5.6. Тарифна система оплати праці

Тарифна система оплати праці викори­стовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціа­ції розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка формується на основі: - тарифної ставки робітника першого розряду, що встановлюється у розмірі, не нижчому ніж визначений Генеральною (галу­зевою) угодою;

- міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок.

Тарифна сітка містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних кое­фіцієнтів. Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника. Тарифні коефі­цієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікаційних робі­тників перевищує рівень оплати праці робітника першого розряду.

За допомогою тарифної сітки можна встановити рівні середньої кваліфікації ро­бітників та складності роботи. Середня кваліфікація робітників підприємства в ціло­му, цеху або дільниці характеризується середнім тарифним розрядом.

Середній тарифний коефіцієнт групи робітників (kгp) обчислюється в тому ра­зі, якщо праця робітників даного цеху, дільниці, підприємства оплачується за однією тарифною сіткою. Його можна визначити за формулою (5.3):

(5.3)

де Кі,-тарифний коефіцієнт відповідного розряду; Чрі- чисельність робітників відповідного розряду; Чр- загальна чисельність робітників; d- кількість розрядів, даних для розрахунку середнього тарифного коефіцієнта.

На основі обчислення середнього тарифного коефіцієнта можна визначити се-редній тарифний розряд за формулами (5.4-5.5):

(5.4)

чи:

(5.5)

де Рм, Рб - тарифні розряди, які відповідають меншому і більшому з двох суміж­них тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт;

Км, Кб - менший і більший з двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт.

В загальному обсязі виконуваних працівниками робіт середній тарифний кое­фіцієнт робіт (к_Р) визначається як середньозважена величина тарифних коефіцієн­тів за формулою (5.6):

(5.6)

де k_і- тарифний коефіцієнт відповідного розряду;

Ері - трудомісткість робіт, віднесених до даного розряду, нормо-годин; Тр - сумарна трудомісткість робіт, нормо-годин.

ПРИКЛАД 5.1. Необхідно визначити середній тарифний коефіцієнт і середній розряд групи робітників-відрядників кількістю 40 осіб, зайнятих на роботах з нормальними умовами праці. Серед працівників 15 осіб - мають II розряд, 20 осіб - III розряд, а 5 осіб - IV розряд. Для знаходження сере­днього розряду необхідно скористатися тарифною сіткою, наведеною в табл. 5.3.

Таблиця 5.3

Тарифна сітка

Розряди	1	2	3	4	5	6
Коефіцієнти	1	1,08	1,23	1,35	1,54	1,8

РІШЕННЯ. Середній тарифний коефіцієнт можна визначити за формулою (5.3), він дорівню­ватиме: Кгр = (1,08 х 15+1,23 х 20 + 1,35 х 5)/ 40 = 1,19. З табл. 5.3 видно, що розрахований середній тарифний коефіцієнт менший за тарифний коефіцієнт 1,23, якому відповідає III розряд, і більший коефіцієнта 1,08, якому відповідає II розряд. Отже, він знаходиться між II і III розрядами і визнача­ється за формулою (5.4) як: Р-2 + ((1,19- 1,08) /(1,23- 1,08)) = 2,7 чи за формулою (5.5) як: Р = 3-((1,23- 1,19)/(1,23- 1,08)) =2,7.

ПРИКЛАД 5.2. Необхідно визначити середній тарифний коефіцієнт і середній тарифний роз­ряд виконуваних в складальному цеху машинобудівного заводу робіт, якщо відомо, що за планом на поточний місяць необхідно виконати роботи з нормальними умовами праці в обсязі: для III розряду -500 нормо-годин, для IV розряду - 400 нормо-годин, для V розряду - 200 нормо-годин. Для визначен­ня тарифних коефіцієнтів для кожного розряду робіт необхідно скористатися табл. 5.3.

РІШЕННЯ. Середній тарифний коефіцієнт виконуваних робіт можна визначити за формулою (5.6), він дорівнюватиме: к_Р = (1,23 х 500 + 1,35 х 400 + 1,54 х 200)/ (500 + 400 + 200) = 1,33. З табл. 5.3 видно, що розрахований середній тарифний коефіцієнт менший за тарифний коефіцієнт 1,35, якому відповідає IV розряд, і більший коефіцієнта 1,23, якому відповідає III розряд. Отже, він знахо­диться між III і IV розрядами і визначається за формулою (5.4) як: Р = 3 + ((1,35 - 1,33) / (1,35 - 1,23)) = 3,2 чи за формулою (5.5) як: Р = 4- ((1,33- 1,23)/(1,35- 1,23)) = 3,2.

Для обґрунтованого використання робочої сили на підприємствах великого зна­чення набуває зіставлення середнього розряду робітників і виконуваних ними робіт. Ці величини мають відповідати одна одній. Якщо середній розряд робіт випереджає середній розряд робітників, це призводить до несвоєчасності освоєння виробничих потужностей, втрат робочого часу, випуску бракованої продукції. У цьому разі необ­хідно посилити роботу щодо підвищення кваліфікації робітників. Якщо ж середній розряд робітників вищий середнього розряду робіт, то кваліфікована робоча сила ви­користовується не повністю, а фонд заробітної плати перевитрачається.

Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка - величина, яка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.

