1.7. Мета, зміст і структура вітчизняної шкільної географічної освіти

Шкільна освіта складається з чотирьох базових компонентів, яким мають відповідати й основні компоненти географічної освіти, а саме з до­свіду:

• Навчально-пізнавальної діяльності, зафіксованої у формі її резуль­татів - знань.

• Виконання відомих способів дій - у формі вмінь діяти за зразком.

• Творчої діяльності - у формі вмінь приймати нестандартні рішення у проблемних ситуаціях.

• Підтримки емоційно-ціннісних взаємин - у формі особистісної орі­єнтації.

Навчання географії у цілому - це спеціально організований, сплано­ваний і керований процес взаємодії між учителем і учнями з метою до- :ягнення результатів, визначених відповідними державними нормативно- правовими документами в галузі освіти (державними стандартами, про­грамами тощо).

Системотвірними елементами структури процесу навчання географії £ його мета, взаємопов'язана діяльність учителя й учня та результат. До

гмінних складників структури цього навчального процесу належать: зміст авчального матеріалу, дидактичні інструменти (методи і методичні при­йоми, засоби навчання, форми організації процесу навчання) та контроль і корекція навчальних досягнень учнів. Серед форм організації процесу на- 5 -;ання виділяють форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і форми проведення навчання. Структуру процесу навчання геогра­фії подано на мал. 1.3.

Мета та завдання шкільної географічної освіти визначаються переду­сім потребами суспільства. Однією з таких потреб є формування всебічно розвиненої особистості учня, географічна культура якого формується в ре­зультаті пізнання довкілля. Географічна ж культура (на основі [229]) скла­дається з таких основних компонентів, як: географічне бачення світу; гео­графічне мислення; географічні методи та мова (поняття, терміни, карта).

виникли певні суперечності між традиційними критері­ями оцінювання підготовленості випускників середньої школи з географії та дедалі більшою диференціацією і профільною спеціалізацією процесу навчання в загальноосвітній школі. Саме тому в Україні розробляється Державний стандарт базової і повної середньої освіти - зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випус­кників початкової, основної та старшої загальноосвітньої школи України.

Функціями цього Державного стандарту є:

• збереження єдиного освітнього простору країни;

• забезпечення цілісності змісту загальної середньої освіти та його на­ступності між ступенями школи;

• нормування навчального навантаження школярів відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту»;

• створення передумов для реалізації в українській школі диференці­йованого навчання;

• впровадження особистісно-орієнтованих систем навчання та розвитку.

Норми й вимоги, встановлені стандартом, є еталоном оцінки якості

освіти. У такий спосіб держава нормує лише мінімально необхідний рівень освіченості школярів. Увага акцентується на розвитку учнів, формуванні їхньої мотиваційної сфери та критичного стилю мислення, оскільки на су­часному етапі становлення шкільної освіти в Україні саме учні перебува­ють у центрі навчального процесу.

Загалом Державний стандарт базової і повної середньої освіти міс­тить:

• базовий навчальний план середньої школи, який дає цілісне уявлення щодо: структури цього плану (інваріантного й варіативного складника); змістового наповнення й співвідношення основних галузей знань за ро­ками навчання в середній школі; мінімальної тривалості навчання змісту конкретної освітньої галузі знань або предмета; тижневого навантаження учнів на різних ступенях навчання;

• освітні стандарти галузевих знань (навчальних предметів), які кон­кретизують цілі загальноосвітньої підготовки учнів середньої школи й ви­значають обов'язковий для кожного учня рівень засвоєння змісту освіт­ньої галузі чи предмета;

• державні вимоги до рівня засвоєння змісту середньої освіти за ступе­нями навчання (початкова, основна й старша школа), що засвідчують до­сягнення учнями мети загальноосвітньої підготовки на певному віковому етапі їхнього розвитку.

