4.4.4. Організація навчальної роботи з підручником з географії

Уміння вчителя раціонально організовувати роботу учнів з підручни­ком є показником його професійної підготовки. У свою чергу, результат навчання учнів залежить від їхнього вміння активно працювати з підруч­ником.

На перших уроках кожного шкільного курсу географії вчителю по­трібно ознайомити школярів зі змістом і побудовою підручника і поясни­ти призначення його окремих компонентів та елементів, закцентувавши увагу на наявності різних текстових елементів (основного, додаткового й пояснювального) тощо.

У цілому формування вмінь учнів активно оперувати різними струк­турними частинами підручника з географії має носити поетапний харак­тер.

На першому етапі (5-6-й класи) школярів передусім необхідно на­вчити користуватися апаратом орієнтування (табл. 4.5). Проте, головне завдання цього етапу - навчити учнів прийомам роботи з текстом (вибір­ковому читанню, переказу, поділу на частини, виділенню головного, скла­дати план, відповідям на запитання тощо) (п. 3.2.1.).

Так, вибіркове читання привчає дітей швидко знаходити у географіч­ному тексті потрібну інформацію - різноманітний фактичний матеріал, визначення понять, пояснення явищ тощо. Цей прийом торує шлях від простого відтворення тексту до його логічного аналізу.

Важливим є й інтегрований прийом, що отримав назву пояснюваль­не (коментоване) читання тексту. Учитель має показати дітям, як треба комплексно працювати з географічним текстом, а саме: уважно читати його, звертати увагу на нові терміни, з'ясовувати їх значення за допомогою словника, знаходити пояснення понять і відшукувати на карті географічні

об'єкти вивчання, що згадуються у тексті. Крім того, школярів треба на­вчити: розпізнавати змістові частини тексту, головне й другорядне у ньому; переказувати текст і робити висновки; складати спочатку прості, а згодом і складні плани; відповідати на запитання і самостійно формулювати їх.

Прийоми роботи з ілюстративним матеріалом (табл. 4.5), якими ма­ють оволодіти учні на першому етапі, поєднано, переважно, з вміннями описувати й порівнювати зображені у підручнику географічні об'єкти, процеси та явища. Крім того, навчаючи учнів працювати з модельними ілюстраціями, важливо спрямувати їх і на аналіз та виявлення географіч­них причинно-наслідкових зв'язків цих ілюстрацій.

На другому етапі (7-8-й класи) особлива увага приділяється саме інтегрованим прийомам роботи з підручником, зокрема зіставленню тек­стів з відповідними картографічними матеріалами, графічно-знаковими моделями та іншими позатекстовими матеріалами підручника. Слід також далі розвивати в учнів здатність у процесі роботи з текстом з'ясовувати сутність понять, робити висновки, визначати причинно-наслідкові зв'язки та пояснювати їх тощо. Особливе значення на цьому етапі має організа­ція самостійної діяльності учнів за допомогою навчальних запитань і за­вдань підручника, застосовування яких має носити системний характер. Необхідно привчити учнів відповідати на запитання, що розміщені на по­чатку параграфа та в самому тексті (див. приклад текстів підручника, наве­дений вище). Запитання після параграфів можуть бути використані як для виявлення зворотного зв'язку між вчителем і учнями, так і для контролю і самоконтролю рівня сформованості географічних знань.

Таким чином, на другому етапі учні проходять шлях від логічного ана­лізу текстового та позатекстового матеріалу підручника з географії до по­шуку пояснень щодо причин виникнення й наслідків прояву географічних процесів і явищ, спільних і відмінних рис окремих географічних об'єктів тощо.

На третьому етапі (9-10-й класи) учні мають, насамперед на основі тексту підручника, навчитися складати тези й конспекти. А прийоми робо­ти з різними структурними компонентами й елементами підручника, що формуються на цьому етапі, мають носити переважно творчий характер, наприклад: створення учнями графічно-знакових моделей на основі аналі­зу тексту; складання ними описів і характеристик, у тому числі порівняль­них, географічних об'єктів вивчання в результаті зіставлення ілюстрацій різних видів і текстів тощо.

