Висновки

Філософський структуралізм заявив про себе в конкретно-наукових до­слідженнях. Він став, власне, науковим методом, який продуктивно засто­совують у лінгвістиці та в ряді інших гуманітарних наук. З допомогою цього методу було досліджено системи родинних відношень, тотемізм, ритуали, міфи та інші явища життя первісних племен. Нові результати було одержано в літературознавстві, в історії культури та інших галу­зях. Структуралізм розглядає важливе питання ментальних структур, що втілюють колективне, несвідоме і виявляють єдність мислення пер­вісної та сучасної людини. Це дуже важливо сьогодні у пошуку широких узагальнень, універсалій і загальних схем розумової діяльності на основі ви­явлення глибинних структур сучасної філософської думки, в якій спостері­гається явний акцент на розгляді визначального впливу людського фактора.

Конкретно-науковий структуралізм, який з'явився в лінгвістиці знач­но раніше, ніж філософський структуралізм, не був «чистою наукою», зовсім вільною від філософських впливів. У різних лінгвістів-структура­лістів у різні періоди можна виявити вплив неопозитивізму, біхевіоризму, феноменології та інших течій. Однак це були саме філософські впливи, а не власні оригінальні розробки. Все це дає підстави говорити про філосо­фію структуралізму,яка знайшла своє продовження в постструктуралізмі і постмодернізмі.

Питання для самоконтролю

• Які головні причини виникнення філософії структуралізму?

• В чому полягає специфіка структуралізму і його відмінність від екзистен­ціалізму і персоналізму?

• Яке місце займає мова в дослідженнях структуралістів?

• Охарактеризуйте співвідношення структуралізму і культури в дослідженні соціальних взаємовідношень.

• Визначте роль несвідомого в методології структуралістських підходів.

• Що таке «знакова система» та яке її значення у вивченні соціальних і культурних структур?

• Визначте основні параметри відмінності і тотожності між філософським і науково-конкретним структуралізмом.

Проблемне завдання

«Завдяки структурі те, що уявлення подає в неясному вигляді й у формі од­ночасності, виявляється доступним аналізові, тим самим надаючи можливість для лінійного розгортання мови. Справді, стосовно об'єкта спостереження опис є те ж саме, що й речення для уявлення, яке воно виражає: його послідовне роз­міщення, елемент за елементом. Але мова у своїй емпіричній формі мала на увазі теорію речення і теорію поєднання. Стосовно ж поєднання, то воно справді утворювало мову лише за тієї умови, що воно пов'язувалося з явною або прихова­ною функцією дієслова бути. Натуральна історія є наукою, тобто мовою, але обґрунтованою і добре побудованою: її пропозиційне розгортання на законній підставі є поєднанням; розміщення в лінійній послідовності елементів роз'єднує . уявлення очевидним і універсальним чином. У той час як одне і те ж уявлення може дати місце великому числу речень, оскільки імена, які його заповнюють, поєднуються різним чином, то одну і ту ж тварину, одну і ту ж рослину буде описано одним і тим же способом тією мірою, якою від речення до мови панує структура. Теорія структури, пронизуючи на всьому її існуванні природну істо­рію, в класичну епоху поєднує, в одній і тій же функції, ролі, які в мові відігра­ють речення і поєднання».

(Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. - СПб., 1994. - С. 166).

Прочитавши уривок, визначте, наскільки характеристика М. Фуко «структури» відповідає запитам філософського розуму.