Згідно з положеннями Державного стандарту, шкільний курс геогра­фії є складником освітньої галузі «Природознавство», в якій виокремле­но такі загальні змістові лінії, як:

1. рівні та форми організації живої і неживої природи, які структурно по­дано в кожному компоненті освітньої галузі специфічними для неї об'єктами і моделями;

2. закони і закономірності природи;

3. методи наукового пізнання, специфічні для кожної з природничих наук;

4. значення природничо-наукових знань у житті людини та їх роль у суспільному розвитку

Залежно від спрямування шкільного курсу географії його основні змістові лінії можуть мати певні особливості. Так, при вивченні курсів фі­зичної географії основними змістовими лініями є геокомпонентна (окремі оболонки Землі й природні компоненти), комплексна (географічна обо­лонка, ландшафти) та геоекологічна (екологічні й геоекологічні пробле­ми та шляхи їх розв'язання). При вивченні соціально-економічних курсів домінантними є структура і розміщення населення та економіки, а також економіко-географічне районування України та світу.

При цьому, якщо йдеться про просторове розміщення, то за спадаючою розрізняють об'єкти глобального, субглобального, регіонального чи субре- гіонального рівнів. Зокрема, у 6-му класі вивчаються переважно об'єкти глобального рівня (оболонки Землі), у 7-му і 9-11-х класах - об'єкти суб­глобального та регіонального рівнів (океани, материки та їх окремі регіони й держави), а у 8-му класі - об'єкти регіонального й субрегіонального рів­нів (Україна та її регіони).

Географія в цілому належить до інваріантної (обов'язкової) частини навчальних планів загальноосвітніх закладів. Тому Державний стандарт і сучасна Концепція географічної освіти конкретизують завдання, які да­дуть змогу реалізувати мету навчання географії, а саме:

• формувати в учнів цілісний географічний образ Землі через роз­криття регіональних і планетарних закономірностей і процесів;

• розвивати геопросторове мислення школярів та вміння ними логіч­но викладати свої думки, які співвідносяться з географічними об'єктами, що реально пізнаються;

• обґрунтувати єдність людини й довкілля у територіальному аспекті та доцільність наукового підходу до природокористування;

• формувати картографічну грамотність і культуру учнів;

• навчити учнів практично застосовувати здобуті географічні знання та набуті вміння й навички, а також користуватися джерелами географіч­ної інформації;

• виховувати національно свідомого громадянина, патріота, дбайли­вого господаря, грамотну освічену людину, гуманіста та природолюба;

• розвивати здатність учнів до співпраці та самореалізації їхніх зді­бностей, інтересів і життєвих планів засобами географії.

Цілі і завдання географічної освіти втілюються в її зміст, який відо­бражено у навчальній програмі та підручниках. Навчальна програма з географії для загальноосвітніх навчальних закладів - це затверджений Міністерством освіти, науки, молоді та спорту України своєрідний стан­дарт шкільної географічної освіти, який визначає зміст географії у школі, її структуру, послідовність навчання за курсами, розділами і темами, а також систему необхідних знань, умінь і навичок, що мають бути сформовані у школярів.

У пояснювальний записці до навчальної програми розкриваються осно­вні завдання шкільної географії в цілому, а також особливості кожного гео­графічного курсу; повідомляється щодо можливості зміни педагогом кіль­кості годин, орієнтовно відведених на навчання з окремих тем і розділів у межах певного курсу; наводяться загальні рекомендації щодо виконання практичних робіт. Чільне місце у пояснювальних записках відведено ре­комендаціям щодо перевірки та оцінювання навчальних досягнень учнів із зазначенням видів і критеріїв цього контролю.

Навчальна програма з географії поділяється на три частини: орієн­товна кількість годин, яку передбачено програмою на навчання за кожним розділом чи темою; зміст навчального матеріалу та перелік обов'язкових для виконання практичних робіт; державні вимоги до рівня загальноосвіт­ньої підготовки учнів. Особливе значення має однойменна до таких вимог рубрика, яка конкретизує предметні компетенції кожної теми і спрямовує роботу вчителя на досягнення конкретного, заздалегідь передбаченого результату. Отже, матеріал цієї рубрики має стати основою тематичного контролю (перевірки й оцінювання) учнів.