При цьому старшокласникам можна запропонувати такий алгоритм самостійної роботи: відібрати відповідні частини тексту з кількох парагра­фів, проаналізувати їх, сконструювати доцільні графічно-знакові моделі, скласти порівняльні характеристики і зробити загальні висновки тощо.

Загалом на третьому етапі формування прийомів роботи з підручни­ком має переважати діяльнісний підхід до навчання, який ґрунтується на застосуванні знань як в окремих навчальних діях, так і в навчально- пізнавальній діяльності учнів у цілому.

Розділ 5

КОМП'ЮТЕРИЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ

5.1. Застосування комп'ютеризованого навчання географії

Серед сучасних засобів навчання географії чільне місце належить комп'ютеризованим системам і технологіям. Адже перелік професій у ца­рині географії, пов'язаних з використанням комп'ютерів, дедалі ширшає, саме тому оволодівати комп'ютеризованими технологіями має кожен учи­тель географії.

Слід зазначити, що застосування комп'ютеризованих систем і техно­логій у процесі навчання географії сприяє підвищенню інтересу і загальної мотивації учнів завдяки новим формам роботи та причетності до пріоритет­ного напряму науково-технічного прогресу. Крім того, комп'ютеризоване навчання сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності школярів завдяки використовуванню привабливих і швидкозмінних форм подання інформації та забезпечує індивідуалізацію навчання - кожен працює в ре­жимі, який його задовольняє. Розширення доступу учнів до комп'ютерних баз даних, насамперед розміщених в інформаційних мережах, і можливість оперативного отримання цих даних у достатньому обсязі сприяє форму­ванню інформаційної компетентності школярів та об'єктивності перевірки й оцінювання їхніх навчальних досягнень.

Саме за допомогою комп'ютеризованих систем і технологій як. багатофункціонального засобу навчання географії можна реалізувати про­грамоване, перспективно-випереджувальне й проблемне навчання (п. 8.2; 8.3). Крім того, використання відповідного комп'ютерного програмного забезпечення уможливлює широке впровадження різноманітних видів, режимів і форм моделювання географічних об'єктів вивчання.

Відповідно до напрямів, за якими здійснюється комп'ютеризоване на­вчання географії, комп'ютеризовані системи та технології, на яких ґрун­тується це навчання, виконують функції:

1. засобу індивідуалізації навчання - комп'ютеризована система фік­сує всі етапи індивідуальної роботи учня і забезпечує способи її оцінки, а отже вчитель може проаналізувати дії учнів на будь-якому етапі;

2. джерела інформації - за допомогою комп'ютеризованих систем і технологій можна отримувати необмежену кількість актуальної інформа­ції, яка може використовуватися у навчальному процесі і бути вагомим до­датком до традиційних підручників, атласів та інших джерел знань;

3. засобу контролю, оцінювання, реєстрації і корекції результатів навчально-пізнавальної діяльності - для цього використовують переду­сім комп'ютерне програмне забезпечення з контрольними й екзаменацій­ними запитаннями, відповідями на них і нормативами оцінювання кожної відповіді тощо. Такі комп'ютерні програми дають можливість не тільки оцінювати відповіді, а й давати рекомендації щодо виправлення помилок;

4. засобу організації творчої діяльності учнів - сучасне програмне за­безпечення комп'ютерів дає можливість учням працювати творчо;

5. засобу заохочення до навчання в ігровій формі - навчально-ігрові та ін. програми стимулюють успішне виконання учнями навчальних за­вдань, забезпечуючи тренінговий підхід у певному виді їхньої діяльності й заохочуючи школярів до дослідницького пошуку.

