2. Порушення динаміки мнестичної діяльності.

Описані вище порушення пам'яті носять в основному стабільний характер.

В інших випадках пам'ять психічно хворого може виявитися порушеною з боку її динаміки. Хворі на протязі якогось відрізка часу добре запам'ятовують і відтворюють матеріал, однак через якийсь час не можуть цього зробити. Іншими словами, мнестична діяльність носить переривчастий характер. Подібні порушення пам'яті зустрічаються у хворих, що перенесли травми головного мозку, при деяких інтоксикаціях та профшкідливостях.

Заслуговує на увагу й той факт, що подібні порушення мнестичної діяльності рідко виступають у хворих у вигляді ізольованого моносимптома.

Порушення динаміки мнестичної діяльності проявляється звичайно в комбінації з переривчастістю всіх психічних процесів хворих і по суті є не порушенням пам'яті у вузькому змісті слова, а індикатором нестійкості розумової працездатності хворих у цілому, її зменшення.

Поняття працездатність містить у собі ряд аспектів і факторів:

- це відношення до навколишнього й себе;

- позиція, прийнята людиною в певній ситуації;

- здатність регуляції своєї поведінки;

- цілеспрямованість і стійкість зусиль;

- можливість боротися з истощаемостью й пресыщаемостью.

В обговорюваних нами тут випадках мова йде в основному про вплив фактора истощаемости на мнестичну діяльність.

Порушення динаміки мнестичної діяльності може виступати і як наслідок афективно-емоційної нестійкості. Афективна дезорганізація хворого, що часто супроводжує багато виражених захворювань, може виявитися в безпам'ятності, у неточності засвоєння, переробки й відтворенні матеріалу. Точно так може діяти й ефективна захваченість хворого, що приводить до забування намірів, недиференційованого сприйняття й утримання матеріалу. У всіх випадках може виявитися зміненим саме динамічний компонент пам'яті.

Правильна кваліфікація порушень динаміки мнестичної діяльності, установлення ступеня цих змін має велике значення для всіх розділів психіатричної практики, особливо при розв'язанні питань трудового відновлення й трудових рекомендацій.

Наприклад: Втрату своєї працездатності хворі нерідко пояснюють зниженням пам'яті, особливо часто таке пояснення використовується при зниженні навчальної діяльності. Хворі починають тренувати пам'ять. Тим часом безпам'ятність ця може бути проявом порушення працездатності в цілому. І корекційна робота повинна вестися або:

- у створенні умов, що попереджають настання истощаемости

- або в знаходженні шляхів, які можуть компенсувати неможливість утримання мети.

3. Порушення опосередкованої пам'яті.

З робіт А.Н.Леонтьєва відомо, що привнесення фактора опосередкованості поліпшувало відтворення слів. Проблемі порушень опосередкованого запам'ятовування присвячені роботи Бондаревої, Полякова, Мелешко, Лонгинова, Петренко.

Основні результати цих досліджень зводилися до наступного:

1) було встановлено, що зниження ефективності опосередкованого запам'ятовування в порівнянні з безпосереднім запам'ятовуванням у певної групи хворих;

2) при цьому в різних груп хворих опосередкована пам'ять порушувалася неоднаково:

- епілептчно-симптоматична – у хворих опосередкування лише до деякої міри сприяє підвищенню результативності запам'ятовування;

- епілептична розгорнута – уведення опосередкування перешкоджає відтворенню, знижує продуктивність.

3) головним показником того, як здійснюється діяльність опосередкування, служить аналіз зв'язків, створюваних хворим по дослідженню опосередкованої пам'яті.

4) порушення опосередкованого запам'ятовування безпосередньо зв'язане зі структурою порушень діяльності хворого.