1.1.2.2. Основні види продукції

Підприємство спеціалізується на виробництві ДСП, плити кашированої та карбамідної смоли. Крім повноформатної деревинностружкової плити, продукцією ВАТ «АВЕРС» є заготовки і деталі з ДСП, облицьовані натуральним чи синтетичним шпоном, що імітує різні породи деревини, полімерними плівками з різноманітною гамою кольорів. Обсяг товарної продукції за перше півріччя 2001 року становив 17 232 тис. грн, або 4,6 % від загальногалузевого. Зростання обсягу виробництва на підприємстві за звітний період становило 2,1 раза.

74 % продукції реалізується в регіонах Києва та Київської області, 16 % в інших регіонах України, 10 % за межами України (Молдова, Туреччина, Ліван, Росія). Частка виробництва продукції ВАТ на внутрішньому ринку України: плита ДСП — 18,12 % (28101 м³ ум.), плита оздоблена — 15,1 %, у тому числі ламінована — 3,34 % (107,1 тис. м²). Частка експорту в розрізі галузі становить за січень—червень 2001 року — 4,2 % (360,6 тис. дол.).

1.1.2.3. Галузь

1.1.2.3.1. Конкурентне середовище

В Україні функціонує 254 деревообробні підприємства. Кількість виробників плити: ДСП — 7 заводів, у тому числі ламінованої ДСП — три заводи; кашированої ДСП — 1 завод; ДСП — два заводи. Співвідношення вітчизняної та імпортної продукції становить у середньому 2 : 1, а частка прибуткових деревообробних підприємств — 44 %. Рентабельність підприємств близько 15 % є середньогалузевим показником.

Стан основних виробничих фондів більшості підприємств галузі недостатньо стійкий. Обладнання там є застарілим і через рік-два буде непридатним до дальшого використання. Середній коефіцієнт зносу ОВФ є досить високим — 48 %. Максимальний знос ОВФ на державних підприємствах — 90 %, мінімальний у новостворених акціонерних товариствах — 4 % .

Негативним явищем у галузі є низький рівень використання виробничих потужностей. Він становить від 12,5 % (виробництво пиломатеріалів) до 38,6 % (виробництво ДСП). Для галузі в цілому характерне скорочення чисельності промислово-виробни­чого персоналу. Так, протягом останніх років відбулося скоро­чення штатів майже на 50 % .

Змінилася і структура клієнтів підприємства (зокрема, виробників меблів) у бік збільшення малих та середніх підприємств, які спеціалізуються на випуску замовних меблів. Така тенденція прогнозується і на майбутнє. Зміна структури споживачів спричиняє зміну асортименту продукції на ринку. Різко збільшився попит на оздоблену плиту, особливо плиту ламіновану, і дещо скоротився на плиту звичайну, що є для підприємства, яке розробило відповідну до зазначених змін стратегію, явищем позитивним, котре відкриває нові можливості. На даний момент ринок ДСП оздобленої забезпечується за рахунок імпорту ДСП ламінованої, яка здебільшого має вищу якість, ніж вітчизняна, або коштує дешевше. Розвиток імпорту багато в чому пояснюється ще й недовірою споживачів до української продукції, хоч останнім часом досягнуто значних успіхів у цій сфері.

За останні 10 років у світі все більшої ваги набирає виробництво деревинних плитних матеріалів. Воно характеризується значними обсягами і поступово займає провідні позиції на ринках деревинної продукції. Зважаючи на рівень самозабезпечення країн деревинними плитами, ринками експорту можуть стати Польща, Великобританія. Існує високий попит на вітчизняну продукцію в Данії, Швеції, Молдові, Словаччині та інших країнах. Але стандарти європейських країн передбачають дуже високу якість продукції. На жаль, поки що вітчизняна продукція цим стандартам не зовсім відповідає (особливо це стосується плит другого сорту, вмісту в плитах карбамід-формальдегідних смол).

А проте дальший розвиток деревообробних підприємств неможливий без проведення ними зовнішньоекономічної діяльності. Для українських підприємств деревообробної галузі реальною можливістю поліпшення свого технічного, технологічного та фінансового становища є також створення спільних з іноземними партнерами підприємств. Однак на сьогодні є лише 20 таких спільних підприємств.

Перспектива розвитку виробництва деревинностружкових плит ураховує потребу в них не тільки меблевої підгалузі. Освоєння випуску плит з новими властивостями (водостійкі, вогнетривкі, з орієнтованою стружкою) розширить сферу їх використання в будівництві та інших галузях народного господарства.