На практиці важливо встановити такі розміри тарифних ставок, які б гарантува­ли безперервне відновлення й підтримання фізичних сил і розумових здібностей лю­дини, а також забезпечення постійного відновлення й підвищення її трудової кваліфі-

кації, зростання загальноосвітнього і професійного рівня тощо. Тарифна частина за­робітної плати має виконувати мотивуючу і стимулюючу функції. Тому питома вага тарифної частини має бути максимальною.

Тарифна ставка І розряду - це мінімальна заробітна плата працівника, ви­значена в колективному договорі, яка відбиває законодавчо встановлений розмір за­робітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг роботи).

Встановлення тарифної ставки І розряду залежить від економічного стану під­приємства, його фінансових можливостей на період дії колективного договору, рівня середньої заробітної плати, що склався на підприємстві, державної, галузевої і регіо­нальної гарантії мінімальної заробітної плати.

Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки І розряду на відповідний тарифний коефіцієнт за формулою (5.7):

Tсті =T_CTІ *k, грн на годину, (5.7)

де Тсті- тарифна ставка І розряду;

к,- тарифний коефіцієнт розряду, який визначається.

Тарифні ставки на підприємствах диференціюються за складністю праці, квалі­фікацією робітників. Вища ставка у робітників вищих розрядів.

Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні й місячні (оклади).

Годинні тарифні ставки застосовуються в тих галузях виробництва, де за­вдання робітнику установлюються у вигляді норм часу на одиницю виробу або на операцію. На основі годинних тарифних ставок здійснюються додаткові виплати робі­тникам за роботу в нічний час, доплати за понаднормові роботи тощо.

Денні тарифні ставки встановлюються в тих галузях, де розраховуються змінні норми виробітку.

Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників, а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.

Середня тарифна ставка робітників (робіт) визначається як середньозважена величина тарифних ставок з урахуванням кількості робітників (трудомісткості робіт), які мають однакові тарифні ставки за формулами (5.8-5.9):

для робітників:

, грн на годину (5.8)

для робіт:

, грн на годину (5.9)

Де Тсті-тарифна ставка відповідного розряду;

Чр- загальна чисельність робітників;

Т_Р-загальна трудомісткість робіт, нормо-годин.

Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється за схемою поса­дових окладів. Основним призначенням цієї категорії працівників є організація вироб­ництва, спрямована на досягнення максимальних результатів з найменшими витрата­ми суспільної праці. їх праця специфічна за своїм змістом, характером і методами ро­боти. Це, передусім, розумова праця, основу якої становить творчий процес щодо пошуку і прийняття оптимальних техніко-економічних рішень. Відтак, праця спеціалістів і службовців характеризується вищим ступенем відповідальності порівняно з працею робітників, бо значною мірою визначає результати праці всього колективу.

Мінімальні оклади щодо керівної посади встановлюють працівникам, які почи­нають діяльність в будь-якій сфері, виконують відносно вузьке коло завдань у межах регламентованого загального завдання під безпосереднім керівництвом старшого спеціаліста, або керівника, а також працівникам, які відповідають посаді, яку обійма­ють, однак їм необхідно поліпшити роботу.

Максимальні оклади встановлюють працівникам, які володіють необхідною для даної посади кваліфікацією, досвідом роботи, самостійністю у виконанні робіт в ме­жах даної функції, ініціативою, а також творчим підходом до праці.

Посадові оклади службовцям встановлює власник (або уповноважений ним ор­ган) відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації влас­ник (або уповноважений ним орган) має право змінювати посадові оклади службов­цям у межах затверджених мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповід­ній посаді.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) слугують для тарифі­кації робіт і встановлення кваліфікаційних розрядів працівникам. Вони можуть бути об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій (далі - ЄТКД), який представляє собою перелік нормативних документів, де всі види виконуваних на будь-якому виробництві робіт розподіляються на групи залежно від складності.

ЄТКД використовується для визначення таких параметрів:

- кількості розрядів за кожною професією (спеціальністю);

- складності робіт (їх тарифної групи);

- кваліфікаційних розрядів працівників;

- забезпечення єдності в оплаті праці робітників з однаковою кваліфікацією;

- складання програм з підготовки і підвищення кваліфікації працівників.

Належність виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння квалі­фікаційних розрядів робітникам здійснюється власником або уповноваженим ним ор­ганом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців є нормати­вним документом, в якому наводяться загальногалузеві кваліфікаційні характеристи­ки. За його допомогою можна визначити коло виконуваних обов'язків кожним керівни­ком, спеціалістом і службовцем, правильно розподілити обов'язки між керівниками та спеціалістами, забезпечити єдність у визначенні посадових обов'язків і вимог.

Посадові оклади службовцям встановлює власник (або уповноважений ним ор­ган) відповідно до посади і кваліфікації працівника.

Відповідність фактично виконуваних робіт і кваліфікації працівника вимогам кваліфікаційних характеристик довідника визначається атестаційною комісією, утво­реною безпосередньо на підприємстві.

За результатами атестації власник (або уповноважений ним орган) має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених мінімальних і макси­мальних окладів на відповідній посаді.

Враховуючи викладене в цьому параграфі, слід зауважити, що тарифна система є основою для встановлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. На її основі визнача­ється необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а та­кож співвідношення заробітної плати різних категорій працівників.

За сучасних економічних умов кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантій і вимог Генеральної, галузевої, регіональної тарифних угод відповідно до чинного законодавства.