- •Покликання філософії
- •I. Смисловий простір філософського знання
- •1.1. Мудрість і філософія
- •1.2. Філософія як світогляд. Історичні форми світогляду
- •1.3. Взаємовідношення філософії і науки
- •1.4. Функції філософії
- •1.5. Особливості філософського освоєння дійсності
- •1.6. Призначення філософії
- •1.7. Розвиток філософії як філософська проблема
- •1.8. Філософський плюралізм
- •1.9. Основні типи самовизначення сучасної філософії
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •II. Філософська мудрість стародавнього сходу
- •Ключові слова
- •Ключові слова
- •Спорідненість рис і умов виникнення філософії сходу і заходу
- •2.1. Філософія Давньої Індії
- •2.1.1. Ведичні джерела давньоіндійської філософії
- •2.1.2. Філософські вчення джайнізму та буддизму
- •2.1.3. Релігійно-філософські системи індуїзму
- •2.2. Філософія Стародавнього Китаю
- •2.2.1. Витоки філософського мислення
- •2.2.2. Філософія даосизму
- •2.2.3. Конфуціанство
- •2.2.4. Моїзм і легізм
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемні завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •III. Філософія античності
- •Ключові слова
- •Ключові слова
- •3.1. Давня Греція
- •3.1.1. Витоки античного космоцентризму
- •3.1.2. Натурфілософія Мілетської школи. «Логос» Геракліта
- •3.1.3. Вчення Піфагора
- •3.1.4. Онтологізм і атомізм досократиків
- •3.1.5. Давньогрецька філософія класичного періоду: софісти, Сократ, Платон
- •3.1.6. Філософська система Арістотеля
- •3.2. Елліністичний та римський періоди античної філософії
- •3.2.1. Перипатетики і академічна філософія
- •3.2.2. Цінності буття епікуреїзму
- •3.2.3. Сенс життя в стоїцизмі і скептицизмі
- •3.2.4. Світоглядні ідеали римських мислителів
- •3.2.5. Неоплатонізм
- •Висновки
- •Проблемні завдання
- •Питання для самоконтролю
- •Література для самостійного опрацювання
- •IV. Філософія середніх віків
- •Ключові слова
- •4.1. Філософські джерела християнської апологетики
- •4.2. Основні постулати теоцентризму
- •4.3. Патристика: вчення Августина Блаженного
- •4.4. Схоластика: реалізм, номіналізм, концептуалізм у схоластичній філософії
- •4.5. Проблема віри і розуму в пізній схоластиці
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •V. Філософія епохи відродження
- •Ключові слова
- •5.1. Основні риси антропоцентризму Ренесансу
- •5.2. Натурфілософія і пантеїзм
- •5.3. Проблема індивідуальності в гуманізмі Відродження
- •5.4. Ренесансний скептицизм
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •VI. Європейська філософія XVII-XVIII ст.
