5.7. Форми і систе­ми оплати праці на підприємстві

Важливими складовими організації за­робітної плати на підприємстві є її форми і системи, які забезпечують зв'язок між опла­тою праці та її результатами (індивідуальни­ми і колективними). Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному до­говорі з дотриманням вимог і гарантій, пе­редбачених законодавством, Генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати - відрядну (від­повідно до кількості виробленої продукції) й погодинну (відповідно до кількості від­працьованого часу).

Форми заробітної плати мають відповідати таким вимогам:

1) найповніше враховувати результати праці;

2) створювати відповідні передумови для постійного зростання продуктивності та якості праці;

3) сприяти підвищенню матеріальної зацікавленості працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці.

Основними умовами застосування тієї чи іншої форми заробітної плати є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, обґрунтованість процесу нормування праці тощо.

Проте, є специфічні умови застосування форм оплати праці. Так, для відрядної оплати праці необхідна наявність прямо пропорційної залежності між витратами жи­вої праці й одержаними результатами, тобто працівник повинен вмотивовано збіль­шувати випуск продукції відповідно до потреб виробництва і ринку взагалі.

Сьогодні в Україні переважною формою оплати праці робітників залишається відрядна. Погодинна ж заробітна плата застосовується для оплати праці службов­ців і спеціалістів.

Відрядна і погодинна форми оплати праці підрозділяються на системи.

Системами відрядної форми оплати праці є:

- пряма відрядна;

- непряма відрядна;

- відрядно-преміальна;

- відрядно-прогресивна;

- акордна;

- колективна (бригадна) відрядна.

Системами погодинної форми оплати праці є:

- пряма погодинна;

- погодинно-преміальна;

- погодинно-прогресивна;

- колективна (бригадна) погодинна.

В основі побудови системи оплати праці на підприємстві мають бути конкретні показники роботи, які піддаються точному обліку і повною мірою відображають працю колективу або окремого працівника.

Відрядна форма оплати праці

Сутність відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір зале­жить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо встановлених норм часу (виробітку) і розцінок з урахуванням складності та умов праці.

Ефективне застосування відрядної форми оплати праці можливе за умов:

- наявності кількісних показників виробітку, за допомогою яких установлюють норми й розцінки та визначають заробіток відповідно до результатів праці;

- можливості й необхідності підвищення індивідуальної або групової продукти­вності праці на даному робочому місці;

- забезпечення науково обґрунтованого нормування праці і правильного обліку виконаної роботи;

- здійснення чіткого контролю за якістю продукції.

Основою відрядної оплати праці є встановлення норм часу (виробітку) і обґрун­тованість тарифних ставок.

Пряма відрядна система оплати праці

За індивідуальної прямої відрядної системи розмір заробітної плати залежить від результатів роботи кожного робітника. Виготовлена робітником продукція (виконана робота) оплачується за індивідуальними розцінками. Під розцінкою слід розуміти встановлену на підприємстві вартість виготовлення одиниці продукції (надання послуги).

Індивідуальна відрядна розцінка визначається двома способами: для тих вироб­ництв, де встановлюються норми виробітку, - діленням годинної (або денної) тариф­ної ставки, яка відповідає розряду виконаної роботи, на годинну (або денну) норму виробітку, а для виробництв, де застосовуються норми часу, - множенням годинної тарифної ставки на норму часу, тобто за формулами (5.10-5.11):

1) для виробництв, де застосовуються норми виробітку, діє формула (5.10):

, грн за виріб (5.10)

де Тст- годинна (або денна) тарифна ставка, яка відповідає розряду виконува­ної роботи; грн/ годину (грн/ дн.);

Нвир- норма виробітку за одиницю часу, одиниць/ годину (одиниць/дн.).

2) для виробництв, де застосовуються норми часу, діє формула (5.11):

R = Т_ст * Н_ч, грн за виріб, (5.11)

де Нч - норма часу, годин.