У майбутньому (через 5—7 років) перед виробниками ДСП постане серйозна проблема часткового витиснення цієї продукції з ринку плитами MDF, HDF (в Україні ще не виробляються), які мають високі механіко-технологічні характеристики, легко піддаються різним видам обробки. Їх використання лише в Європі зростає щороку не менше ніж на 20 %. Пріоритетними визнані державні програми переорієнтації Костопільського, Тересв’янсь­кого, Калинівського заводів (найближчі конкуренти ВАТ «Аверс») на випуск MDF та запуск нового заводу в Макіївці (але налагодити випуск продукції на останньому за три роки так і не зуміли).

Іншим перспективним напрямком стає виробництво плит з орієнтованої стружки, технологія випуску яких дає змогу використовувати низькосортну деревину та відходи деревообробки, хоч за характеристиками вони ліпші за будівельну фанеру.

Характерною ознакою роботи галузі сьогодні є зростання конкуренції на ринках збуту, особливо на вітчизняному. Основними конкурентами підприємства є Надвірнянський ЛК (СП «Інтерплит») та Костопільський ДБК, які випускають продукцію аналогічного профілю і, як було зазначено вище, об’єднані під однією торговою маркою, відомою за межами країни, що сильно ускладнило можливості успішного конкурування з ними і на вітчизняному ринку.

Слід зазначити такі особливості виробництва ДСП. Малопотужних ліній ДСП в природі не існує, отже, таке виробництво не може бути малим. Тому запуск нового заводу завжди буде поміченим, а нові виробники ДСП з’являтимуться в Україні відповідно до темпів зростання та прибутковості цієї сфери в останні роки. Так, 2002 року відбулося офіційне відкриття СП «Кроно­Львів», створеного на базі Кам’яно-Бузького заводу, інвестором якого стала швейцарська група Krono. СП пропонує широкий асортимент продукції європейського зразка (з березня передбачалося розпочати випуск меламінової плити, яка постачається на ринок переважно польською фірмою Кронополь, що також уходить до групи Krono) за дуже низькими, демпінговими цінами, що одразу позначилось на темпах реалізації продукції ВАТ «Аверс».

Висока концентрація ринку сприяє посиленню конкурентної боротьби і між основними виробниками: одні прагнуть розширити частку ринку, а інші зберегти існуючу. Позиції ВАТ «Аверс» щодо випуску ДСП досить непогані (частка ринку 18,1 %), це навіть трохи більше ніж у Костопільського ДБК, який ще 2 роки тому був безумовним лідером, що, зокрема, пояснюється його переорієнтацією на випуск ламінованої плити. До речі, цей вид продукції стає все більш популярним як в Україні, так і на зовнішніх ринках. Ламіновані плити — одна з найперспективніших статей експорту. Їх випуск торік було також налагоджено на ВАТ «Аверс», а зараз відбувається стабілізація та нарощування обсягів виробництва.

Підприємство займає провідне місце серед інших експортерів галузі. Але ВАТ «Аверс» ще поступається за ціною, якістю та асортиментом продукції не тільки західним виробникам, а й своєму головному вітчизняному конкуренту — групі компаній WBM. У свою чергу, поєднання названих високих параметрів з величезним асортиментом і спонукає провідних вітчизняних мебльовиків закуповувати імпортну плиту (італійську, угорську, польську). Але в останні роки вітчизняна продукція почала сильно тіснити інозем­ну ДСП, особливо ламіновану, і не лише російську і білоруську.

Скорочення імпорту з Росії зумовлене зростанням цін, які вже перевищили українські. На відміну від російських українські платники позбавлені можливості підвищувати ціни, хоча б тому, що поряд потужна європейська промисловість, яка постійно атакує наш ринок демпінговими цінами (на ринках Європи вони високі).

Однак, якщо в Україні працює антидемпінговий комітет, який контролює прямі поставки продукції з інших країн (у 2002 році заборонено ввезення ДСП з Білорусії), то організації, яка б займалась даною проблемою на внутрішньогалузевих ринках, немає. Це створило ситуацію, коли головні монополісти галузі — WBM і «КроноЛьвів», що формально вважаються українськими підприємствами, а фактично є лише засобом для проникнення на ринок групи Krono (Швейцарія), витискають усі інші підприємства цінами, нижчими за собівартість. Антимонопольний комітет також іще жодних заходів з цього приводу не вживав. Ця обставина, безперечно, потребує термінового розгляду такого питання, як створення комітету з контролю за демпінговими цінами всередині країни.

Перешкодою виходу на зовнішні ринки є передовсім невідповідні параметри (довжина, ширина, товщина) та якість плит, яка визначається вмістом у них карбамід-формальдегідових смол (випари яких отруйні), залежно від чого визначають клас емісії плит: Е0-випарів немає (як зв’язуюча речовина використовується меламін, якого вітчизняні підприємства не виробляють), Е1, Е2, Е3. Перші два класи допускає навіть Європа, Е2-й поширений в Україні (до нього пристосована більшість вітчизняних технологій, і він має прийнятну ціну).