Лекція 15. Етносоціологія

1. Основні поняття соціології етнічних відносин

2. Проблема самовизначення націй у соціології

3. Соціологічні питання соціального і культурного життя націй

4. Національно-етнічні процеси та відносини

1. Основні поняття соціології етнічних відносин

Вивчення етнічних структур необхідно для розуміння специфіки сучасного сус­пільного розвитку. Національна проблематика знаходить своє місце й в економіці, демографії, політології, етнографії й інших гуманітарних науках.

Соціологія націй, національних відносин вивчає соціально-економічні, соціаль­но-політичні, культурні, освітні процеси, питання асиміляції, консолідації й інтег­рації націй і народностей.

Специфіка досліджень національних проблем у нашій країні за радянських часів полягала в тому, Ідо ними займалися в основному вчені із союзних республік, і часто результати нагадували заздоровниці на честь старшого брата, дружби народів, інтерна­ціоналізму. На всі складні і суперечливі питання міжнаціональних відносин було на­кладено табу.

Для аналізу соціально-етнічних відносин слід уточнити деякі поняття. Насампе­ред, слід позначити поняття рас — це групи людей із загальними для них біологічни­ми ознаками (колір шкіри, розріз очей, колір і текстура волосся). В етнографії виді­ляються чорна, жовта і біла, у західній соціології — кавказька раса.

В етнічному розвитку людство пройшло кілька ступенів: рід, плем'я, народність, нарешті, нація. При всій спірності трактування поняття «нація» більшість соціологів сходиться на тому, що нація —«велика соціальна група людей, то склалася на визна­ченій території, що має загальну літературну мову, спільність історичного минулого, культури і деякі особливості психічного складу».

Важливо уточнити, що більшість націй склалося в умовах капіталізму. Прагнен­ня буржуазії забезпечити можливість для свого вільного розвитку сприяло об'єднан­ню розрізнених феодальних утворень, вимагало державної єдності території, на якій проживало населення, що говорить на одній мові. Слід також зазначити, що процес утворення націй триває дотепер, але відбувається він в інших соціальних і політич­них умовах, і його рушійними мотивами виступають інші фактори.

Етнічні групи — групи людей, що розрізняються за своєю культурною спадщи­ною, мовою, історією, духовною культурою. Наприклад, євреї, цигани в Україні. В західній соціології (М. Хегтер) «етнічна група існує на базі почуттів, що зв'язують осо­бистості в солідарну групу на основі деякої культурної основи». Наприклад, іудаїзм для євреїв. Важливість вивчення соціально-етнічних відносин незаперечна.

2. Проблема самовизначення націй у соціології

Найважливішими проблемами соціології націй, національно-етнічних відносин є соціальна, професійна і національна структури регіону, країни. Соціологи, вивча­ючи динаміку цих процесів, можуть вчасно попередити суспільство, що престижні професії, владні структури перетворюються в привілей осіб тієї чи іншої національ­ності. Не тільки наш досвід, але і практика інших країн засвідчує, що в основі міжна­ціональних конфліктів лежить перевага осіб окремої національності в професійній сфері, що має високий статус, високі доходи. У цьому випадку практично скрізь ви­никає однакова реакція, принаймні, неприязне ставлення або підозра, що представники цієї етнічної групи отримують несправедливі доходи. У США - це японці, в Україні — євреї, в Індонезії — китайці тощо.

Націоналістичні стереотипи в повсякденній життєдіяльності досить поширені. Так, за даними соціологічних опитувань, на запитання: «Чи є такі нації, до представ­ників яких ви відчуваєте ворожість?», - ствердно відповіли в різних регіонах від 10 до 33 відсотків опитуваних.

Найбільш складною для соціології національно-етнічних відносин є проблема національного самовизначення. Чи обов'язково кожен народ, навіть найменший, повинний мати свою державність? Зараз на планеті біля п'яти тисяч національних мов, за кожною з яких стоїть народ, етнічна група. Але держав — членів ООН при­близно 200. Відомі деякі малі держави Європи: князівство Монако, Ватикан. Вони зайняли свою особливу нішу, і більше не треба центра ігорного бізнесу чи резиденції папи римського.

Як же бути з правом націй на самовизначення? Самовизначення означає дер­жавний устрій на історично сформованій національній території, вільний розвиток своєї національної мови і національної культури, створення національних політичних і громадських організацій.

На сучасному етапі розвитку людства, що характеризується усе більш складним поділом праці, на перший план виходить необхідність загальнолюдської спільності і високого ступеня однорідності всього людства, окремих континентів, незважаючи на національні кордони. Існують точки зору, що економічні форми інтеграції призве­дуть узагалі до відмирання націй як форм об'єднання людей.

Загальний хід соціальних процесів, що призведе до відмирання націй, не може слугувати виправданням для придушення процесів національного відродження чи зневаги правом націй на самовизначення.