5. Психологічні проблеми реабілітації.

Під реабілітацією розуміють широку систему заходів, у якій біологічна терапія, психосоціальні методи лікування й заходи, спрямовані на соціальне оточення й оптимізацію вищих умов адаптації хворого, взаємоповязано фокусуються на запобіганні або зниженні стійких наслідків захворювання й на відновленні або зміцненні особистого й соціального статусу хворих (Кабанів М.М.).

Чотири основні принципи реабілітації:

1. Принцип партнерства, змістом якого є активне включення самого хворого в лікувально-реабілітаційний процес, залучення його до участі у відновленні порушених хворобою функцій або соціальних зв'язків.

2. Принцип різнобічності зусиль із метою реалізації реабілітаційної програми: реабілітація розуміється як складний процес, що поєднує зусилля лікаря, співробітників (психолога, психотерапевта й ін.) і пацієнта, спрямовані на різні сфери функціонування хворого.

При цьому розрізняють: психологічну, професійну, сімейну, суспільну форми реабілітації.

Психологічна – перебудова відносин, відновлення повноцінності його функціонування в різних сферах життя.

3. Принцип єдності біологічних і психосоціальних впливів: реабілітація, будучи не тільки соціальної, але й клінічною проблемою, вимагає для своєї реалізації врахування як психологічної, так і біологічної сутності хвороби.

4. Принцип ступінчастості (перехідності) проведених впливів і заходів, диференційований підхід, багатоступінчастість характерні для всіх компонентів реабілітаційного процесу (властиво терапії, працевлаштування і т.д.)

Основні напрямки психотерапевтичних досліджень у зв'язку із законами реабілітації:

1. Вивчення особистості хворого, структури порушень і механізмів їх компенсацій, соціальних позицій і рольової поведінки хворого в різних групах, динамічна корекція їх з урахуванням завдань і результатів лікування.

2. Соціально-психологічне дослідження спілкування хворих, взаємин хворих у родинах, і в лікувальних групах, і їх динаміки в процесі психокоррекційної, психотерапевтичної й соціотерапевтичної роботи.

3. Дослідження терапевтичного колективу, взаємин хворих і медичних працівників і розробка рекомендацій з оптимізації терапевтичного середовища.

4. Оцінка психологічних факторів внетерапевтичного соціального оточення, що виявляють вплив як на форми організації терапевтичного середовища в медичній установі, так і на способи й можливості реабілітації хворих і спільне з лікарями проведення заходів, що сприяють зміні впливів середовища в потрібному напрямку.

Лекція № 10 Види психологічної допомоги у клініці

План

1. Види психологічної допомоги.

2. Психологічне консультування.

3. Психологічна корекція.

4. Психотерапія.

Найбільш вагомою проблемою медичної психології є психологічна допомога клієнтам з різними проблемами, пацієнтам як соматич. так і психіатричної клініки.

Під психологічною допомогою розуміється пред’явлення людині інформації про її психічний стан, причини і механізми появи психологічних феноменів або психопатологічних симптомів та синдромів, а також активний цілеспрямований вплив на індивіда з метою гармонізації його психічного життя, адаптації до соціального оточення, купірування психопатологічної симптоматики та реконструкції особистості для формування фрустраційної толерантності.

Психічна допомога є практичною реалізацією теоретичних досліджень і розробок медичної психології. Традиційно розрізняють 3 типи психологічної допомоги: психологічне консультування, психологічна корекція, психотерапія. Вони являють собою вплив на різні сторони особистості, мають різні цілі та способи, можуть застосовуватися разом та окремо.

Головною метою психологічного консультування є формування особистісної позиції, специфічного світогляду і погляду на психіку.

Задачею психологічної корекції є вироблення та оволодіння навичок оптимальної для індивіда і ефективної для збереження здоров’я психічної діяльності та сприяє особистісному росту та адаптації людини у суспільстві.

Психотерапія у вузькому розумінні ставить задачу купірувати психопатологічну симптоматику:

• психологічне консультування – особистісна позиція людини;

• психологічна корекція – навички психологічної компенсації;

• психотерапія – гіпнабельність, навіюваність, аналізуємість, готовність до психологічного впливу із зовні.

Під психологічною консультацією розуміють проведення аналізу психологічного стану клієнта з використанням методів психологічної діагностики.

Під психологічною корекцією розуміють цілеспрямований психологічний вплив на клієнта з метою приведення його психічного стану до норми у випадках діагностування характерологічних особливостей або девіації. Психологічна корекція у медичній психології спрямована на активне зовнішнє втручання і формування адекватного психічного стану, душевного комфорту, гармонізацію відносин.

Під психотерапією (в вузькому розумінні) розуміють психологічний вплив на пацієнта, який знаходиться у стані кризи, фрустрації, страху та душевної хвороби. Психотерапія купірує хворобливі особливі клінічні прояви, коректує індивідуальні психологічні властивості з метою профілактики. Тому у широкому розумінні поняття психотерапія – означає усі три види психологічного впливу на пацієнта. Розрізняють три види психологічної допомоги за наступними параметрами:

	Консультування	Корекція	Психотерапія
Об’єкт впливу	Клієнт, пацієнт	Клієнт, пацієнт	Пацієнт
Предмет	Проблема консультування, психологічна властивість	Проблема, характерологічна девіація, особистісна аномалія	Психопатологічна (симптоми до …),
Спосіб	Інформування, учіння	Тренінг	Активний вплив різноманітними способами
Позиція клієнта	Активна, відповідає за результат	Пасивна, не відповідає за результат	Пасивна, не відповідає за результат
Мета впливу	Формування особистісної позиції	Формування навичок психологічної компенсації	Купірування психопатологічної симптоматики