Література для самостійного опрацювання

1. Аналитическая философия: становление и развитие (антология). - М., 1993.

2. Витгенштейн А. Философские исследования. - М., 1994.

3. Гайденко П. П.Эволюция понятия науки. - М., 1980.

4. Гайденко П. П., Давыдов Ю. Н.История и рациональность. - М., 1991.

5. Кун Т.Структура научных революций. - М., 1997.

6. Поппер К.Логика и рост научного знания. - М., 1983.

7. Рассел Б.Мудрость Запада. - М., 1998.

8. Современная западная философия. - М., 1991.

9. Спенсер Г. Синтетическая философия. - К., 1997.

10. Хюбшер А.Мыслители нашего времени: Справочник по философии Запада XX века. - М., 1994.

X. Феноменологія

10.1. Специфіка філософії у контексті феноменології

10.2. Феноменологічна критика натуралізму, психологізму та історицизму

10..3. Вшив феноменології на філософію XX століття

Одним з головних напрямків сучасної філософської думки є феноменологія, що буквально означає вчення про феномени. Феноменологія не тільки ознаменувала новий поворот у вивченні проблеми свідомості, але й визначила нові завдання філософської науки в цілому. Засновником феноменології в тому вигляді, в якому вона культиву­ється в XX ст., є Едмунд Гуссерль. Під феноменом у філо­софії, починаючи з І. Канта, традиційно розуміють явище, котре осягається в чуттєвому досвіді. Е. Гуссерль же розуміє під феноменом смисли предметів, які виникають у свідомості. Ця вихідна установка, на якій будується феноменологічна філософія, прагне внести повну ясність у питання про осягнення сутності речей, що реалізу­ється через наукові поняття. Яким чином людині вдаєть­ся осягнути сутність речей? На це питання не дають переконливої відповіді ні представники натуралізму, ні представники суб’єктивізму. Суттєво збіднюють процес пізнання і ті, хто вважає, що наукові поняття утворю­ються завдяки абстракціям. Подолання всіх труднощів Е. Гуссерль вбачає у послідовній філософії, у феномено­логії.

Ключові слова

феномен, епохе, феноменологічна редукція, інтенція, конституювання, горизонт, інтенційна мета, ноема, інтенційний корелянт, «життєвий світ»

«З самої миті свого виник-філософія виступила з пре­тензією бути строгою наукою, і при тому такою, котра задоволь­няла б найбільш високі теоре­тичні потреби і в етично-релі­гійному відношенні робила б мож­ливим життя, кероване чистими нормами розуму».

Е. Гуссерль

10.1. Специфіка філософії у контексті феноменології

• Основоположник одного з провідних напрямів сучасної західної фі­лософії - феноменології Е. Гуссерль (1859-1938) поставив проблему філо­софії як строгої і точної науки. Е. Гуссерль - вчений, який заклав теоре­тичні основи сучасного західного мислення і визначив проблематику майже всіх напрямів філософії (екзистенціалізму, філософської і культурної антро­пології, герменевтики, структуралізму, деконструктивізму). Народився він в Австрії, у двадцять два роки закінчив математичний факультет Лейпцизь­кого університету. Зацікавленість філософією і філософськими питаннями в математичних науках привела Е. Гуссерля у Віденський університет, де він здобув філософську освіту під керівництвом знаменитого на той час професора філософії Ф. Брентано (1838-1917). У 1887 році Гуссерль захи­щає докторську дисертацію в Галльському університеті. Багато років викла­дав у Геттінгенському, Фрейбурзькому і Галльському університетах. Його перша робота «Філософія арифметики»підводить емпіричну основу під усі математичні науки. Але широку відомість принесли Гуссерлю«Логічні до­слідження», опубліковані в 1900-1901pp.Через декілька років завдяки цій праці виник «феноменологічний рух», який проіснував до початку 30-х ро­ків XX ст. Третій -«трансцендентальний» -етап у формуванні філософії Е. Гуссерляпов'язують з його роботою «Ідеї чистої феноменології» (1913 p.), в якій він окреслив сферу дослідження власне феноменології як філософсь­кої науки. Автор поставив перед собою завдання знайти єдино вірну основу філософії, науки і будь-якого знання взагалі. В останній роботі «Криза євро­пейських наук і трансцендентальна феноменологія» Е. Гуссерль намагаєть­ся дослідити причини і джерела занепаду західноєвропейської культури і всього західного суспільства в цілому. Мислитель помер у 1938році, зали­шивши після себе багату творчу спадщину. В його архіві в Лувені (Феслау) зберігається понад 40 000неопублікованих сторінок, написаних знаками ви­найденого ним способу скороченого письма. Багато шкіл філософії, психо­логії, соціології, культурології сприйняли ідеї Е. Гуссерля.

