Лекція № 2. Порушення свідомості

План

1. Поняття про свідомість у психіатрії й психології.

2. Критерії затьмаренної свідомості.

3. Форми порушення свідомості й деперсоналізація.

Літерату

1. Гиляровский В.А. Психиатрия. М., 1954.

2. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность.

3. Лурия А.К. Высшие корковые функции человека. М., 1962.

4. Снежневский А.В. Общая психопатология. Валдай, 1970.

5. Меграбян А.А. О природе индивидуального сознания. Ереван, 1959.

1. Поняття про свідомість у психіатрії й психології.

Порушення свідомості відносяться до найменш розробленої теми. Це пояснюється тим, що поняття свідомості в психіатрії не спирається на філософію й психологічне трактування.

У вузькому філософському значенні свідомість – це людське відбиття, відбиття в соціально вироблених формах ідеального. Вплив на природу в ході трудової діяльності породило усвідомлення властивостей і закономірних зв'язків явищ, яке закріплювалося в мові, що формується в процесі спілкування. У праці й реальному спілкуванні виникла самосвідомість – усвідомлення власного відношення до навколишньої дійсності, розуміння власного місця в системі суспільних відносин.

Поняття свідомості в психіатрії не збігається з його філософським і психологічним змістом. Снєжнєвський А.В.: «Якщо підходити до свідомості у філософському змісті, то ми природно повинні сказати, що при будь-якому психічному захворюванні – вища форма відбиття світу в нашому мозку порушується». Тому клініцисти користуються умовним терміном порушення свідомості, маючи на увазі особливі форми його розладу. Це поняття свідомості, яке Снєжнєвський визначає як «умову», базується на поглядах німецького психіатра К.Ясперса, що розглядає свідомість як фон, на якому відбувається зміна різних психічних феноменів. Відповідно при душевних захворюваннях свідомість може порушуватися незалежно від інших форм психічної діяльності й навпаки.

Так, в історіях хвороби можна зустріти вираження, що у хворого має місце марення при «ясній свідомості» або порушене мислення при «ясній свідомості».

2. Критерії затьмаренної свідомості.

Метафоричні ознаки «ясності» і «потьмарення» свідомості, уведені К.Ясперсом, стали визначальними для характеристики свідомості в психіатрії.

Критерії потьмареної свідомості.

1. Дезорієнтування в часі, місці, ситуації.

2. Відсутність виразного сприйняття навколишнього.

3. Різні ступені незв'язності мислення.

4. Утруднення спогадів, подій і суб'єктивних хворобливих явищ.

Для визначення стану потьмареної свідомості вирішальне значення має встановлення сукупності всіх перерахованих вище ознак. Наявність однієї або декількох ознак не може свідчити про потьмарення свідомості.

3. Форми порушення свідомості й деперсоналізація.

А. Приголомшений стан свідомості – один з розповсюджених синдромів порушення свідомості, який найчастіше зустрічається при гострих порушеннях ЦНС, при інфекційних захворюваннях, отруєннях, черепно-мозкових травмах.

Приголомшений стан свідомості характеризується: різким підвищенням порога чутливості для всіх зовнішніх подразників, ускладненням утворення асоціацій. Хворі відповідають на запитання ніби «спросоння», зміст питання не осмислюється. Відзначається повільність у рухах, мовчазність, байдужість до навколишнього. Вираження обличчя – байдужне. Легко наступає дрімота. Орієнтування непостійне або відсутнє. Такий стан за часом може тривати від хвилини до декількох годин.

Б. Деліріозне потьмарення свідомості. Цей стан різко відрізняється від приголомшеного. Орієнтування в навколишньому при ньому теж порушена, однак вона полягає не в осмисленні, а в напливах яскравих вистав, обривків спогадів, що безупинно виникають. Виникає не просто дезорієнтування, а неправильне орієнтування в часі й просторі.