Навчання шкільній географії також структурно відповідає лінійно- ступінчастій побудові, яка характеризується постійним ускладненням знань з кожним роком навчання. Водночас кожен наступний навчальний матеріал ґрунтується на попередньо вивченому. Саме така побудова забез­печує системність і безперервність формування знань і вмінь учнів та ло­гічний зв'язок між окремими шкільними курсами.

Отже, шкільна географічна освіта має таку ординацію:

1. у 5-му класі вивчається пропедевтичний курс «Природознавство», або пропедевтичний курс «Рідний край» (за вибором школи);

2. у 6-му класі - «Загальна географія»;

3. у 7-му класі - «Географія материків і океанів»;

4. у 8-му класі - «Географія України»;

5. у 9-му класі - «Соціально-економічна географія світу».

У старшій школі географічна освіта може формуватися як на базовому, так і на профільному рівнях. У 10-му класі можуть навчати курсам за вибо­ром учнів, а в 11 -му класі або триває навчання за обраними раніше учнями географічними курсами або школярі мають право віддати перевагу іншим предметам.

Планування вчителем географії навчально-виховної роботи передбачає складання календарно-тематичного плану та проектування уроків у ви­гляді поурочних планів. Форма і зміст цих планів здебільшого визначають якість навчання.

Календарно-тематичний план складається на основі навчальної про­грами для загальноосвітніх навчальних закладів з географії на рік або семестр. У ньому зазначаються розділи й теми певного курсу відповідно до навчальної програми. Кількість уроків, що відповідають розділам і те­мам, має відповідати кількості годин, зазначеній у програмі. Теми уроків і календарні строки їх проведення визначаються особисто вчителем. Крім того, у цьому плані обов'язково наводиться зміст практичних робіт, перед­бачених програмою.

Календарно-тематичний план дає можливість раціонально організува­ти навчальний процес, запобігає перевитраті часу та сприяє створенню сис­теми уроків. При цьому кожен урок, залишаючись оригінальним за своєю метою, змістом, структурою та результатом, має бути частиною такої систе­ми, тобто його має бути поєднано з попереднім і наступним уроками.

Планування уроків як системи передбачає виокремлення тематич­них блоків, які відповідають певним темам або об'єднують кілька невели­ких тем. У межах окремого блоку уроки проектуються згідно з етапами навчально-пізнавальної діяльності школярів, а саме з етапами: сприйнят­тя і логічного осмислення нових знань; усвідомлення і застосування цих знань за відомим алгоритмом й у змінених умовах з метою формування вмінь і навичок; закріплення, систематизації і поглиблення знань та вмінь. Зазвичай завершують блок уроків контроль і корекція навчальних досяг­нень учнів, що сприяє регулярному виявленню рівнів засвоєння знань і формуванню вмінь і навичок учнів.

Календарно-тематичний план у цілому є авторською моделлю на­вчального процесу, яка забезпечує проведення вчителем уроків різних ти­пів (згідно з основною дидактичною метою) та дотримання ним принци­пів цілісності та системності, що значно підвищує ефективність навчання учнів (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Орієнтовна схема структури календарно-тематичного плану

№ уроку	Розділи та теми навчаль­ної програми	Тема уроку	Практичні роботи	Домашні завдання	Кален­дарні строки	Тип уроку	Зміст теми

На основі календарно-тематичного плану проектуються моделі уро­ків у вигляді поурочних планів або, інколи, планів-конспектів. Такі плани можуть мати довільну форму, проте проектування уроку вчителем перед­бачає дотримання певних вимог. Так, учитель має визначити тему уроку, його навчально-виховну мету і завдання учням, тип уроку, обладнання, яке використовуватиметься. Відповідно до типу уроку розробляється його структура та визначається тривалість його окремих структурних частин. Особлива увага приділяється проектуванню методики проведення уроку (це питання розглядатиметься докладніше у підрозділі 6.2) та формулю­ванню запитань і завдань учням.