У ствердженні своєї позиції Е. Гуссерль виходить з того, що всі існуючі на його час філософські вчення не відповідали вимогам строгої науковості, оскільки за зразок науковості беруть науки про природу і суспільство. Всі науки можна поділити на два основних види:

• ейдетичні науки, до яких належать логіка, математика і філософія;

• фактуальні науки, які обґрунтовують свої судження посиланням на факти, котрі мають випадковий характер.

Філософським судженням не притаманні ні точність математичних істин, ні чуттєві спостереження істин фізичних. Вони й не повинні мати їх, оскіль­ки філософія є новим виміром знання, пов'язаним із прагненням до чис­того і абсолютного знання.

Справжня філософія, або трансцендентальна феноменологія, на відміну від фактуальних наук, є наука не про факти, а про сутності. Проте, на відміну від інших ейдетичних наук (наприклад, математики), вона не може абстрагуватися від того факту, що все дано нам через свідомість. Філосо­фія має справу з мисленням, спрямованим на предмет як такий, і в цьому розумінні вона не дискурсивна, а інтерпретативна. Основні риси філо­софського знання — абсолютна самоочевидність, абсолютна істи­на, безпосередня споглядальність сутності.

Виявити ці сутності, тобто конституювати предмет філософії у феноменологічному розумінні, мож­ливо лише за допомогою спеціаль­ного методу - методу феномено­логічної редукції. Феномен - це і є та сутність, котра виявляє себе у свідомості завдяки феномегюлогіч­ній редукції. Феноменологічна ре­дукція здійснюється в два етапи:

• на етапі ейдетичної редукції ми ставимо під сумнів цінність ви­хідного для багатьох наук віруван­ня в реальність зовнішнього світу («вміщуємо у дужки зовнішній світ»);

• на етапі трансцендентальної редукції ставимо під сумнів вірування в реальність «Я» як частини реальності зовнішнього світу («вміщуємо у дужки емпіричну самосвідомість»).

Світ, таким чином, редукується до чистого феномена або ейдоса (в логічно і словесно фіксованій формі). Ейдос (феномен) є конфігурацією всього даного, котре виступає як «міра реальності, фактичності». Феноменологічне знання є абсолютне знання про сутності, котрі виправдовують будь-яке знання про факт.

Ідею Е. Гуссерляпро філософію як строгу науку або чисте знання ко­ментує представник російської феноменології Г. Г. Шпет. Він говорить про дві «житейські» спокуси для філософії як чистого знання: піти або шляхом «псевдофілософії», або шляхом «мудрості». Псевдофілософія виникає тоді, коли філософія береться вирішувати науковими засобами (за зразком будь-якої спеціальної науки) питання, котрі науковому вирішенню не підлягають. Щось випадкове, фактичне зводиться при цьому в ранг абсолютної цін­ності. Мета філософії -не пояснення, а конкретний опис того, що бачить свідомість у рефлексії на саму себе.

• Шлях «мудрості» виникає, коли філософія розглядається як мистецт­во життя, покликане дати життєві рецепти або засоби для спасіння душі. Але ступити на цей шлях означає відмову від власного предмета філософії, який є об'єктивним, а не суб'єктивним. Таким предметом виступає істина, тобто те, що є, або буття, яке переживається нами в його цілісності у всьому. Філософське знання існує не для мудрості (рішення Сходу), не для техніки (рішення сучасної Європи). Філософське знання самоцінне, воно встановлює і описує те, що є насправді, без фантазій і домислів; воно не проповідує, не оцінює, не визначає наперед. Воно вимагає істини.