12.1.2. Види природокористування

Існують різні підходи до виділення видів природокористування та їх класифікації. Із них найпоширенішими є чотири.

1. Природоресурсний підхід, заснований на виділенні основних видів природних ресурсів як об’єктів природокористування. Він дає можливість оцінювати масштаби та характер використання природних ресурсів, їх стан, конфлікти та суперечності між різними користувачами одного і того самого природного джерела ресурсів, виявити порушників стану ресурсних джерел. Наприклад, водокористування — промислове, комунально-побутове, сільськогосподарське водоспоживання, організація водного транспорту, гідроенергетики, рибальства, рекреації та туризму на водоймах і водотоках.

2. Господарський підхід, заснований на виділенні видів людської діяльності, що використовують природні ресурси та властивості навколишнього середовища для своїх цілей: промислове, сільськогосподарське природокористування. Цей підхід дозволяє оцінити сукупний вплив галузей госпо-

дарства на природні ресурси та умови середовища, виявити найбільші за масштабами впливу і екологічно найнебезпечніші види діяльності.

3. Екологічний підхід, заснований на оцінках характеру і розміру джерел забруднення та негативних наслідків, що виникають у навколишньому середовищі та природних ресурсах під впливом тих чи інших природокористувачів або їх поєднань. Так, водокористування розглядається як вид природокористування, що переважно кількісно вичерпує ресурси й умови середовища, лісокористування, переважно порушує ресурси та середовище.

4. Підхід «від реципієнта», який передбачає, що види природокористування поділяються з погляду основних реципієнтів, які сприймають ці дії. Промислове природокористування небезпечне для людей, їх здоров’я, умов проживання та життєдіяльності. Водокористування є небезпечним для цілісності екосистем. Лісокористування дає багатосторонній вплив, що викликає загальну деградацію середовища та природних ресурсів. Землекористування справляє небезпечну дію на стійкі глобальні біосферні процеси (кліматичні, ґрунтові, водообмінні, продукційні).

Два останні підходи дозволяють визначити масштаб і гостроту екологічних наслідків соціального, природоресурсного та біосферного характеру, причини, що їх викликають, визначити заходи з їх ослаблення або ліквідації.

Усі види людської діяльності та галузі економіки різною мірою використовують матеріали й продукти природного походження, а потім повертають у природу свої відходи. Тому проблеми природокористування мають універсальне значення, розглядати їх необхідно як єдину систему практичної діяльності людства з урахуванням специфіки галузей господарства.

За використаними властивостями та функціями, а також характером зв’язку залежно від природи виділяються основні галузі економіки та види природокористування.

Галузі, тісно пов’язані з природою:

• природоресурсні галузі — сільське, лісове, водне господарство, гідроенергетика, гірничорудна промисловість, промисли, які використовують природу як джерело ресурсів (ґрунтово-земельні, лісові, водні, мінеральні тощо);

• галузі ландшафтокористування — курортно-оздоровча діяльність, туризм, організація відпочинку, гірські, водні види спорту, заповідно-природоохоронна, науково-дослідна діяльність, — використовують природу як обов’язкову умову свого розміщення. Тут природа виступає джерелом предметів праці та споживання, засобом їх виробництва або

5

використовується і зберігається у менш трансформованих змінах, більш природному стані. У межах, які мінімально змінюють природні властивості території і зберігають її красу, унікальність і різноманіття, прокладають дороги та комунікації, влаштовують водотоки, укріплюють ґрунти, конструюють і створюють лісонасадження.

Галузі, пов’язані з природою опосередковано, через попередні:

• базові галузі промисловості — металургія, енергетика, хімічна та будівельна індустрія, нафтопереробка, переробка природного та супутнього газів, кам’яного вугілля, деревини, сільськогосподарської сировини;

• обробна промисловість, а також транспорт, інша інфраструктура.

