Висновки

Ще на початку XX ст. в самому середовищі західної філософії праг­матизм було оцінено як «повстання проти науки», і його подальша іс­торія повністю виправдала цю оцінку.

Прагматизм претендує на те, що він ні в чому не порушує нормаль­ної процедури наукового дослідження, не змінює жодного із його складо­вих факторів; він тільки виявляє їх дійсне значення. Насправді прагма­тизм приписує науковим поняттям і методам таке «значення», що нау­ка повністю втрачає свій пізнавальний зміст. Вона перестає бути засо­бом пізнання об'єктивного світу і стає лише вмінням вирішувати про­блеми; її мета - не теоретичне знання, а обслуговування індивідуальних або групових інтересів, пов'язаних з поточним моментом; істина як ре­зультат зусиль ученого і як вічний ідеал науки виявляється лише видом блага, корисністю або успішним досягненням якоїсь чергової мети.

Філософія прагматизму належить до суб'єктивістського напряму, але не ставить об'єктом свого вивчення науку. Прагматизм не прагне розмірковувати про осяжність чи неосяжність наукового пізнання. Він ставить завдання думати про те, що веде до успіху в житті.

Завдання людини полягає в тому, щоб найкращим способом влашту­ватися у житті, у світі, а завдання філософії —допомогти їй у цьому. Принципи прагматизму здійснили суттєвий вплив на загальний стиль американського,а нині й світового мислення та практики, в тому числі й політики.

Питання для самоконтролю

• Визначте основні риси філософії прагматизму.

• У чому полягає відмінність прагматизму від позитивізму?

• Охарактеризуйте програму семіотичного прагматизму Ч. Пірса.

• В чому полягає сутність радикального емпіризму У. Джемса?

• Яке місце інструменталізму Дж. Дьюї у філософії прагматизму?

• Чи відповідає істина прагматизму запитам «економічної людини»?

• Визначте основні параметри взаємовідношення філософії прагматизму і науки.

Проблемне завдання

«Більшість людей інстинктивно, а позитивісти і вчені свідомо, відверта­ються від філософських контроверз, з яких, як здається їм, не може вийти ніяких певних наслідків для майбутнього. Філософію часто звинувачують у виключно словесному, вербальному і пустому характері її проблем. Цей докір нам дуже добре знайомий. Якщо прагматизм правий, то це звинувачення цілком обґрунтоване доти, доки неможливо показати, що конкуруючі теорії мають різні, хоча б і дуже непомітні й віддалені, практичні результати. Профани і вчені стверджують, що вони не можуть знайти подібних результатів, і якщо їх не можуть знайти і філософи,.то спрямовані проти них звинувачення є ґрунтовними. Філософія в цьому разі -лише урочиста пуста гра, а відкриття університетських кафедр з філософії —порожня і марна справа. Таким чином, кожна серйозна філософська суперечка повинна містити в собі якийсь прак­тичний наслідок, хоча б навіть тільки вірогідне і далеке». (Джемс В. Прагматизм. -К., 1995. -С. 51-52).

Чи згодні ви з міркуваннями У. Джемса про статус філософії в її праг­матичному вимірі?

Література для самостійного опрацювання

1. Американский философ. - М., 1998.

2. Аналитическая философия: Избранные тексты. - М., 1993.

3. Джемс В.Прагматизм. - К., 1995.

4. Конке В. А.История философии. Мыслители, концепции, открытия: Учебное пособие. - М., 2003.

5. Мур Дж.Природа моральной философии. - М., 1999.

6. Пирс Ч. С.Логические основания теории знаков. - СПб., 2000.

7. Пирс Ч. С.Начала прагматизма. - СПб., 2000.

8. Спенсер Г.Синтетическая философия. - К., 1997.

9. Философия, логика, язык. - М., 1987.