідність входження в запитальний по­тенціал сучасного філософствування.

Необхідно відрізняти філософію як систему раціонально обґрунто­ваних і апробованих «серцем» переконань від поверхових міркувань, які претендують на звання філософських. У своїй фрагментарній фор­мі вони містяться в будь-якій галузі науки, художньої творчості,у повсякденному житті. Проте тільки входження у світ справжньої фі­лософії, ознайомлення з її інтелектуальним потенціалом відкриває ду­ховному баченню людини світ в його цілісності. Тим самим філософія стає атрибутом особистої культури мислення.

У своїй цілісності філософія уособлює мудрість і знання, віру і ро­зум, дух і душу. Цим самим вона покликана стверджувати творчі начала в житті, не взаємовиключення,а поєднання їх через послідов­не подолання всього, що заважає гідному процесу самореалізації особис­тості. Філософія спрямовує людину до все більшої впорядкованості буття, до її взаємопроникної єдності зі світом у найширшому антропокосмічному діапазоні. Це передбачає не тільки теоретичне осягнення Універсуму,але й залучення до нього, життя в ньому і, таким чином, «інтелектуальну любов» до життя, благоговіння перед ним. Але життя перед «запитливим розумом» постійно ставить низку про­блем: що таке світ і як він виник; чи має він початок у часі, чи існує вічно; що таке закономірність, яке місце у світі займає випадковість тощо.

Ще більшою мірою хвилюють людину проблеми сенсу життя та його кінцевої мети, розуміння вічності людського існування, пошук меж пізнавальних можливостей людей, споконвічні прагнення до іс­тини, її відмінності від правди і хибного погляду тощо. Перебуваючи в системі суспільних відносин, які постійно ускладнюються, людина має знайти відповідь і на цілий ряд морально-етичних питань: що таке совість, обов'язок, честь, відповідальність, справедливість, добро і зло, гідність та ін.

Без таких відповідей неможливе практичне життя людей. Вирішу­ючи проблемні запитання, філософія дає певні відповіді. Але це від­повіді специфічного ґатунку. Вони мають варіативний вигляд, що по­єднує різні доповнювальні ситуації можливостей, які передбачають свободу думки та вибору. І хоч конкретні філософські системи давали майже однозначні відповіді на загальні питання буття, історія філо­софії, демонструючи множину відповідей, насправді репрезентує па­норамну варіацію констанцій усіх можливостей рішень. І це не по­слаблює, а посилює евристичну здатність філософського бачення жит­тя та дії.

Плюралізація ідей у процесі розвитку філософії — не заперечення їх істинності, а імпульс до нового творчого пошуку, тому вивчення філософії дає унікальну можливість для розвитку мислення, активізує його процеси. Філософія як форма теоретичного світогляду перетво­рює буденні проблеми на смисложиттєві,оскільки відкриває в них сві­тоглядні аспекти. Філософське дослідження економіки, науково-техніч­ного прогресу, проблем екології, молекулярної генетики, кібернетики, ядерної фізики і передусім людини означає розгляд конкретних нау­кових досягнень у рамках методологічного аналізу історії пізнання і генези суспільства з точки зору сучасного рівня соціального розвитку і перспектив людства.

Включаючи в предмет свого дослідження нові проблеми, філософія тим самим постійно розширює свої межі. Цей факт не повинен ви­кликати подив, а тим більше заперечення. Адже філософських проце­сів у об'єктивній реальності не існує. Філософія вже за своєю при­родою покликана звертатися до різноманітних сфер об'єктивної реаль­ності, до різних галузей знання. Проте від інших наук, які досліджу­ють світ в його всебічній цілісності, філософія відрізняється праг­ненням до універсалізації та узагальнення властивого їй способу пі­знання та усвідомлення явищ дійсності. Тим самим вона перетворює будь-яке коло питань науки або особистого життя людини на пред­мет філософського дослідження.