Окремим поступальним напрямом використання комп'ютеризованих систем є впровадження у процес навчання географічних інформаційних систем і технологій. Вони найбільш результативно, порівняно з іншими технологіями, сприяють підвищенню ефективності виконання практичних робіт й об'єктивності контролю географічних знань і вмінь учнів, а також дають змогу виконувати різноманітні навчальні завдання з використанням сучасних моделей географічних об'єктів вивчання.

Навчальне комп'ютерне програмне забезпечення (сукупність про­грам) з географії за дидактичним спрямуванням і з огляду на відповід­ність його певним складникам групи програмно-забезпечувальних засобів навчання географії (п. 4.1) можна поділити на такі види й підвиди про­грам, як:

1. демонстраційні, які відповідають передусім програмно-загально- прикладним засобам навчання і призначені, головним чином, для уна­очнення описового навчального матеріалу, у тому числі на основі відповід­них різноманітних географічних навчальних моделей (мал. 4.1);

2. навчально-тренінгові, які адекватні однойменному виду програмно- спеціалізованих засобів навчання і тому теж поділяються на три підвиди, а саме на програми:

а) автотренінгові, які призначено для формування й закріплен­ня емпіричних знань учнів (географічної номенклатури, фактів тощо) та їхніх вмінь і навичок, а також для самоперевірки здобу­тих результатів і навчальних досягнень;

б) навчально-контролюючі, які підтримують перевірку та оцінюван­ня географічних знань, умінь і навичок учнів (переважно у тесто­вій формі) та корекцію цих знань тощо;

в) навчально-ігрові, які забезпечують додаткові до навчальних про­грам дидактичні можливості. Найефективнішими є ділові ігри, орієнтовані на вирішення складних навчальних завдань група­ми учнів (ігри-стратегії, ігри, що навчають), які використову­ються для активізації індивідуальної чи групової навчально- пізнавальної діяльності учнів.

3. географічно-об'єктно-моделюючі, призначені, як і однойменні засоби навчання (п. 4.1), для модельного відтворення особливостей гео­графічних об'єктів вивчання. Розгляд цих об'єктів у відповідній динаміці сприяє більш глибокому й свідомому засвоєнню навчального матеріалу;

4. довідково-інформаційні, які відповідають насамперед програмним засобам для роботи в інформаційних мережах і програмному інструмента­рію для електронних підручників тощо (п. 4.1; 5.2) і сприяють отриманню географічної інформації, передусім з Інтернету й мультимедійних інтегро­ваних інформаційних засобів навчання географії;

5. геоінформаційні, які відповідають насамперед певному ГІС-інструментарію як засобу навчання і забезпечують сучасний комп'ютеризований просторовий аналіз географічних об'єктів вивчан­ня шляхом застосування відповідних поступальних картографічно- геоінформаційних навчальних моделей (п. 4.3.2);

6. навчально-інтегровані, які комбінують різні згадані вище види/під­види навчальних програм і/або їх елементи.

Досвід роботи вчителів-практиків свідчить, що систематична навчаль­но-пізнавальна робота учнів з навчальними комп'ютерними програмами з географії забезпечує багато позитивних наслідків, а саме:

• підвищення інтересу до навчання географії завдяки новим формам ро­боти й причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу;

• робота учнів у режимі, який їм найбільше подобається і забезпечу­ється інтерактивним спрямуванням програм;

• об'єктивність і прозорість контролю географічних знань, вмінь і на­вичок;

• активізація процесу навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подачі географічної інформації та прагненню учнів отримати найвищу оцінку;

• формування вмінь і навичок для різноманітної творчої діяльності учнів;

• виховання інформаційної культури школярів;

• оволодіння учнями навичками оперативного приймання рішень у складній ситуації;

• доступ учнів до величезних за обсягом і змістом баз даних географіч­ної інформації з можливістю оперативного отримання будь-яких необхід­них географічних відомостей.