Заробітна плата за прямої відрядної системи оплати праці визначається, таким чином, за формулою (5.12):

3Ппр.відр=RQ ,грн. (5.12)

де Q - обсяг виконаної працівником роботи в натуральних одиницях належної якості за розрахунковий період;

R - відрядна розцінка за одиницю виконаної роботи, грн/ одиницю.

Пряма індивідуальна відрядна система оплати праці спрямована на підвищення матеріальної зацікавленості кожного працівника в підвищенні виробітку, проте вона

не заінтересовує працівника в поліпшенні інших показників, зокрема не заохочує до економії сировини, матеріалів, пального, енергії, до підвищення якості продукції, кіль­кісних та якісних показників роботи дільниці, зміни, цеху в цілому.

ПРИКЛАД. 5.3. Необхідно визначити заробіток токаря за місяць, якщо відомо, що він протя­гом цього періоду виконав такий обсяг робіт: валики ступінчасті - 100 шт. за встановленою роз­цінкою 1,26 грн за шт.; втулки конічні - 500 шт. за розцінкою 98 коп за шт.; болти - 300 шт. за розцінкою 72 коп за шт.

РІШЕННЯ. Нарахуємо заробітну плату працівнику за прямою відрядною системою оплати праці, скориставшись формулою (5.12): ЗПпр.відр - 1,26 грн за виріб х 100 виробів + 0,98 грн за виріб х 500 виробів + 0,72 грн за виріб х 300 виробів = 832 грн.

Відрядно-преміальна система оплати праці

Сутність відрядно-преміальної системи оплати праці полягає в тому, що праців­нику, крім заробітку за прямою відрядною системою, нараховується премія за вико­нання (чи перевиконання) певних кількісних і якісних показників. Розмір премії вста­новлюється керівництвом за згодою профспілки у відсотках до тарифного заробітку, визначеного за відрядними розцінками.

Загальний заробіток працівника за відрядно-преміальної системи оплати його праці за виконання (чи перевиконання) завдань, технічно обґрунтованих норм виро­бітку розраховується за формулою (5.13):

, грн. (5.13)

де П₁ - розмір премії у відсотках до тарифного заробітку за виконання плану і технічно обґрунтованих норм праці;

П₂- розмір премії у відсотках до тарифного заробітку за кожний відсоток пе­ревиконання плану;

П_план - ступінь перевиконання плану виробництва, у відсотках.

ПРИКЛАД 5.4. Необхідно визначити вид та розмір заробітної плати фрезерувальника, якщо він за місяць виготовив 173 вироби при завданні 130. Норма часу на виконання операції складає 1,4 нормо-години, а годинна тарифна ставка становить 1,8 грн. Процент доплат за виконання плану становить 9%, а процент доплат за кожен процент перевиконання плану складає 1,5%.

РІШЕННЯ. Спочатку обчислимо розцінку за один виріб за формулою (5.11): R = 1,8 грн на го­дину х 1,4 нормо-години - 2,52 грн за виріб. Знайдемо ступінь перевиконання плану виробництва у відсотках: (173 вироби / 130 виробів х 100%) - 100% = 33%. Використовуючи формулу (5.13), розра­хуємо розмір заробітної плати фрезерувальника за місяць за відрядно-преміальною системою: ЗП_{відр.прем} = (2,52 грн за виріб х 130 виробів) х (1 + (9 + 1,5 х 33)/100)) = 519,25 грн.

Відрядно-прогресивна система оплати праці

За відрядно-прогресивної системи оплати праці виробіток працівників згідно з індивідуальним завданням оплачується за встановленими твердими розцінками, а понаднормовий виробіток - за підвищеними розцінками, причому розцінки збільшу­ються прогресивно зі збільшенням кількості продукції, виробленої понаднормово. Ви­хідна база, тобто межа виконання норм виробітку, понад яку оплата за виконану ро­боту здійснюється за підвищеними розцінками, встановлюється підприємством вихо­дячи з попереднього досвіду роботи. Проте ця вихідна база не може бути нижчою від

діючих норм виробітку. Ступінь збільшення розцінок визначається за спеціальною шкалою, яка може бути одно- й двоступінчастою.