- •Ключові слова
- •6.1. Емпіризм ф. Бекона
- •6.2. Філософія т. Гоббса і Дж. Локка
- •6.3. Раціоналізм р. Декарта і б. Спінози
- •6.4. «Розум» і «серце» у філософії б. Паскаля
- •6.5. Монадологія г.В. Лейбніца
- •6.6. Суб'єктивна гносеологія Дж. Берклі і д. Юма
- •6.7. Філософські погляди мислителів епохи Просвітництва
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •VII. Німецька класична філософія
- •Ключові слова
- •7.2. Філософська система і. Канта
- •7.3. Проблема суб'єкта у «філософії діяльності» й. Г. Фіхте
- •7.4. «Філософія тотожності» ф. В. Шеллінга
- •7.5. «Абсолютний дух» і діалектика г.В. Ф. Гегеля
- •7.6. Антропологічне вчення л. Фейєрбаха
- •7.7. Філософські ідеї марксизму
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •VIII. "філософія життя"
- •Ключові слова
- •8.1. Смислові орієнтації некласичної філософії
- •8.2. Специфіка і сутність ірраціоналізму
- •8.3. «Воля до життя» а. Шопенгауера
- •8.4. Апологія «надлюдини» у філософії ф. Ніцше
- •8.5. Психоаналіз з. Фрейда
- •8.6. «Творча» Інтуїція а. Бергсона
- •8.7. Концепт «життя» у філософських дискурсах в. Дільтея і г. Зіммеля
- •Висновки
- •Питання дая самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •Іх. Філософія науки: еволюція позитивізму
- •Ключові слова
- •9.1. «Перший» позитивізм: феноменалізм, утилітаризм, еволюціонізм
- •9.2. Емпіріокритицизм е. Маха і р. Авенаріуса
- •9.3. Неопозитивізм
- •9.4. Постпозитивізм
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •X. Феноменологія
- •10.1. Специфіка філософії у контексті феноменології
- •10.2. Феноменологічна критика натуралізму, психологізму та історицизму
- •10..3. Вшив феноменології на філософію XX століття
- •Ключові слова
- •10.1. Специфіка філософії у контексті феноменології
- •10.2. Феноменологічна критика натуралізму, психологізму та історицизму
- •10.3. Вплив феноменології на філософію XX століття
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XI. Екзистенціалізм
- •Ключові слова
- •11.1. Становлення екзистенціального мислення
- •11.2. «Дійсне» і «недійсне» буття м. Гайдеггера
- •11.3. «Філософія існування» к. Ясперса
- •11.4. Проблема «свободи» у філософії ж.-п. Сартра
- •11.5. «Філософія абсурду» а. Камю
- •11.6. Християнський екзистенціалізм м. Бердяєва
- •1) Первинна ірраціональна свобода або невимушеність;
- •2) Раціональна свобода, тобто виконання морального обов'язку;
- •11.7. Інтерпретація буття людини в персоналізмі
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XII. Герменевтика
- •12.1. Формування філософської герменевтики
- •12.2. Методи герменевтики пояснення та розуміння дійсності
- •Ключові слова
- •12.1. Формування філософської герменевтики
- •12.2. Методи герменевтики пояснення та розуміння дійсності
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XIII. Прагматизм
- •13.1. Семіотичний прагматизм ч. Пірса
- •13.2. Радикальний емпіризм у. Джемса
- •13.3. Інструменталізм Дж. Дьюї
- •Ключові слова
- •13.1. Семіотичний прагматизм ч. Пірса
- •13.2. Радикальний емпіризм у. Джемса
- •13.3. Інструменталізм Дж. Дьюї
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XIV. Філософська антропологія
- •14.1. Цінності буття в антропології м.Шелера
- •14.2. Форми прояву сутності людини
- •Ключові слова
- •14.1. Цінності буття в антропології м. Шелера
- •14.2. Форми прояву сутності людини
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XV. Релігійна філософія
- •Ключові слова
- •15.1. Єдність віри і знання в неотомізмі
- •15.2. Християнський еволюціонізм п. Тейяра де Шардена
- •15.3. Теоцентризм екзистенціалізму г. Марселя
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XVI. Неогуманізм
- •16.1. Людина і суспільство у філософії Франкфуртської школи
- •16.2. "Одномірне суспільство" г. Маркузе
- •16.3. Е. Фромм: бути людиною
- •Ключові слова
- •16.1. Людина і суспільство у філософії франкфуртської школи
- •16.2. «Одномірне суспільство» г. Маркузе
- •16.3. Е. Фромм: бути людиною
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XVII. Структуралізм
- •17.1. Мова і знак у структуралізмі
- •17.2. "Конкретно-науковий" структуралізм
- •Ключові слова
- •17.1. Мова і знак у структуралізмі
- •17.2. «Конкретно-науковий» структуралізм
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XVIII. Постмодернізм
- •Ключові слова
- •18.1. Модернізм і постмодернізм
- •18.2. Принцип деконструкції
- •18.3. Антропологія постмодернізму
- •18.4. «Тілоцентризм»
- •18.5. Концепція соціуму в постмодернізмі
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XIX. Філософська думка росії
- •19.1. Філософські орієнтації "слов'янофілів" і "західників"
- •19.2. Релігійно-філософські пошуки російських мислителів
- •19.3. Інтуїтивізм
- •Ключові слова
- •19.1. Філософські орієнтації «слов'янофілів» і «західників»
- •19.2. Релігійно-філософські пошуки російських мислителів
- •19.3. Інтуїтивізм
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •XX. Філософія україни
- •Ключові слова
- •20.1. Філософська думка Київської Русі
- •20.2. Розвиток філософії в духовній культурі України XIV-XVII ст.
