- •1. Основи металознавства
- •1.1. Роль вітчизняних вчених у розвитку металознавства.
- •1.2. Основні відомості про метали.
- •1.3. Відмінні властивості металів від неметалевих матеріалів.
- •1.4. Кристалізація реальних металів.
- •1.5. Алотропні перетворення у металах.
- •1.6. Загальні відомості про вади будови металів.
- •1.7. Властивості металів.
- •1.8. Основні методи дослідження властивостей металів.
- •1.9. Основи теорії сплавів.
- •1.10. Діаграми стану подвійних сплавів.
- •1.11. Зв’язок між діаграмами стану і властивостями сплавів.
- •1.11. Зв’язок між діаграмами стану і властивостями сплавів.
- •1.2. Залізовуглецеві сплави
- •1.2.1. Діаграма стану "залізо - вуглець".
- •1.2.2. Класифікація, маркування і застосування вуглецевих сталей.
- •1.2.3. Класифікація, маркування і застосування легованих сталей.
- •1.2.4. Класифікація, маркування і використання чавунів.
- •1.3. Термічна і хіміко-термічна обробка металів і сплавів.
- •1.3.1. Основи теорії термічної обробки сталі.
- •1.3.2. Види термічної обробки.
- •1.3.3. Основи теорії хіміко-термічної обробки.
- •1.4. Кольорові метали та іх сплави.
- •1.4.1. Мідь та основні сплави на її основі.
- •1.4.2. Алюміній та основні алюмінієві сплави.
- •1.4.3. Сплави на основі магнію.
- •1.4.4. Сплави на основі титану.
- •1.5. Порошкові матеріали.
- •1.5.1. Тверді сплави.
- •1.5.2. Металокерамічні тверді сплави.
- •1.5.3. Металокерамічні матеріали.
- •1.6. Антифрикційні сплави і матеріали.
- •1.6.1. Бабіти.
- •1.6.2. Алюмінієві антифрикційні сплави.
- •1.6.3. Антифрикційні матеріали на основі міді.
- •1.7. Корозія металів.
- •1.7.1. Основи теорії корозії металів і види корозії.
- •1.7.2. Способи захисту металів від корозії.
- •1.8. Загальні відомості про неметалеві матеріали.
- •1.8.1. Деревина, її властивості, структура, сортамент, застосування.
- •1.8.2. Пластмаси, їх властивості, структура, застосування.
- •1.8.3. Гума та гумові вироби.
- •1.8.4. Скло і скляні вироби.
- •1.8.5. Клеї та їх застосування.
- •1.8.6. Лаки і фарби.
- •2. Виробництво чорних і кольорових металів.
- •2.1. Виробництво чавуну.
- •2.1.1. Вихідні матеріали для виробництва чавуну.
- •2.1.2. Будова доменної печі.
- •2.1.3. Доменний процес.
- •2.1.4. Продукти доменного виробництва, їх характеристика і призначення.
- •2.1.4. Автоматизація доменного виробництва.
- •2.2. Виробництво сталі.
- •2.2.1. Хімізм сталеплавильного процесу.
- •2.2.2. Сучасні методи виробництва сталі.
- •2.2.3. Методи розливання сталі.
- •2.2.4. Інтенсифікація сталеплавильних процесів.
- •2.2.5. Методи виробництва високоякісних сталей.
- •2.3.2. Виробництво алюмінію.
- •3. Методи виробництва заготовок і деталей.
- •3.1. Ливарне виробництво.
- •3.1.1. Ливарні сплави і формувальні суміші.
- •3.1.2. Класифікація ливарних форм і технологія їх виготовлення.
- •3.1.2. Плавильне обладнання.
- •3.1.3. Спеціальні види лиття.
- •3.1. Обробка металів тиском.
- •3.2.1. Теоретичні відомості про обробку металів тиском.
- •3.1.2. Основні види обробки металів тиском.
- •3.1.2. Нові методи обробки металів тиском.