Загальний заробіток за відрядно-прогресивною системою розраховується за формулою (5.14):

, грн. (5.14)

де Квн- коефіцієнт виконання норм виробітку;

Квих - вихідна база для нарахування прогресивних доплат, виражена у відсот­ках виконання норм виробітку, частка одиниці;

Кр - коефіцієнт збільшення прямої відрядної розцінки за шкалою прогресив­них доплат.

ПРИКЛАД 5.5. Визначте вид оплати праці та розмір зарплати працівника, якщо він за місяць виготовив 220 виробів при завданні 180. Вихідна база для нарахування доплат - 110% виконання плану. Трудомісткість виробництва продукції складає 1,1 нормо-години. Якщо план перевиконано в інтервалі від 1 до 10%, розцінка зростає на 25%, якщо в інтервалі 11-25% - на 50%, якщо в інтерва­лі 26-40 - на 75%, якщо більше 40% - на 100%. Годинна тарифна ставка згідно з трудовими норма­тивами складає 3,6 грн.

РІШЕННЯ. Перш за все визначимо відрядну розцінку за один виріб, використавши формулу (5.11): R - 3,6 грн на годину х 1,1 нормо-годину = 3,96 грн за виріб. Обчислимо коефіцієнт виконання норм виробітку: 220 виробів / 180 виробів = 1,22. План перевиконано на 22%. Отже, за понаднормово виготовлені вироби розцінка зростає на 50% відповідно до наведеної шкали. Вихідна база для нара­хування доплат - 110% виконання плану, тобто к_Вих = 1,1- Знаючи всі вихідні параметри, для роз­рахунку заробітної плати працівника за відрядно-прогресивною системою оплати праці використа­ємо формулу (5.14): ЗПвідр.прогр.. - 3,96 грн за виріб х 180 виробів х (1 + (1,1 х 0,5)/ 1,22) - 1034,14 грн.

Необхідно також враховувати, що за відрядно-прогресивної системи заробіток підвищується пропорційно зростанню виробітку. Тому ця система має обмежену сферу застосування - лише на тих дільницях виробництва, які лімітують випуск про­дукції на підприємстві (тобто на «вузьких місцях» виробництва).

Непряма відрядна система оплата праці

Оплату праці за непрямою відрядною системою застосовують для матеріальної винагороди допоміжних працівників, зайнятих обслуговуванням основних робітників-відрядників. При цьому їх заробіток залежить від результатів роботи робітників-відрядників, яких вони обслуговують. Ця система має зацікавити допоміжних праців­ників у поліпшенні обслуговування верстатів, агрегатів, автоматичних ліній для за­безпечення безперебійної і ритмічної роботи. За цією системою на підприємстві може оплачуватися праця слюсарів-ремонтників, електриків, кранівників тощо.

Загальний заробіток може визначатися двома способами:

1) множенням непрямої відрядної розцінки на фактичне виконання завдання за робочими об'єктами обслуговування. При цьому непряма відрядна розцінка визнача­ється за формулою (5.15):

,

де , грн. за виріб (5.15)

де Тстдоп- годинна тарифна ставка допоміжного робітника, праця якого опла­чується за непрямою відрядною системою, грн за годину;

Н_об- кількість робочих місць, які обслуговуються за встановленими нормами;

Н_{вир. план} - планова норма виробітку, установлена для кожного обслугову­ваного виробничого об'єкта, виробів на годину;

2) множенням годинної тарифної ставки допоміжного робітника на середній від­соток виконання норм виробітку обслуговуваних ним за даний період робітників.

ПРИКЛАД 5.6. Необхідно визначити заробітну плату чергового робітника та вид оплати йо­го праці, якщо він обслуговує 20 робітників, зайнятих в основному виробництві. Його годинна та­рифна ставка складає 3,3 грн. Фактичне виконання завдання за робочими об'єктами обслуговуван­ня складає 18200 виробів. Планова норма виробітку, встановлена для кожного обслуговуваного ви­робничого об'єкта, складає 8 виробів на годину.

