Висновки

Філософія —це світ понять та ідей, проблем, питань, сумнівів, ві­рувань. Вона є концептуальним вираженням світоглядних проблем. Як методологія пізнання і соціальної дії, філософія окреслює магістраль­ні шляхи розвитку суспільства, визначає основні тенденції духовно-практичного осягнення світу. Вона постійно актуалізує докорінні про­блеми людини і буття шляхом утвердження високих загальнолюдсь­ких цінностей. Філософія шукає відповіді на смисложиттєві пробле­ми людського буття. Озброюючи людину поглядами «вищого поряд­ку », філософія допомагає зрозуміти сутність світу і суспільства, в якому вона живе. Філософія є адекватною дійсності свідомістю свого часу, і тому людина, перш ніж діяти, повинна цією свідомістю озброїтись.

Питання для самоконтролю

• У чому полягає особливість філософського знання?

• Чому визначати філософію складніше, ніж будь-який інший вид духовної діяльності?

• Розкрийте сутність філософії як історичної форми світогляду стосовно міфологи і релігії.

• Як співвідносяться філософія і наука?

• У чому полягає призначення філософії і як воно розглядалося у процесі її розвитку?

• Визначте структуру та основні функції філософії.

• Яке місце посідає філософія в культурі?

• У чому полягає роль філософії в індивідуальному розвитку людини?

• Які основні типи історичного світогляду існують та в чому їх специфіка?

Проблемне завдання

Що, на вашу думку, може становити предмет філософії?

• Наука про добро і зло, яка тільки одна і становить предмет філософії ( Сенека).

• Філософія є пізнання, що досягається завдяки правильному міркуванню (Т. Гоббс).

• Філософія — сучасна їй епоха, осягнута в мисленні (Г. В. Ф. Гегель).

• По суті, вся філософія є лише людський розум у туманних висловлюваннях (Й. В. Гете).

• Філософія легко торжествує над стражданнями минулими і майбутніми, але справжні страждання торжествують над нею (Ф. Ларошфуко).

• Предмет філософії —це знання про сутність суттєвого, «суттєве знання» (М. Гайдеггер).

• Головне питання філософії —це питання про те, чи варто людині жити (А. Камю).

Література для самостійного опрацювання

1. Аббаньяно Н. Мудрость философии. — СПб., 1998.

2. Бичко І. В. Людиновимірність предметафілософії: Філософія. — К., 2001. —Розд. I.

3. Вундт В. Введение в философию — М., 1995.

4. Гильденбранд Д. Что такое философия? — СПб., 1999.

5. Делез Ж. Что такое философия? — СПб., 1998.

6. Крымский С. Б. Философия как путь человечности и надежды. — К., 2000.

7. Лосев А. Ф. Дерзание духа. — М., 1998.

8. Лопатин Л. Аксиомы философии. — М., 1996.

9. Мамардашвили М. К. Как я понимаю философию? — М., 1990.

10. Хофмайстер X. Что значит мыслить философски. — СПб., 2000.

II. Філософська мудрість стародавнього сходу

2.1. Філософія Давньої Індії

2.1.1. Ведичні джерела давньоіндійської філософії

2.1.2. Філософські вчення джайнізму та буддизму

2.1.3. Релігійно-філософські системи індуїзму

2.2. Філософія Давнього Китаю

2.2.1. Витоки філософського мислення

2.2.2. Філософія даосизму

2.2.3. Конфуціанство

2.2.4. Моїзм і легізм

Зародки філософського мислення в Індії сягають глибо­кої давнини (2500 - 2000 pp. до н. е.). Вся історія індійсь­кої філософії - це безперервний діалог з традицією. У культурі сучасної Індії є риси будь-якого періоду історич­ного минулого. Зв'язок старого і нового, співіснування най­давніших релігій і науки - невід'ємна частина духовного життя Індії, її світогляду та філософії. Головна особли­вість індійської філософії - її практично життєвий ха­рактер, спрямованість не на саме лише теоретизування або просте задоволення інтелектуальної допитливості, але й на втілення духовного, єдино гідного для людини життя.