Утім, слід пам'ятати і про можливі негативні аспекти, пов'язані з ак­тивним втручанням у природний внутрішній світ учнів екранних вір­туальних сюжетів і взаємодією з ними. До таких негативних наслідків комп'ютеризації навчання географії належить те, що:

• учні можуть швидко стомлюватися;

• робота з комп'ютером може негативно впливати на зір і нервову сис­тему школярів;

• в учнів слабко розвивається здатність чітко й образно висловлювати свої думки на тлі загального обмеження усного мовлення;

• у певних ситуаціях уповільнюється формування навичок співпраці учня з однокласниками.

Крім того, існують й універсальні проблеми, зумовлені застосуванням навчальних комп'ютерних програм саме з географії, насамперед через роз­митість меж між комп'ютером-іграшкою та комп'ютером - інструментом пізнання. Окремою проблемою при цьому є міра готовності вчителів гео­графії до роботи в таких умовах, адже застосування комп'ютеризованого навчання географії не повинно істотно обмежувати педагогічний вплив учителя на учнів, навпаки, воно має ґрунтуватися на активній співпраці вчителя й учня та специфічному проектуванні уроку географії.

Отже, актуальною проблемою сьогодення є пошук шляхів комбіну­вання комп'ютеризованих і традиційних навчальних технологій. Тобто, застосування комп'ютеризованих систем як навчального засобу вимагає обов'язкового поєднання їх з відповідними цьому новими різноманітними методичними прийомами й формами організації навчально-пізнавальної діяльності школярів. І при конструюванні уроків учитель має знайти опти­мальні шляхи інтеграції використання навчальних комп'ютерних програм із традиційними, усталеними засобами навчання. При цьому, що особливо важливо, вчитель має навчити учнів критично сприймати, усвідомлюва­ти й аналізувати будь-яку географічну інформацію, доступ до якої вельми збільшився за рахунок відповідних сучасних засобів навчання географії (п. 4.1).

Окремо ще раз зазначимо, що географічні інформаційні системи (ГІС) і технології є одним з найбільш поступальних складників новітніх інформаційних технологій, застосування якого у процесі навчання геогра­фії сприяє створенню революційних умов для формування в учнів досвіду накопичення, зберігання, опрацювання, відображення й поширення гео­графічно координованих (просторових) даних. ГІС і ГІС-інструментарій (див. докладніше далі у п. 5.2 і попередній розд. 4) дають змогу, по-перше, швидко актуалізувати відомості щодо будь-якого географічного об'єкта ви­вчання. По-друге, за допомогою геоінформаційних технологій створюють­ся та використовуються у процесі навчання передові за змістом та ефек­тивністю застосування картографічно-геоінформаційні моделі (п. 4.3.2).

Розробляючи зміст уроків і домашніх завдань, що ґрунтуються на за­стосуванні ГІС-інструментарію та його географічних навчальних моделей, вчитель має враховувати логіку відповідного навчального матеріалу, а саме принциповий ланцюжок подавання просторових даних у ГІС ([335, 336]): реальний світ - його фахове географічне подавання (у тому числі вчителем або, подекуди в процесі самостійної роботи, і учнями старших класів) - картографічне подавання (цієї ланки може й не бути) - комп'ютеризоване подавання у ГІС.

Ознайомлення з основами створення та можливостями використання геоінформаційних технологій у цілому сприяє розвитку системного про­сторового мислення старшокласників, усталенню їхнього географічного бачення світу (як однієї з предметних географічних компетенцій), набу­ванню ними досвіду застосовування інформаційних технологій і забезпе­ченню їхніх особистих потреб у підготовці до можливої майбутньої про­фесійної діяльності.