РІШЕННЯ. Спочатку обчислимо непряму відрядну розцінку за формулою (5.15): К_НЕПР = 3,3 грн за годину / (20 робітників х 8 виробів на годину) = 0,02 грн за виріб. Отже, сума заробітної плати, обчис­лена за непрямою системою оплати праці складе: ЗП_НЕПР = 18200 виробів х 0,02 грн за виріб = 364 грн.

Акордна система оплати праці

Акордна система оплати праці застосовується для окремих груп працівників. її сутність полягає в тому, що відрядна розцінка встановлюється не на окрему вироб­ничу операцію, а на весь комплекс робіт, виходячи з чинних на підприємстві норм ча­су і розцінок. За акордної системи оплати праці обсяг робіт і строк їх виконання вста­новлюються заздалегідь, відповідно і сума заробітної плати за нарядом відома до виконання самого завдання. Така система оплати праці має зацікавлювати працівни­ків у скороченні строків роботи відносно до встановлених норм. За акордної системи найбільше проявляється зв'язок оплати праці з кінцевими результатами.

На підприємствах, окрім відрядної, застосовується погодинна оплата, тобто оплата праці за відпрацьований час (годину, місяць).

Застосування погодинної оплати праці вимагає:

- точного обліку і контролю робіт за фактично відпрацьований час;

- правильного присвоєння робітникам тарифних розрядів відповідно до квалі­фікації і з урахуванням кваліфікаційного рівня виконуваних робіт;

- розробки обґрунтованих норм виробітку, норм часу, нормованих завдань, норм обслуговування і нормативів чисельності.

На сучасних підприємствах праця робітників з погодинною оплатою має норму­ватися й оцінюватися на основі показників, які враховують результати їх праці:

- нормовані виробничі завдання, які визначають кожному працівнику-погодиннику обсяг роботи за зміну, тиждень, місяць;

- планові завдання щодо випуску продукції бригадою, дільницею, цехом;

- норми праці, які визначають ступінь виконання технологічних параметрів, ре­жимів, норм витрат сировини, матеріалів, строків виконання певних видів робіт тощо.

Погодинна форма оплати праці застосовується за умов:

1) коли у робітника відсутня реальна можливість для збільшення випуску проду­кції. Це характерно для автоматичних ліній, конвеєрів і потокових ліній з безперерв­ним і чітко регламентованим режимом, для робіт на високомеханізованому устатку­ванні й апаратурних процесах;

2) якщо результати праці робітника не можуть бути конкретно виміряні і кількіс­но виражені (налагодження верстатів, інструктаж тощо);

3) коли економічно недоцільно стимулювати зростання виробітку понаднормово, тобто коли перевиконання цих норм досягається через порушення технологічних режимів і погіршення якості робіт. До таких робіт відносять випробування продукції, те­рмічну обробку і металопокриття виробів. Від робітника вимагається старанне до­тримання параметрів, а також виконання кількісного завдання, установленого на рів­ні, який забезпечує відповідну якість робіт.

Розглянемо системи погодинної оплати праці на підприємстві.

Проста погодинна система оплати праці

За простої погодинної системи оплати праці розмір заробітку визначаєть­ся залежно від тарифної ставки робітника (Тст) і кількості відпрацьованого ним часу за визначений період (Т_Еф) за формулою (5.16):

ЗП_{ПР.ПОГОД}=Т_СТ*Т_ЕФ, грн. (5.16)

ПРИКЛАД 5.7. За місяць токар III розряду відпрацював 22 дні. Тривалість робочої зміни скла­дає 8 годин. Тарифна ставка І розряду робіт -2,4 грн на годину. Тарифний коефіцієнт, винайдений за тарифною сіткою відповідно до умов праці, має значення 1,33. Необхідно обчислити суму заро­бітної плати токаря за місяць.

РІШЕННЯ. Нарахуємо суму заробітної плати за прямою погодинною системою оплати праці, використавши формулу (5.16): ЗП_ПРЛогод ~ 22 дні х 8 годин х 2,4 грн на годину х 1,33 = 561,79 грн.