- •3.3. Зварювання і паяння металів.
- •3.3.1. Види зварних з'єднань, їх різновиди і застосування.
- •3.3.3. Газове і дугове різання металів та їх застосування.
- •3.3.4. Паяння металів.
- •3.3.5. Основи технології виробництва виробів з деревини, пластмас, скла, гуми.
- •Посилання на літературу
1.8.2. Пластмаси, їх властивості, структура, застосування.
Пластмасами називають матеріали, основу яких становлять синтетичні або природні високомолекулярні сполуки, здатні під впливом нагрівання і тиску формуватися і при охолодженні зберігати надану їм форму. Заміна металів і сплавів пластмасами приводить до економії собівартості виробів від 2 до 10 разів.
Полімери - це речовини, які утворюються за допомогою синтезу (сполучення) простих органічних речовин.
Прикладом такої простої речовини може бути етилен С2Н4 (Н2=СН2). У результаті полімеризації етилену одержують синтетичний продукт - поліетилен (-СН2-).
Полімери можуть бути кристалічної і аморфної будови. Під кристалічною будовою розуміють паралельне розташування ланцюгових молекул у полімері, аморфна будова надає полімерам хаотичного розташування ланцюгів.
Щодо нагрівання полімери розділяють на три групи: термореактивні, термопластичні і термостабільні.
Термореактивні полімери при нагріванні переходять у вязкотекучий стан, а потім при тій самій температурі у результаті хімічної взаємодії твердіють і стають нерозчинними.
Термопластичні полімери при нагріванні набувають пластичності, а при охолодженні знову переходять у пружно-твердий стан.
Термостабільні полімери при нагріванні зберігають свої фізико-механічні властивості аж до температури їх термічного розпадання.
За складом пластмаси поділяють на прості і композиційні.
Прості пластмаси складаються тільки з полімеру (поліетилен, полістирол та ін.). Композиційні пластмаси - багато полімерні: крім полімеру вони містять наповнювачі, пластифікатори, барвники.
Наповнювачі. За складом їх поділяють на органічні і неорганічні, а за структурою на волокнисті та зернисті.
Наповнювачами служать: деревне борошно, целюлоза, деревний шпон, бавовняні начоси, бавовняні тканини - це органічні наповнювачі; азбестове волокно і тканина, скляне волокно, склотканина, каолін, слюда, кварц, тальк, вапно тощо - неорганічні наповнювачі. Наповнювачі покращують механічні властивості пластмас і знижують їх вартість.
Пластифікатори (складні ефіри, хлоровані вуглеводи та ін.) знижують температуру розм'якшення і склоутворення полімеру, тобто переходу із склоподібного стану у в’язкотекучий.
Поліетилен термопластичний і є твердою, білою, злегка прозорою, жирною на дотик речовиною. Поліетилен використовують: як ізолятор, для виготовлення радіо- і телевізійних установок, деталей хімічної апаратури, труб, цистерн, плівки тощо.
Вироби з поліетилену на повітрі стійкі при температурах від + 333 0 до – 333 0К.
Поліпропілен - продукт полімеризації пропілену СН3-СН = СН2, який добувають при розкладанні нафтопродуктів.
Вироби з пропілену міцні і стійкі проти нагрівання (до 423 0К), проте не дуже морозостійкі (до 308 0К). З пропілену виготовляють труби для гарячої води, плівку, синтетичне волокно тощо.
Поліізобутилен - продукт полімеризації ізобутилену СН2 = С(СН3)2. Він легкий та еластичний, як гума, дуже стійкий проти кислот і лугів. У промисловості його використовують, як ізоляцію і покриттів хімічної апаратури.
Полістирол - продукт полімеризації стиролу С6Н5-СН = СН2. Він водостійкий, має добрі діелектричні властивості, хімічно інертний. Його використовують для виготовлення деталей радіо і електроапаратури, хімічної апаратури і хімічного посуду.
