- •Міністерство культури і туризму україни
- •Пояснювальна записка
- •Тематичний план
- •Тематичний план
- •Зміст дисципліни
- •Тема 1. Міжнародна інформація в системі міжнародних відносин
- •Тема 2. Міжнародна інформація: структура, властивості, джерела, канали розповсюдження
- •Завдання до самостійної роботи
- •Завдання до самостійної роботи
- •Практичне заняття № 2 Аналіз діяльності Депозитарію публікацій оон в Україні
- •Зміст і послідовність виконання завдань
- •Тема 4. Європейська інформаційна політика
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 5. Програми національної інформаційної політики країн світу
- •Завдання до самостійної роботи
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема7. Інформаційна безпека в сучасному світі
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 8. Технології pr у зовнішній політиці. Імідж держави та політичного лідера
- •Завдання до самостійної роботи
- •Тема 9. Роль і місце засобів масової інформації в міжнародному обміні інформації
- •Завдання до самостійної роботи
- •Зміст і послідовність виконання завдань
- •Практичне заняття № 7 Аналіз сайтів економічної та фінансової інформації
- •Зміст і послідовність виконання завдань
- •Практичне заняття № 8 Тема: Підготовка інформаційного дайджесту
- •Зміст і послідовність виконання завдань
- •Тема 10. Міжнародні інформаційні ресурси науково-технічної діяльності
- •Завдання до самостійної роботи
- •Завдання до самостійної роботи
- •Результати роботи слід оформити за планом:
- •Тематика курсових робіт
- •Питання до екзамену
- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Міжнародна інформація в системі міжнародних відносин
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 2. Міжнародна інформація: структура, властивості , джерела, канали розповсюдження
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 3. Інформаційна політика міжнародних організацій
- •Інформаційна діяльність оон
- •Основні напрямки інформаційної стратегії оон включають:
- •П'ять напрямків діяльності юнеско:
- •Інформаційна система юнеско включає бібліотеки, архіви, документаційні центри, бази даних, мультимедійні ресурси.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 4. Європейська інформаційна політика.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 5. Програми національної інформаційної політики країн світу
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 6. Україна у світовому інформаційному просторі
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 7. Інформаційна безпека у сучасному світі
- •Напрямки інформаційної безпеки
- •Міжнародний аспект
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 8. Технології pr у зовнішній політиці. Імідж держави та політичного лідера
- •Питання для самоперевірки
- •Функції мас-медіа щодо зовнішньої політики на сучасному етапі:
- •Змі в Україні
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 10. Міжнародні інформаційні ресурси науково-інформаційної діяльності
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 11. Інформаційно-аналітичні дослідження у сфері міжнародних відносин
- •Питання для самоперевірки
- •Словник термінів
- •Список скорочень
- •Література
- •Ресурси Інтернет
- •Навчальне видання
Функції мас-медіа щодо зовнішньої політики на сучасному етапі:
ЗМІ представляють і ставлять на порядок денний громадського обговорення глобальні проблеми.
Служать джерелом і швидким передавачем інформації.
Визначають питання для громадського обговорення, що є важливими для прийняття урядових рішень у сфері зовнішньої політики.
Національні мас-медіа служать сигнальною системою для урядів інших країн про плани та дії власного уряду.
Національні ЗМІ можуть бути використані іноземними урядами для впливу на зовнішній курс країни.
ЗМІ презентують і служать засобом впливу на державну політику неурядових організацій.
Мас-медіа представляють світовій спільноті новоутворені держави, які прагнуть отримати повне міжнародне визнання (вагому роль у досягненні міжнародного визнання новоутвореними державами відіграють власне національні ЗМІ як джерела і передавачі інформації про події в цих країнах).
Сьогодні можна говорити про специфічні утворення (форми існування) мас-медіа і міжнародних відносин – це медіа-дипломатія і віртуальна дипломатія. Медіа-дипломатія – нове явище в зовнішній політиці ХХ століття. Воно виникло в останні два-три десятиріччя та стає все вагомішим фактором впливу на прийняття рішень у галузі міжнародних відносин.
Завдання медіа-дипломатії – створення медіа-іміджу світових подій, вплив через них громадської думки на політику, налагодження зв’язків урядових структур із медіа та їх закордонною інформаційною політикою.
Останнім часом телебачення заявило про себе як про найефективніший засіб медіа. Саме завдяки бурхливому розвитку таких його сучасних різновидів, як кабельне та супутникове телебачення, медіа-дипломатія стала не тільки можливою, але й істотною складовою у міжнародних відносинах сьогодення.
За допомогою медіа здійснюється негайна реакція у випадку появи в зарубіжних ЗМІ будь-якої негативної інформації, що стосується держави. Підходи і методи оприлюднення цієї реакції можуть бути різні – термінова прес-конференція, сюжет у телевізійних новинах, документальний фільм.