- •20.3. Філософія Григорія Сковороди
- •20.4. Українська філософія XIX ст.
- •20.5. Філософські течії в Україні другої половини XIX - початку XX ст.
- •20.6. Філософія та світогляд українського романтизму
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Проблемне завдання
- •Література для самостійного опрацювання
- •Сенс життя і доля людини
- •Філософія в сучасному світі
- •Теми для авторського курсу
- •Тема 1. Філософський смисл проблеми буття
- •Тема 2. Духовні виміри буття і проблема свідомості у філософії
- •Тема 3. Філософське вчення про розвиток
- •Тема 4. Основний зміст пізнавальної діяльності
- •Тема 5. Філософське розуміння суспільства та його будови
- •Тема 6. Філософія людини
- •Тема 7. Аксіологія. Філософія цінностей
- •Тема 8. Філософія культури
- •Тема 9. Філософія науки. Наукове пізнання
- •Тема 10. Філософія релігії
- •Тема 11. Філософія економіки
- •Тема 12. Філософія історії
- •Тема 13. Філософія цивілізації
- •Тема 14. Глобальні проблеми сучасності. Суспільство і природа
- •Тема 15. Філософія техніки
- •Тема 16. Філософія майбутнього
- •Тема 17. Філософія краси
- •Тема 18. Рівні і методи наукового дослідження
- •Тема 19. Філософія добра
- •Тема 20. Синергетика
- •Тема 21. Філософія символічного світу людини
- •Словник персоналій
- •Словник філософських термінів а
15.2. Християнський еволюціонізм п. Тейяра де Шардена
Значне місце в сучасній релігійно-філософській думці займає християнський еволюціонізм П'єра Тейяра де Шардена (1881-1955 pp.), мислителя, ім'я якого часто згадується на сторінках філософських видань. Доля концепції Тейяра де Шардена, як і її творця, склалась незвичайно. Вихованець єзуїтського коледжу, у 18років він вступає до «Ордену Ісуса», і його подальша діяльність проходить під контролем католицької церкви. Ще в коледжі Шарден захоплюється природознавством і після його закінчення з благословення єзуїтів присвятив себе вивченню геології та палеонтології. Один з першовідкривачів синантропа, за життя він був відомий у наукових колах як видатний природодослідник, праці якого здобули загальне визнання. Заняття природознавством не було для Шардена самоціллю, він намагався на його основі модернізувати світоглядну концепцію християнства. Ця обставина привела його в 1925р. до зіткнення з керівництвом ордену. Шардену, на той час професорові католицького інституту в Парижі, заборонили публічну діяльність, окрім суто наукової; цензура Ватикануприпинила публікацію його філософських праць. Лише після смерті Шардена було видано його твори, і навколо них відразу ж розгорнулася широка дискусія, в якій взяли участь не лише католики, а й представники всіх філософських напрямів на Заході.
Тейяр де Шарден вважається своєрідним представником релігійного модернізму, явища складного та суперечливого. В його системі значне місце посідають елементи наукового світогляду та ідеї гуманізму, що стало причиною ослаблення захисної соціальної функції релігії. Проте на початку 70-х pp.,незважаючи на прийняті раніше санкції Ватикану,почався процес засвоєння ідейної спадщини Шардена офіційним католицизмом.