Ефективне застосування комп'ютеризованого навчання географії за­цікавлює учнів своєю оригінальністю, отриманням задоволення від само­го процесу спілкування з комп'ютеризованими системами й технологіями і результативності у здобутті географічних знань тощо. Тобто основним призначенням такого навчання є саме розвиток пізнавального інтересу до учіння географії. При цьому головною перевагою комп'ютеризованих систем і технологій, передусім геоінформаційних, як засобів навчання є те, що вони при формуванні пізнавальних інтересів учнів миттєво надають їм найрізноманітнішу географічну інформацію з можливістю творчої багато­гранної її інтерпретації за допомогою вельми сприйнятливих географічних навчальних моделей.

Слід також зазначити, що створення нових навчальних засобів на но­вітній комп'ютеризованій комунікативно-інформаційній основі вимагає і нових дидактичних підходів до процесу навчання. Так, дидактична модель організації комп'ютеризованого навчання географії будується за дотри­мання таких принципів.

1. Максимальне наближення до потреб, можливостей і особливостей учнів. Цей принцип зумовлюється необхідністю гуманістичного підходу до освіти та особистісної орієнтації при використанні комп'ютеризовано- інформаційних технологій навчання.

2. Пріоритет активно-пізнавальної ролі учнів. Потрібно забезпечити домінантну роль учнів у всіх їхніх географічно-пізнавальних взаємодіях із комп'ютеризованими системами і технологіями, не допускаючи створення ситуації, коли школярі стають «заручниками» та «сліпими виконавцями» готових схем, алгоритмів тощо.

3. Мінімізація позапредметної інформації. Увагу учнів має бути зосе­реджено на засвоєнні саме географічного матеріалу на основі комп'ютери- зовано-інформаційних технологій.

4. Визначення прикладної цінності здобутих знань. Учні мають ро­зуміти, у який спосіб вони можуть безпосередньо використати знання й вміння, здобуті та сформовані при комп'ютеризованому навчанні геогра­фії. За таких умов створені ними сучасні комп'ютеризовані географічні моделі можуть правити за вагомий чинник підвищення їхньої мотивації до навчання.

5. Широка взаємодія з учасниками навчального процесу. Правильна організація комп'ютеризованого навчання географії має запобігати «само­ізоляції» учнів, які працюють за комп'ютерами.

6. Психофізіологічна безпека. Потрібно звести до мінімуму можли­вість виникнення негативних психофізіологічних наслідків, пов'язаних з використанням комп'ютеризованих систем і технологій у навчанні геогра­фії ([163, 174, 190, 324].

7. Провідна роль учителя. Ефективність і результативність будь-якої за актуальністю програмного забезпечення комп'ютеризованої навчально- пізнавальної діяльності учнів все одно залежить насамперед від обізнанос­ті й майстерності вчителя, у тому числі від його фахового рівня у сфері комп'ютеризованих навчальних технологій, який має перманентно вдо­сконалюватися.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Проаналізуйте функції, які виконують комп'ютеризовані системи і техно­логії відповідно до напрямів, за якими здійснюється комп'ютеризоване навчання географії.

2. Які види і підвиди навчальних комп'ютерних програм доцільно викорис­товувати безпосередньо на уроках географії?

3. Визначіть позитивні й негативні наслідки комп'ютеризації навчання гео­графії.

4. Яке значення має застосування геоінформаційних технологій у процесі навчання географії?

5. Обґрунтуйте принципи, за якими будується дидактична модель організа­ції комп'ютеризованого навчання географії.

5.2. Електронні підручники

Інформатизація й новітня передова технологізація навчального проце­су у загальноосвітніх та вищих навчальних закладах як об'єктивна риса рів­ня розвитку сучасного суспільства вимагає переходу до застосування нової генерації навчальних засобів. До них належать електронні навчальні мате­ріали, передусім підручники, які інколи називають педагогічними програм­ними засобами різного ґатунку, складності й структурно-функціональних характеристик.