Природа використовується, насамперед, як джерело сировини та вмістилище відходів виробництва. Важливо, скільки речовини у природи можна взяти і скільки вона може прийняти відходів, порушеної речовини та речовин, що не мають аналогів у природі; асимілювати їх, розсіяти, очистити тощо. Природа для цих галузей найменш значуща, проте самі вони впливають на навколишнє середовище досить сильно, оскільки створюють речовини, які не мають у ній аналогів.

Таким чином, від виду природокористування залежить характер впливу на природу, його кількість і якість, а також зацікавленість у збереженні, розвитку або перетворенні властивостей навколишнього середовища. Ступінь зацікавленості у збереженні властивостей навколишнього середовища для кожного користувача різна. Чим більше вона спрямована на збереження «своїх» ресурсів і умов, угідь, тим ефективніше та раціональніше природокористування.

Якщо ж діяльність з охорони природи для конкретного виду природокористування не важлива, а спрямована в основному «назовні» (очищення стоків та викидів, рекультивація земель або утилізація відходів), тобто в ній економічно зацікавлений не даний вид природокористування, а інші користувачі, то і здійснюється вона менш активно, тільки під наглядом і контролем з боку суспільства. Тому особливо важливим є вдосконалення різних механізмів управління природокористуванням у тих галузях людської діяльності, де відносно мала власна зацікавленість у збереженні ресурсів і умов середовища. Менеджмент природокористування покликаний пов’язати природоохоронну діяльність у всіх галузях економіки з їх власними інтересами, щоб уникнути виникнення між різними видами діяльності протиріч природокористування, що у крайніх ситуаціях виливаються в конфлікти природокористування. Цього можна

5

уникнути, приміром, за рахунок перетворення утилізації відходів на додаткове джерело доходу природокористування. Наприклад, біогаз, утилізація відходів (щорічне виробництво — до 10 млн т органічного палива).

Всі існуючі у природокористуванні заходи, що об’єднуються поняттям «природоохоронні», зводяться у три великі групи.

1. Внутрішньогалузеві заходи щодо зберігання та підвищення продуктивності, відтворення, економного витрачання природних ресурсів у галузях сільського, лісового, водного господарств. Група включає такі заходи, як меліорація та підвищення родючості земель, боротьба з ерозією, поліпшення та відновлення лісів, догляд за ними, полезахисне лісорозведення, регулювання водного балансу та водотоків, комплексне використання родовищ сировини, палива тощо.

2. Міжгалузеві заходи для захисту даної галузі природокористування від забруднюючого та руйнівного впливу інших галузей природокористування шляхом створення санітарнозахисних, зелених, водоохоронних та інших зон, функціонального зонування населених місць, виділення особливо охоронюваних територій і об’єктів, виділення груп лісів за ступенем суворості їх охорони, ліквідації екологічно небезпечних виробництв.

3. Заходи в галузях, що виробляють велику кількість відходів і сильно порушують природні ландшафти з охорони суміжних природокористувачів, територій і населення від власного впливу. Сюди відносяться технологічні заходи: очисні споруди, утилізація, захоронення, далеке або глибоке відведення скидів, складування відходів, повторне використання та рециркуляція води, тепла, тари, хімічних реагентів, залишків споживання продукції (макулатури паперової та текстильної, металевої, хімічної продукції).

Широко застосовуються також планувальні заходи, які використовують здатність до самоочищення та асиміляційні властивості природних екосистем: облік напрямів вітрів, напрямку течії річок, розчинні характеристики водотоків, здатність ґрунтів і рослинності до переробки забруднень, характер рельєфу, схилів експозиції.

Усі галузі природокористування взаємопов’язані, тому що засновані на використанні єдиного об’єкта — природи. Тому при пошуку шляхів збільшення ефективності природокористування на будь-якому територіальному рівні слід аналізувати як види використаних природних ресурсів, так і галузі людської діяльності, в рамках яких вони використовуються, а також екологічні наслідки цих видів діяльності, у тому числі з позицій економіки природокористування.