Своє пояснення дійсності Тейяр де Шарден назвав феноменологічним, підкресливши, що воно виникло на основі синтезу досягнень конкретних наук і передбачає формування такого бачення світу, в якому правильно визначено місце і роль людини в космосі та вказано орієнтири для її практичної діяльності. Людину разом з її свідомістю Шарден розглядає як частину більш широкого процесу -еволюції космосу. Підставою для розуміння еволюції Всесвіту можна вважати еволюцію людини. Такий підхід, з одного боку, дає змогу Шардену екстраполювати притаманні тільки людині якості на природу в цілому з метою її відновлення і одухотворення, з другого, - служить виправданням застосування біологічних категорій до розуміння соціальних процесів.
Наукова феноменологія Тейяра де Шардена має інший зміст, ніж у Гуссерля.Зокрема, метою феноменологічного пояснення дійсності є показ важелів, з допомогою яких людину «включено» в об'єктивний процес еволюції світу. Свідомість людини є частиною цього процесу, який вона відображує та виражає. Феноменам свідомості відповідають об'єктивні аналоги: це однаковою мірою стосується як наукових понять, так і релігійних уявлень.
При розгляді проблеми «людина і космос» Тейяр де Шарден говорить про унікальність людського феномена. Людина виступає як свідомий продовжувач справи еволюції. Але доля людської думки та людської діяльності в еволюції в цілому трактується не тільки як спосіб єднання людини зі світом, але і як засіб виходу людини за межі свого «Я» для приєднання до Христа, втіленого у світі.
На думку Тейяра де Шардена, еволюція - це не окрема гіпотеза чи теорія, а основна умова, з якої повинні виходити всі гіпотези, теорії, системи. Процес косморозвитку або космогенезу, згідно з нею, передбачає такі етапи, як «дожиттєвий», «життєвий» і «мислячий».
• На першому етапі відбувається еволюція хімічних елементів і галактик, формується оболонка Землі і на її поверхні виникає фізично-хімічне середовище, сприятливе для утворення складних молекул і перших форм життя.
• Протягом другого етапу виникає живе покриття Землі - «біосфера», одержують розвиток всі форми живих організмів, починаючи з найпростіших і закінчуючи людиною.
• Третій етап охоплює становлення людини та історичний розвиток людства аж до наших днів. У наш час завершується формування єдиного людства, а разом з ним нового покриття Землі — сфери духу, або «ноосфери», через яку можливий вихід до наджиття, до «пункту Омега», або надособи, духовного центру «Універсуму».
• Своєю системою Тейяр де Шарден пропонує своєрідний варіант «третьої лінії» у філософії. На його думку, все, що існує, виникло з єдиної субстанції, «тканини Універсуму», кожний елемент якої має «зовнішню» — матеріальну та «внутрішню» — духовну сторони. Поставивши за мету вивести розвиток свідомості з світу, який її оточує, виходячи з «примату Думки та психічного в Універсумі», Шарден по суті повторює деякі положення натурфілософії Лейбніца, Шеллінга, Гегеля. Саме Шеллінг, пояснюючи єдність світу, одухотворює природу, оголошує дух носієм принципу життєвості, розглядає історію природи як ряд послідовних ступенів розвитку духу.
При розгляді процесів розвитку в неживій природі (в «дожиттєвій» сфері) Шарден використовує поняття енергії. З одного боку, вона характеризується згідно з даними науки як властивість, що невіддільна від матерії, як «лице» самої матерії, а з іншого, - протиставляється як деяка таємнича організуюча сила.
У той же час погляд на розвиток живої природи дає підстави Тейяру де Шардену вважати, що життя виникло у вигляді мікроскопічних першоклітин, генетично подібних і численних, завдяки їм створюється живе покриття Землі, а їх взаємодія приводить до виникнення все більш складних і організованих форм життя. З другого боку, життя у Тейяра де Шардена іманентне «тканині Універсуму».