Фторопласти - похідні етилену, де усі атоми водню замінені галогенами. Наприклад, при заміні водню фтором утворюється сполука
СF2 = CF2 тетрафторетилен. Полімеризацією тетрафторетилену одержують фторопласт. Фторопласти використовують для виготовлення сальникових прокладок, втулок, манжетів, деталей хімічної та радіоапаратури.
Фторопласт - біла речовина із слизькою поверхнею, не змочується водою, діелектрик, хімічно стійкий (перевищує всі відомі матеріали), може довго витримувати температуру до 523 0К.
Вініпласт - одержують при обробці поліхлорвінілового порошку (ПХВ). Поліхлорвініл одержують полімеризацією хлорвінілу. Вініпласт використовують для виготовлення акумуляторів та електролізних ванн, для захисних покриттів хімічної апаратури.
Органічне скло - це блочний полімер на основі акрилової кислоти, добутий способом блочної полімеризації. Цей полімер термопластичний, міцний, легший від скла, тому з нього виготовляють вікна літаків і кораблів, оптичні скельця.
Поліформальдегід добувають полімеризацією формальдегіду СН2О. Він міцний, має підвищену ударну в'язкість, пружність, водо- і морозостійкість, малий коефіцієнт тертя. З нього виготовляють деталі для хімічного машинобудування, зубчасті колеса, вкладиші, труби тощо.
Фенопласти. Фенопластами називають пластмаси, добуті на основі фенол альдегідних смол, частіше з наповнювачами. У залежності від виду наповнювача розрізняють порошкові фенопласти і волокнити.
Бавовняні волокнити використовують для виготовлення корпусних виробів.
Азбестові волокнити мають високі фрикційні властивості і термічну стійкість. Їх використовують для виготовлення гальмівних колодок тощо.
Скловолокнити - міцні діелектрики. З них виготовляють деталі кузовів автомобілів, корпуси човнів тощо.
До шаруватих фенопластів відносяться:
- гетинакс (наповнювач папір), текстоліт (наповнювач бавовняна тканина), азбестотекстоліт (наповнювач - азбестова тканина), склотекстоліт (наповнювач склотканина), деревошаруваті пластики (наповнювач - деревний шпон).
Гетинакс використовують для виготовлення панелей, електроізоляторів, ізоляційних шайб, прокладок тощо.
Текстоліт використовують для виготовлення зубчатих коліс, вкладишів, ізоляторів.
Азбестотекстоліт служить для виготовлення деталей, які труться, дисків зчеплення і гальмівних колодок.
Склотекстоліт - надзвичайно міцний діелектрик, використовується як ізолятор.
Амінопласти. Амінопластами називають пластмаси на основі карбомідних смол, які добувають поліконденсацією карбаміду (сечовини) СО(NН2)2 або меламіну С3Н6N6 з формальдегідом. Їх застосовують в основному для виробництва шаруватих амінопластів, а також для прес-порошків, поропластів і клеїв. Із порошкових амінопластів виготовляють телефонні та радіодеталі, автомобільну арматуру тощо.
Целулоїд - є найстарішою пластмасою і являє собою твердий розчин нітрату целюлози у камфорі. Целулоїд випускають технічний (прозорий) і галантерейний. Технічний целулоїд використовують для виготовлення шкал вимірювальних приладів, лінійок, кутників, кінострічок і т.п., галантерейний - для галантереї та іграшок.
Галаліт - виготовляють на основі казеїну, який є продуктом зсідання знежиреного молока під дією спеціальних ферментів або кислот. Галаліт іде на виготовлення ґудзиків та інших галантерейних виробів.
Асфальтопекові пластмаси. Такі пластмаси найбільш дешеві. Звязуючими при їх виробництві є бітуми і кам'яновугільний пек, а наповнювачами - бавовняні начоси, інфузорна земля та ін. З них виготовляють акумуляторні баки, кислототривкі труби і ємності, теплоізолятори та ін.