На тлі деліріозного стану свідомості виникають іноді минущі, іноді більш стійкі ілюзії й галюцинації, маячні ідеї. На відміну від хворих, що перебувають у приголомшеному стані свідомості, хворі в делірії – балакучі. При наростанні делірії обмани почуттів стають сценоподібними: міміка нагадує глядача, що стежить за сценою. Вираження стають то тривожними, то радісними, міміка виражає то страх, то цікавість. Нерідко в стані делірії хворі стають збудженими. Як правило, уночі делірійний стан підсилюється. Делірійний стан спостерігається в основному у хворих з органічними ураженнями голови, після травми, інфекцій.

В. Онейроїдний (сновидний) стан свідомості. Уперше описаний Майєр-Броссом, характеризується вигадливою зміною відбиття реального світу й рясно спливаючих у свідомості яскравих почуттєвих вистав фантастичного характеру (фантастика, космос і т.д.).

Іноді хворий може зупинити фантазування, але непомітно для нього у свідомості знову починають виникати такого роду фантазії, у яких спливе, по-новому формуючись, увесь досвід, усе, що він читав або бачив. Онейроїдний стан свідомості – глибокий розлад самосвідомості. Не тільки дезорієнтація, але й фантастична інтерпретація навколишнього.

Якщо при делірії відбувається відтворення окремих фрагментів реальних подій, то при онейроїді хворі нічого не пам'ятають із того, що відбувається наяву, пам'ятають мрії.

Г. Сутінковий стан свідомості. Цей синдром характеризується раптовим настанням, тривалістю й настільки ж раптовим припиненням, внаслідок чого він називається транзисторним, тобто минущим.

Приступ сутінкового стану свідомості кінчається критично, нерідко з наступним глибоким сном. Характерною рисою сутінкового стану свідомості є наступна амнезія. Спогади про період потьмарення свідомості повністю відсутні. Під час сутінкового стану свідомості хворі зберігають можливість виконання автоматичних звичних дії (наприклад, ніж, ріже все, незалежно хліб або чиясь рука). Нерідко при сутінковому стані свідомості мають місце марення, галюцинації. Під їхнім впливом хворі можуть робити небезпечні дії.

Сутінковий стан свідомості без марення, галюцинацій і зміни емоцій, зветься «амбулаторним автоматизмом» («мимовільне блукання»). (Наприклад, вийшов з будинку з однієї метою, а виявився в іншому кінці міста).

Сутінковий стан свідомості триває дуже короткий час і зветься absence (відсутність – франц.)

Д. Псевдодеменціїї. Різновидом сутінкового стану є псевд. Вона може виникнути при важких деструктивних змінах у ЦНС і при реактивних станах і характеризується гостро наступаючими розладами судження, інтелектуально-мнестичними розладами. Хворі забувають назву предметів, дезорієнтовані, із труднощами сприймають зовнішні подразники. Утвір нових зв'язків ускладнений, часом можна відзначити ілюзорні обмани сприйняття, нестійкі галюцинації з руховим занепокоєнням. Хворі апатичні, добросерді, емоційні прояви вбогі, недиференційовані. Поведінка нерідко нагадує навмисно дитячу. (Наприклад, хворого просять сказати, скільки пальців на руці, він починає рахувати).

Усе це форми порушення свідомості. Їх багато, тут наведені лише деякі, для прикладу того, що під свідомістю розуміється в клініці.

Форма порушення самосвідомості – деперсоналізація.

Деперсоналізація характеризується почуттям відчуження власних думок, афектів, дій, свого «Я», які сприймаються ніби з боку.

Частим проявом деперсоналізації є порушення «схеми тіла», його окремих частин і органів.

Подібні порушення можуть виникнути при різних захворюваннях – при епілепсії, шизофренії, після черепно-мозкових травм і ін.

Аменція – форма потьмарення свідомості, з перевагою розгубленості, незв'язності мислення, мови й рухів.