Погодинно-преміальна система оплати праці

За погодинно-преміальною системою оплати праці заробіток працівнику нара­ховується не тільки за відпрацьований час, але й за досягнення певних кількісних і якісних показників. Кількісними показниками можуть бути понаднормово відпрацьо­ваний час, виконання позапланових і понаднормових завдань, а якісними - здавання продукції з першого подання, підвищення сортності продукції, економія сировини, ма­теріалів, пального, інструментів, дотримання технологічних режимів тощо. Загальна сума заробітку за цією системою оплати праці може бути визначена за формулою (5.17):

ЗП_{ПОГОД-ПРЕМ}=Т_СТ*Т_ЕФ*(1+_ПР) , грн. (5.17)

де _ПР - відсоток премії, встановлений керівництвом підприємства за досягнен­ня певних кількісних і якісних показників до тарифного заробітку.

ПРИКЛАД 5.8. За місяць слюсар V розряду відпрацював 20 днів. Тривалість робочої зміни складає в середньому 7,8 годин. Тарифна ставка І розряду робіт -2,5 грн на годину. Тарифний ко­ефіцієнт, винайдений за тарифною сіткою відповідно до умов праці, має значення 1,4. Необхідно обчислити суму заробітної плати токаря за місяць. За якісне виконання виробничого завдання слю­сарю нараховується премія в розмірі 20% до тарифного заробітку.

РІШЕННЯ. Нарахуємо суму заробітної плати за погодинно-преміальною системою оплати праці, використавши формулу (5.17): ЗП_{Погод-прем} = 20 днів х 7,8 годин х 2,5 грн на годину х 1,4 х 1,2 = 655,2 грн.

Погодинно-прогресивна система оплати праці

На багатьох підприємствах застосовується погодинно-прогресивна система опла­ти праці з нормованими завданнями. Працівники-погодинники преміюються за виконання установлених нормованих завдань. У разі застосування цієї системи для кож­ного працівника встановлюється конкретне змінне завдання (в штуках, нормо-годинах або гривнях) і результати враховуються під час нарахування тарифного при­робітку (Т_Пр) за даний період за формулою (5.18):

ЗП_{погод-прогр} ⁼Т_ст*Т_еф ⁺Т_пР, грн. (5.18)

Уведення цієї системи супроводжується посиленням нормування праці, впрова­дженням технічно обґрунтованих норм і нормативів чисельності. Запровадженню цієї системи оплати праці має передувати підготовча робота за такими напрямами:

- проведення ретельного нормуванням праці;

- виявлення доцільності використання нормованих завдань;

- визначення переліку професій, для яких доцільно встановлювати нормовані завдання;

- аналіз нормативних матеріалів, необхідних для встановлення нормованих завдань;

- збір та аналіз вихідних даних для визначення обсягу і повторюваності робіт, які мають випадковий характер;

- встановлення виду нормованих завдань і періоду їх виконання;

- визначення методики встановлення нормованих завдань і порядку доведення їх до дільниць, бригад та окремих робітників;

- розробка документації з обліку, видачі і виконання нормованих завдань. Погодинна форма оплати праці застосовується для винагороди спеціалістів і

службовців . Преміювання даної категорії працівників здійснюється за конкретні дося­гнення у виробничій діяльності. У зв'язку з цим найпоширенішою системою оплати їх праці є погодинно-преміальна, за якої заробітна плата складається з посадового окладу, доплат, надбавок і суми премій.

Контрактна система оплати праці

В умовах становлення досконалої ринкової економіки значного поширення на­буває контрактна система оплати праці, яка може застосовуватися поряд з іс­нуючою на підприємстві.