5.2.1. Вихідні поняття й етапність створення

Отже, серед електронних навчальних матеріалів особливе місце посі­дають електронні підручники як мультимедійні інтегровані інформаційні засоби навчання (п. 4.1). Вони є найвищим щаблем в ієрархії засобів на­вчання, який ефективно поєднує змістові навчальні надбання з дидактич­ними можливостями сучасних інформаційних і мультимедійних технологій щодо втілення цих надбань.

Примітки.

1. Інформаційні технології - технологічна основа створення й використан­ня інформаційних систем, тобто комп'ютеризованих систем, що виконують про­цедури з даними для отримання корисної інформації, необхідної для прийняття рішень.

2. Мультимедійні технології - різновид інформаційних технологій, який є ін­теграцією технологій, що дають можливість інформаційним системам спільно вво­дити, обробляти, зберігати, передавати й відтворювати такі типи даних, як текст, графіка, нерухомі зображення, анімація, відео, звук тощо, забезпечуючи інтерак­тивний доступ користувачів до цих даних, об'єднаних у різних комбінаціях.

Таким чином, електронний підручник - це навчальний мультимедій­ний продукт (засіб) в електронній формі, який:

1. за змістом і рівнем розробки задовольняє загальні вимоги до підруч­ника',

2. створений і автономно генерується певним програмним забезпеченням;

3. підтримує реалізацію навчальних, контрольних та інших, у тому чис­лі інтерактивних завдань обраного навчального курсу чи дисципліни;

4. розміщений на певних інформаційно-накопичувальних засобах (п. 4.1), у тому числі в інформаційних мережах.

Примітки.

1. Підручник - навчальне видання, що містить систематизований виклад на­вчального курсу або дисципліни, відповідає їх програмам і офіційно затвердже­ний як певний вид видання. Підручник має бути створено на високому науково- методичному рівні, а навчальний матеріал викладено в доступній для користува­чів формі. Він повинен містити необхідний інформаційно-довідковий матеріал, бути поєднаним з практичними завданнями, забезпечувати тісні міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки та відповідати конкретним вимогам до структурної ор­ганізації (наявності текстових і позатекстових компонентів) (п. 4.4).

2. Інтерактивний - заснований на взаємодії, діалозі.

3. Інформаційна мережа - різна за організацією, архітектурою, територі­альним охопленням і призначенням сукупність комп'ютерів та периферійних пристроїв обумовленого класу, з'єднаних для взаємодії за допомогою апаратно- програмних компонентів.

На відміну від звичних паперових підручників електронний підруч­ник відрізняється низкою функціональних переваг, а саме:

1. компактністю, довготривалим збереженням і «незношуваністю» навчальної інформації та більш ефективним доступом до неї;

2. поліфункціональністю використання, наявністю різних рівнів склад­ності матеріалу і можливістю поліваріантного інтерактивного контролю знань, що здобуваються;

3. можливістю доповнення й коригування змісту та модифікації про­грамного забезпечення, у тому числі безпосередньо при використанні з огляду на належність до відкритих систем;

4. високою наочністю й інформативністю завдяки застосуванню муль­тимедійних технологій, у тому числі анімаційного й аудіосупроводу, відео- сюжетів, системи гіпертекстових посилань тощо;

5. можливістю використання як для навчання, так і для викладан­ня та/або підготовки і проведення практичних та інших занять, тобто як навчально-наочного чи навчально-методичного засобу, словника, довідни­ка тощо, у тому числі під час дистанційного навчання;

6. високою активністю засвоєння знань завдяки наявності «миттєво­го» зворотного зв'язку з їх джерелом, засобів мобільного контекстного по­шуку потрібних відомостей, інтегрованого й індивідуально-орієнтованого за регламентом відтворення об'єктів вивчання, у даному випадку геогра­фічних, тощо.

Примітки.

1. Програма (в інформаційних технологіях) - послідовність команд і їх даних, які призначено для управління конкретними компонентами певної

Розділ 6

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ГЕОГРАФІЇ