Таблиця З.і. Головні атрибути методів навчання географії за характером (типом) навчально-пізнавальної діяльності учнів

Назва методу	Загальна характеристи­ка методу	Провідні види діяльності вчителя	Провідні види діяльності учнів	Сфера застосування
1. Поясню-	Організація	Повідомлення ін­	Слухання, читан­	При запрова­
вально-	економного у	формації різними	ня, спостеріган­	дженні загаль­
ілюстратив-	часі засвоєння	способами, роз­	ня, сприймання,	них понять,
ний метод	учнями готових	кривання сутності	усвідомлення,	викладанні ве­
(інформа-	знань і спосо­	географічних по­	запам'ятовування;	ликого обсягу
ційно-ре-	бів виконання	нять і причинно-	виконання навчаль­	теоретичної
цептивний)	різних видів	наслідкових зв'яз­	них дій з метою	інформації,
	діяльності	ків, демонструван­ня прийомів роботи	формування вмінь	ознайомленні з вміннями
2. Репродук­	Навчання учнів	Пропонування	Відтворення пояс­	При навчанні
тивний	застосуванню	учням системи за­	нень вчителя, по­	учнів застосу­
метод	здобутих знань і	вдань, організація	вторення способів	ванню знань та
	набутих вмінь за	їхньої самостійної	діяльності, корис­	вмінь у зна­
	зразком (шабло­	діяльності з від­	туючись планами	йомій ситуації,
	ном), відомим	творювання знань	та інструкціями	виконанні ти­
	алгоритмом	і способів дій		пових завдань
3. Метод	Залучення	Постановка про­	Засвоєння логіки	При вивченні
проблемного	учнів до проце­	блеми (з порушен­	доказового мірку­	проблем, що
викладання	су розв'язання	ням вже сформо­	вання вчителя; са­	виникають у
навчального	проблеми як	ваних причинно-	мостійне здобуван­	системі «сус­
матеріалу	засобу орга­	наслідкових	ня знань, необхід­	пільство - лю­
	нізації їхньої	зв'язків) і	них для встановлен­	дина - приро­
	навчально-	самостійне її	ня нових причинно-	да» у 6-10-х
	пізнавальної	розв'язання з роз­	наслідкових	класах тощо
	діяльності	криванням перед учнями ходу дока­зового міркування	зв'язків; опанування шляхів розв'язання проблеми
4. Частково-	Поступове залу­	Організація участі	Здійснення пошуку:	За наявності в
пошуковий	чення учнів до	школярів у ви­	актуалізація влас­	учнів геогра­
(евристич­	творчої діяль­	конанні окремих	них знань, само­	фічних знань
ний) метод	ності, застосу­	етапів пошуку,	стійне здобування	та вмінь; для
	вання знань та	конструювання	нових, мотивація	логічного
	вмінь у незна­	завдань, окрес­	дії, обґрунтування	опрацювання
	йомій навчаль­	лення окремих	гіпотези, синтезу­	навчального
	ній ситуації	кроків пошуку	вання висновків	матеріалу
5. Дослід­	Організація	Конструювання	Самостійне здо­	При творчому
ницький	творчої ді­	завдань, спрямова­	бування знань,	застосуванні
метод	яльності учнів	них на опанування	усвідомлене за­	знань, само­
	за допомогою	учнями нових	стосовування при­	стійному роз­
	самостійного	знань, способів дій	йомів пізнаваль­	в'язанні про­
	вивчання ново­	та їх застосування	ної діяльності	блем, опрацю­
	го матеріалу			ванні різних джерел знань