Контракт є особливою формою трудового договору між найманим працівни­ком і власником підприємства або їх уповноваженим органом. За контрактом праців­ник зобов'язується виконувати роботу, визначену угодою і правилами внутрішнього розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату й забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Контракт як особлива форма трудового договору спрямований на забезпечення умов для виявлення ініціативи та самостійності праці, враховуючи індивідуальні здіб­ності працівника, його професійні навички, відповідальність, правову і соціальну за­хищеність працівника. Він має юридичну форму. У ньому передбачені обсяги роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов'язки та вза­ємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави для розі­рвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань з урахуванням специфіки роботи, професійних особ­ливостей та фінансових можливостей підприємства. Умови оплати праці та матеріа­льного заохочення працівників в контракті визначаються за згодою сторін. Але розмі­ри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством про працю, колективним договором, вони залежать від виконання умов контракту.

187

У контракті можуть також визначатися умови підвищення або зменшення обу­мовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік чи інший період, участі у прибутках підприємст­ва. Також можуть бути передбачені додаткові пільги, гарантії та компенсації, не вста­новлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця.

Контракт укладається у письмовій формі та підписується роботодавцем і пра­цівником, якого приймають на роботу за контрактом. Він оформляється у двох примі­рниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін. За зго­дою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілко­вому чи іншому органу, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за дотриманням умов контракту. Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін. Він є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за згодою сторін.

5.8. Особливості

оплати праці бригадної роботи

В умовах становлення ринкових відно­син організація колективних систем оплати праці потребує наукового обґрунтування. їх застосування найдоцільніше тоді, коли вхо­дження працівників до трудового колективу обумовлене технологічною необхідністю і для виконання певного технологічного ком­плексу робіт потрібні спільні зусилля праців­ників, а кінцеві результати виробництва є безпосереднім наслідком їх праці.

Такими роботами можуть бути:

- спільне обслуговування агрегатів, габаритного устаткування, збірка і монтаж великих об'єктів, а також інші важкі роботи, які не можуть виконуватись окремими працівниками. Ці роботи характеризуються нерівномірним завантаженням працівників різних спеціальностей протягом зміни через різну трудомісткість окремих видів робіт;

- роботи на конвеєрах, де досягнення кінцевого результату потребує від кожно­го працівника чіткого, злагодженого і синхронізованого за часом виконання операцій; обсяг роботи кожного наступного працівника залежить від успішної роботи попере­днього. Витрати праці кожного працівника відбиваються безпосередньо на кінцевих результатах виробництва і можуть бути виміряні кількістю готових виробів;

- роботи, пов'язані з обслуговуванням технологічного процесу і його контролем.

Бригадна форма оплати праці застосовується тоді, коли в досягненні ефек­тивних кінцевих результатів праці зацікавлена як бригада в цілому, так і кожен її член. Праця в бригадах може оплачуватися із застосуванням як відрядної, так і пого­динної форм заробітної плати.

Відрядну форму оплати праці застосовують на тих дільницях і при виконанні таких видів робіт, на які працівники істотно впливають. При цьому мають забезпечуватися:

- розрахунки кількісних показників виробітку і виконаних робіт, які повномасштабно відбивають витрати праці робітників;

- встановлення колективних норм виробітку, оцінка їх виконання і розрахунок відрядних розцінок;

- умови для точного обліку фактично виготовлених бригадою виробів (викона­них робіт);

- виробничі умови для збільшення колективом бригади виробітку продукції або обсягу робіт проти встановлених норм і завдань.

Преміювання членів бригади здійснюється за виконання (перевиконання) вста­новлених виробничих завдань, технічно обґрунтованих норм, поліпшення якості про­дукції, економію сировини, матеріалів тощо.

Погодинну форму оплати праці найчастіше застосовують:

- якщо працівники безпосередньо не впливають на зростання обсягів випуску продукції, оскільки це визначається продуктивністю устаткування;

- коли відсутні кількісні показники виробітку, необхідні для встановлення відря­дної розцінки;

- якщо здійснюється облік фактично відпрацьованого робітниками часу;

- за умов чітко регламентованого застосування норм праці (норм обслугову­вання і нормативів чисельності).