З одного боку, медіа-дипломатія – це ефективний механізм зовнішньополітичної акції, а з іншого – медіа виступають тим демократизуючим фактором, який знімає покров утаємниченості з дипло-матичної діяльності урядів, сприяє обговоренню цих проблем широкою громадськістю.
Вплив новинних медіа на аудиторію. Для впливу на масову свідомість використовують такі форми, як посилання на авторитетні джерела, на статистичні дані, на результати опитувань громадської думки, використовують графіки і таблиці, твердження експертів, свідчення очевидців, фотографії та зйомки з місця подій, аби переконати публіку, що повідомлення правдиве. В такий спосіб нав’язується певний погляд або точка зору.
Новинні медіа в політичній комунікації. Новини – це процес, навіть поєднання багатьох процесів, завдяки яким необроблена інформація перетворюється в новий інформаційний продукт – новини. Під час цього перетворення відбуваються процеси відбору тієї інформації, яка стане новинами, її редагування, її посилення, її деформування і викривлення, подекуди й маніпуляція нею.
Згідно з теорією пасивного ретранслятора, медіа є нейтральним дзеркалом реальності, яке зазвичай об’єктивно та неупереджено відбиває дійсність. Альтернативні погляди відводять засобам масової інформації роль активного учасника процесу формування змісту новин.
Виробництво новин можна уявити як процес їхнього добору та створення. Інформаційні організації повинні вирішити: де розташувати свої представництва і репортерів; які факти слід вважати подіями і включати їх у свіжі новинні сюжети; якими джерелами інформації можна скористатися в поточному порядку.
Для передачі репортажів про останні події, що відбуваються по всьому світу, газети, журнали і телерадіокомпанії можуть використати три можливості.
Способи одержання новин:
– від інших інформаційних агенцій (інформаційних бюро, мережевих служб тощо);
– утримання власного штату репортерів, кожен з яких спеціалізується в якійсь конкретній сфері (у такий спосіб забезпечують безперервний потік матеріалів з певної тематики: кримінальна хроніка, бізнесові новини тощо);
– привілейований доступ до джерел інформації у владних та інших офіційних структурах.
Більшість дрібних і середніх газет повністю залежать від інформаційних агентств, ціла мережа співробітників яких працює по всьому світу.
Інформаційні агентства збирають і розповсюджують інформацію. Співробітник агентства (кореспондент), що брав участь в якійсь події, наприклад прес-конференції, готує повідомлення. Він передає своє повідомлення в найближче відділення цього агентства. Звідти воно йде в центральну редакцію, де може бути доопрацьоване, тобто скорочене, переформульоване або доповнене, і, якщо воно достатньо важливе, передане клієнтам, тобто газетам, журналам, телерадіокомпаніям, установам преси і інформації, друкованим органам різноманітних союзів, що є абонентами агентств. Цей процес постійно прискорюється на основі впровадження інформаційних технологій.
Напрями діяльності інформаційних агентств:
– забезпечення об’єктивною інформацією про економічний, політичний та культурний розвиток країни;
– проведення заходів з координації обміну інформацією, технічним персоналом тощо.
Основні постачальники новин у світі – це три глобальні агентства: the Reuters (Велика Британія), AFP (Agence France Press, Франція) і AP (Associated Press, США). За даними 1997 р. в них працювало відповідно 15500, 3100 і 3420 осіб; вони мали відповідно 161, 182 і 237 своїх бюро в країні розташування і за кордоном.
Найбільша глобальна телевізійна мережа новин – CNN. Завдяки супутниковому зв’язку, саме ця служба новин неодноразово ставала першим джерелом новин із гарячих точок.
Усі ці служби новин протягом останнього часу стали також й глобальними агентствами з фінансової, історичної, торговельної та іншої інформації. Особливо показова в цьому плані інформаційна система Reuters. З 1973 р. працює його служба Monitor, яка забезпечує передплатників найповнішими даними, комерційно доступними на цей час доби. Інша служба Monitor Dealing, яка існує з 1981 р., дає можливість передплатникам контактувати один з одним за лічені секунди та проводити транзакції, використовуючи термінали Monitor. Агентство новин перетворилося на незамінне знаряддя міжнародного ринку валюти.
Показниками доступу до джерел інформації є:
– рівень інтернетизації:
характеризує зміну сучасного обміну інформацією;
сприяє концентрації засобів масової інформації;
посилює процеси злиття та придбання інформації у сфері ЗМІ та ЗМК;
– рівень телефонізації;
– рівень комп’ютеризації.
США – лідер на світовому ринку за кількістю телевізорів, ко-мп’ютерів, у експлуатації та освоєнні Інтернет, тому що США – це батьківщина Інтернет, має розвинуту інформаційну структуру ринку, використовує мережу не лише для пошуку інформації, а з метою здійснення електронної торгівлі.