Виділені з життя проблеми, які аналізуються на рівні філософії, сприяють формуванню світоглядних, духовно-моральних, естетичних ідеалів, цінностей, гуманізації буття особистості. Для цього філо­софія надає індивіду різноманітний фактичний матеріал для аналізу і водночас досить ефективні «інструменти» для інтелектуального мислення. Вивчення філософії —це апробована багатовіковим досвідом людства найкраща школа творчого мислення. Вона дає змогу вільно оперувати різноманітними ідеями, висувати, обґрунтовувати і критикувати ті чи інші теорії, концепції, виділяти суттєве від неістотного, розкривати взаємозв'язок усіх явищ і процесів об'єктивно-суб'єктивної реальності.

Філософія стала ефективним стимулом самореалізації людини як соціально-історичного суб'єкта, який усвідомлює своє місце в світі. Пізнаючи навколишню дійсність, людина не тільки здобуває знання про її сутність, закони функціонування, специфіку зв'язків окремих її частин тощо, а й пізнає саму себе як невід'ємну складову частину цього цілого. Причому частину особливу, специфічну, неповторну в своїй індивідуальності. І саме різноманітні філософські вчення у своїй єдності та відмінності, проникаючи в сутність людського життя, щоразу дають можливість глибше, повніше осягнути сенс людського життя, його самоцінність, більш чітко визначити шляхи і засоби досягнення доленосних цілей.

Образ нашого століття визначає глобалізація, яка за своїми когнітивними механізмами пов'язується з універсалізацією наукової думки, конструктивно-практичної активності, діяльності та капіталу. Ці процеси розширюють сфери та потреби філософського осмислення су­часності, роблять філософську проблематику співучасницею конкрет­них рішень в основних різновидах духовної і практичної діяльності. Сьогодні філософія виходить за межі свого традиційного застосу­вання як окремої дисципліни. Адже кібернетика з погляду програм штучного інтелекту, технічна логіка та інформатика, синергетика, ноосферна стратегія соціобіології та глобальної екології, структурна лінгвістика та антропологія, семіотика і психоаналіз, культурологія та політологія, космологія та соціологія розв'язують філософські проблеми поза філософією. Однак це говорить не про «кінець філосо­фії», а про зміну векторів її застосування, оскільки «запити філо­софських смислів» (С. Кримський) виникають сьогодні у всіх сферах творчої діяльності.

Філософія необхідна, бо жодна людина не може обійтися без сис­теми ідей, переконань, які передають її уявлення про світ і став­лення до нього. Адже жити —означає спілкуватися зі світом, зверта­тись до нього через духовну, психологічну необхідність. Прагнення мати повне уявлення про світ властиве кожній освіченій людині, яка не повинна бути обмеженою ні в чому. Адже справжнє життя не­мислиме без високих духовних і душевних спонукань і пошуків, тривог і турбот про інших. Без цього воно перетворюється на існування, яке не дає радості та задоволення навіть самому собі. Якщо забуто про «душу», визначальними стають примхи «тіла».

У запропонованому підручнику автори відмовилися від традиційної практики пріоритетного викладання якогось одного теоретичного, ме­тодологічно визначеного матеріалу, вважаючи такий підхід ані зміс­товно, ані дидактично не виправданим, оскільки він передбачає існу­вання якоїсь особливої теорії філософії, відірваної від конкретно-історичного розвитку філософської думки. Намагаючись уникнути одно­бічності та ідеологічної заангажованості, автори прагнули ознайоми­ти тих, хто вивчає філософію, з різними філософськими напрямами, течіями, школами, системами та основною філософською проблема­тикою в процесі її виникнення, становлення та розвитку.

Мета авторів — допомогти студентам сформувати уявлення про предмет філософії та її людиновимірне призначення, найважливіші філософські системи та видатних мислителів, які зробили значний внесок у вирішення «вічних» проблем людства. Знання з філософії допоможуть студентам визначити свою життєву позицію і впевнено вирішувати особисті, професійні та суспільні проблеми в контексті європейського вибору, здійсненого Україною.