За умов погодинної оплати праці члени бригади преміюються за виконання но­рмованих завдань, норм обслуговування, дотримання встановлених якісних показни­ків тощо.

Загальний відрядний заробіток бригади включає:

1) заробіток за відрядними розцінками, включаючи оплату за підвищеними роз­цінками, розрахованими на основі міжгалузевих нормативів трудових витрат;

2) премії, нараховані працівникам бригади;

3) доплати працівникам за виконання понаднормових робіт;

4) оплату браку і простоїв не з вини робітників тощо. Загальний погодинний заробіток бригади включає:

1) тарифну частину заробітку робітників за фактично відпрацьований час;

2) премії, нараховані працівникам бригади;

3) доплати за суміщення професій і виконання встановленого обсягу робіт з ме­ншою чисельністю;

4) доплати за тимчасове виконання (разом зі своїми) обов'язків відсутніх робіт­ників (з причини хвороби, відпустки, відрядження тощо) за умов виконання бригадою встановленого обсягу робіт тощо.

До загального заробітку бригади не включають:

- премії одноразового характеру, які виплачуються окремим працівникам за ви­конання особливо важливих завдань;

- доплати за освоєння нової техніки;

- доплати за виготовлення продукції на експорт;

- економію матеріальних і фінансових ресурсів та інші заохочувальні виплати, які встановлюються кожному працівнику;

- інші доплати, встановлені чинним законодавством (доплати за роботу в по­наднормовий і нічний час, за роботу у святкові дні, за керівництво бригадою, доплата за виконання державних обов'язків тощо);

- оплата часу відпусток тощо.

Крім цього, до загального заробітку бригади не включаються, а встановлюються персонально надбавки висококваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо від­повідальних роботах, за високу професійну майстерність.

Розраховуючи загальний заробіток за відрядної форми оплати, важливо визна­чити бригадні розцінки.

Колективна відрядна розцінка (R_k) визначається за формулою (5.19):

, грн. за виріб (5.19)

де Т_ст- сума тарифних ставок членів бригади, грн за годину;

Н_БР- бригадна норма виробітку.

Другий варіант розрахунку колективної відрядної розцінки заснований на каль­куляції трудомісткості виконуваної роботи. У даному випадку колективна відрядна розцінка визначається за формулою (5.20):

R_к=Т_СТ*В_ТР, грн. (5.20)

де

Т_СТ=Т₁+Т₂+Т₃+...+Т_n

- сума тарифних ставок, які відповідають розряду

робіт, грн за годину; В_ТР = В_ТР1 + Втр2 + Втрз + ... + Втрп - сума трудових витрат за встановлени­ми нормами за кожним розрядом виконуваних робіт.

Для забезпечення ефективної роботи виробничих бригад важливого значення набуває розподіл заробітної плати між її членами з урахуванням кількості та якості їх праці. Використовують різні методи розподілу колективного заробітку, зокрема:

- за присвоєними робітникам розрядами і відпрацьованим часом (за допомо­гою коефіцієнта заробітку);

- за тарифними коефіцієнтами і відпрацьованим часом (тобто нарахування від­рядного заробітку, який припадає на 1 коефіцієнто-годину);

- за присвоєними розрядами і відпрацьованим часом з коригуванням на коефі­цієнт трудової участі (КТУ).

Сутність першого методу полягає в тому, що спочатку нараховується сума тарифної заробітної плати всієї бригади за фактично відпрацьований час, потім ви­значається коефіцієнт відрядного заробітку за формулою (5.21):

(5.21)

де ЗПбр, ЗПтар- відповідно відрядний і тарифний заробітки бригади, грн.

Фактичний заробіток члена бригади (ЗП,) розраховується множенням його та­рифного заробітку за фактично відпрацьований час (ЗПтарі) на коефіцієнт заробітку (кз), тобто за формулою (5.22):

ЗПі=ЗП_ТАРГі*к₃. (5.22)

За методом розподілу колективного заробітку з урахуванням коефіцієнто-годин розподіл бригадного заробітку між членами бригади здійснюється множенням тари­фного коефіцієнта на кількість відпрацьованих годин. Вартість 1 коефіцієнто-години визначається як співвідношення загальної суми бригадного заробітку і загальної кіль­кості коефіцієнто-годин. Сума заробітку кожного члена бригади обчислюється як до­буток кількості відпрацьованих ним коефіцієнто-годин і вартості 1 коефіцієнто-години.

