Питання для самоконтролю

• Дайте загальну характеристику духовного життя Європи епохи Відро­дження.

• Окресліть провідні ідеї ренесансного гуманізму.

• Чим пантеїстичні погляди Миколи Кузанського відрізняються від уявлень про Бога, поширених в античній і середньовічній філософії?

• Проти яких усталених уявлень спрямовує свої філософські погляди Дж. Бруно?

• У чому полягає сутність гуманістичного відкриття людини Н. Макіавеллі?

• Розкрийте основні особливості гуманістичної критики Е. Роттердамський сучасної йому духовної ситуації часу.

• Чим відрізняється скептицизм М. Монтеня від скептицизму його антич­них попередників?

Проблемне завдання

«...Мудрий правитель не може і не повинен залишатися вірним своїм обіцянкам, якщо це не завдає шкоди його інтересам і якщо зник привід, який спонукав його дати обіцянку. Ця порада була б хибною, якби люди чесно виконували обіцянки, але люди, будучи поганими, обіцяного не виконують, через що й тобі потрібно поводитися з ними так само. А достатній привід порушити обіцяне завжди можна відшукати. Цьому існує багато прикладів: скільки угод про мир, скільки договорів не набрало чинності або зникло даремно внаслідок того, що правителі порушували свої обіцянки, і завжди вигравав той, хто мав природу лисиці. Однак цю природу потрібно ще вміти замаскувати, потрібно бути великим брехуном і лицеміром; а люди настіль­ки довірливі та настільки зайняті своїми буденними потребами, що той, хто обманює, завжди відшукає того, хто дозволить себе обманути...

...Правителю не обов'язково мати всі достоїнства, але необхідно удава­ти, що вони є. Мати ці достоїнства і обов'язково їх дотримуватися шкід­ливо; тоді як удавати, що вони є, -корисно. Іншими словами, перед людьми потрібно виглядати милосердним, вірним обіцянкам, милостивим, не лице­мірним, благочестивим —і бути таким насправді,але в той же час зберіга­ти внутрішню готовність виявити і протилежні якості, якщо це буде потрібно ».

(Макиавелли Н. Государь. -М., 1999. -С. 82-83).

Прочитавши текст, визначте, наскільки пропозиції Н. Макіавеллі відповідають вашим уявленням про керівника, правителя, державну особу.

Література для самостійного опрацювання

1. Горфункель А. X. ДжорданоБруно. -М., 1973.

1. Горфункель А. X. Философия эпохи Возрождения. -М., 1980.

3. Гутенберг В. Н.Титаны Возрождения. - М., 1991.

4. Кузнецов Б. Г.Идеи и образы Возрождения. - М., 1979.

5. Кузанский Н.Об ученом незнании // Соч.: В 2 т. - Т. 1. - М., 1979.

6. Лосев А. Д.Эстетика Возрождения. - М., 1976.

7. Макиавелли Н.Государь. - М., 1999.

8. Монтень М.Опыты. В 3 кн. - М., 1981.

9. Роттердамський Еразм.ПохвалаГлупоті. - К., 1993.

10. Таранов П. С.Золотая философия. - М., 1999.

VI. Європейська філософія XVII-XVIII ст.

6.1. Емпіризм Ф. Бекона

6.2. Філософія Т. Гоббса і Дж:. Локка

6.3. Раціоналізм Р. Декарта і Б. Спінози

6.4. "Розум" і "серце" у філософії Б. Паскаля

6.5. Монадологія Г. В. Лейбніца

6.6. Суб'єктивна гносеологія Дж. Берклі і Д. Юма

6.7. Філософські погляди мислителів епохи Просвітництва

Новий час став часом революційних перетворень у всіх сферах суспільного життя, що викликало зміни і в світо­глядних установках людини. Основною метою філософії проголошується пізнання природи і вдосконалення самої людини. Світоглядна картина світу в новочасних вимірах демонструє плюралізм думок і концепцій. Філософія в пошуках об’єктивної істини про навколишній світ прагне здобути наукове, достовірне знання, систематизувати йо­го за допомогою методу в загальну картину світу. Новий спосіб філософствування передбачав здатність людини пізнавати закони і закономірності доцільно влаштова­ного зовнішнього об'єктивного світу.

У Західній Європі XVIII століття дістало назву епохи Просвітництва, яке виступило з програмою вдоско­налення людини і суспільства на основі розуму та успі­хів у розвитку науки і техніки. До основних положень просвітницької програми належать раціоналізм, переко­нання про «природні права» кожної людини, віра в по­ходження соціуму внаслідок «суспільного договору», вчен­ня про невігластво і незнання як головні причини і дже­рела бід та нещасть людини, історичний оптимізм, віра в матеріальний і духовний прогрес людства, вирішальну роль в якому повинні відігравати освіта, виховання і розвиток науки.