Під космогенезом розуміється один зростаючий наплив у ритмі століть, непоборний рух до все більш високих форм психізму, джерелом якого є внутрішній «наступ свідомості». Цей наплив свідомості, «імпульс світу», змушує матерію розвиватися в певних напрямках. Природний відбір, пристосування організмів є не причиною еволюції, а її фоном. Справжньою причиною еволюції Тейяр де Шарден вважає дію духовних внутрішніх сил.
Заперечення виникнення людини згідно з біблійним міфом про Адама і Єву приводить до трактування її як наслідку довготривалої еволюції. Виникнення свідомості Тейяр де Шарден бачить як ще один рівень еволюції духу. Подібні відступи від наукового викладу Шарден робить заради вищих міркувань: він вважає, що вони допомагають розкрити особливе місце і роль людини у розвитку Всесвіту, зрозуміти сенс того, що відбувається, і накреслити перспективи майбутнього.
З виникненням людини, вважає Тейяр де Шарден, починається новий — конвергентний етап розвитку життя (до появи людини життя розвивалось по лінії дивергенції). Внаслідок здатності людини до рефлексії - зосередженості свідомості на собі, а також мови з'являється можливість об'єднання окремих «мислячих центрів» у колективну свідомість. Це приводить до виникнення суспільства.
Держави, нації, цивілізації, за Тейяром де Шарденом, - це нові форми життя, втілення подальшої експансії «життєвого пориву». Вони наділяються великими біологічними можливостями для злиття, оскільки сильно «психологізовані». Через них і завдяки їм утворюється єдиний організм людства. Цей організм має свою нервову систему - шляхи сполучення та лінії зв'язку, свої форми колективної пам'яті та спадковості: запас «розумності» людство втілює в науці, мистецтві та техніці, в системах думки і системах дії. Тепер свідомість розвивається не тільки в окремому індивіді, але й у колективі. Виникає колективний людський розум, а навколо Землі створюється ноосфера — сфера духу.
Важливим завданням розвитку людства, вважає Тейяр де Шарден, є його об’єднання, але не можна досягти успіху, об'єднуючи людей такими, якими вони є. Об'єднання на основі спільних матеріальних інтересів сумнівне. Слід спрямувати людську активність не на оновлення житла, не на розваги, а на зміну наших звичок, на створення духовних сил, відповідних новому світу. Висновок Тейяра де Шардена апелює до необхідності духовного оновлення Землі.
Першочергова умова об’єднання людства — створення нової психологічної атмосфери, яка виникне внаслідок, по-перше, усвідомлення людьми факту еволюції та процесу біологічного самосинтезування, по-друге, активізації свідомості кожного індивіда «зсередини» під впливом вищого джерела співрефлексії — Бога, який вселяє віру в наявність надбуття. Організація наукових досліджень у масштабах планети, метою яких насамперед повинна бути людина, а також об'єднання науки та релігії - саме ці фактори повинні забезпечити, на думку Тейяра де Шардена, конвергенцію у сфері духу, яка завершиться злиттям душ у «пункті Омега».
«Пункт Омега» — це уявний Бог, який існує як центр і полюс сталості Всесвіту, є функцією космічного ускладнення матерії. «Пункт Омега» виконує роль «космічного», «еволюційного Христа», є діяльною силою, метою та межею еволюції. Таким чином, Шарден створює нову модель християнства — еволюційну, якій надає космічного масштабу.
Зацікавленість філософськими поглядами Тейяра де Шардена виникла і внаслідок його спроб обґрунтувати необхідність створення цілісної картини світу, побудованої на основі синтезу наукових даних. Його інтерпретація місця та ролі науки в суспільному житті, на противагу позитивістській, виявилася співзвучною з поглядами багатьох учених. Дотепер імпонують релігійно-ідеалістичні елементи концепції Тейяра де Шардена, акцент на відповідальності людини за подальшу еволюцію світу.