Під час розподілу заробітку бригади між її членами необхідно забезпечити без­посередню залежність заробітку кожного робітника від його індивідуального внеску в загальний результат роботи. Перші два методи розподілу бригадного заробітку мо­жуть ураховувати цю вимогу тільки в тому разі, коли складність виконуваної ними ро­боти відповідає їх кваліфікації і продуктивність їх праці однакова. Проте на практиці це буває вкрай рідко, оскільки внесок окремого робітника за однакової кваліфікації й витраченого часу буває різним, а заробітна плата - однаковою. Крім того, якщо бри­гада виконує роботи різного ступеня напруженості праці з урахуванням неоднакової майстерності робітників, то розподіл колективного заробітку за розглянутими спосо­бами унеможливлює досягнення справедливого результату. У зв'язку з цим прийнятним і більш досконалим є метод розподілу колективного заробітку між членами бригади згідно з присвоєними їм розрядами і відпрацьованим часом з коригуванням на коефіцієнт трудової участі (КТУ).

Сутність коефіцієнта трудової участі полягає в тому, що кожному робітник бригади встановлюється коефіцієнт, який характеризує ступінь його участі у виконанні загального завдання. Кількісна оцінка трудового внеску кожного робітника бригади залежить від індивідуальної продуктивності праці та якості роботи, фактично суміщення професій, виконання складних робіт, збільшення зони обслуговування і підміни відсутнього робітника, допомоги іншим членам бригади, дотримання трудове та виробничої дисципліни тощо. КТУ запроваджується тільки за згодою членів бригади і визначається кожному робітнику рішенням загальних зборів колективу бригаді або радою бригади на підставі даних журналів виробітку та реєстрації трудових досягнень і порушень. Присвоєний кожному члену бригади КТУ чинний тільки на той пері од часу, за результатами роботи якого він був встановлений. Величина КТУ проставляється бригадиром або майстром у табелі-розрахунку, який разом з протоколом по дається в бухгалтерію для розрахунку. На підприємствах КТУ застосовується длі розподілу відрядного приробітку, всіх видів премій, доплат та інших видів колективно оплати праці. Вибір варіанта розподілу заробітку за допомогою КТУ залежить ви умов і характеру праці, специфіки виробництва, кваліфікаційного і вікового склад; бригади, інших факторів.

Основним показником, який характеризує трудову участь робітників у колектив ній праці, є індивідуальний виробіток, розрахований на основі міжгалузевих, галузевих та інших прогресивних нормативів.

Визначаючи кількісну оцінку КТУ, важливо правильно оцінити особистий внесок кожного члена бригади. Для цього на підприємствах необхідно встановлювати КТУ щоденно, визначаючи результати роботи минулої зміни, або на основі обліку бригадиром щоденних показників праці кожного члена бригади в спеціально розробленому документі. КТУ можна використовувати не тільки як критерій особистого трудового внеску, а й для обґрунтування підвищення або зниження розряду робітника. Умовок цього має бути формування КТУ з урахуванням усіх чинників, які впливають на досягнення бригадою кінцевого результату. Змінюючи розряд, необхідно брати до уваги передусім чинники, які відбивають кваліфікаційний рівень.

Послідовність розрахунку заробітку члена бригади за допомогою КТУ має бути такою:

- визначення тарифного заробітку кожного члена бригади множенням годинно (денної) тарифної ставки кожного робітника на відпрацьовану кількість годин (днів);

- розрахунок відрядного приробітку бригади шляхом виділення із загального заробітку суми тарифної заробітної плати;

- визначення суми заробітку кожного члена бригади за допомогою КТУ з урахуванням виключно відрядного приробітку.