2. Становлення і розвиток глобалістики в Україні

Довгий час у нашій країні в угоду класовому підходу відкидалася сама ідея існу­вання глобальних, загальнолюдських проблем. Роботи західних філософів, еко­номістів, футурологів ігнорувалися, або стверджувалося, що це буржуазна пропаган­да, яка покликана відвернути увагу мас від соціально-економічних проблем, рево­люційних перетворень. Глобалістика пройшла приблизно такий само шлях, що і генетика, кібернетика, педологія, які були у свій час оголошені лженауками, служ­ницями імперіалізму. Зрозуміло, яка мужність була потрібна від учених, що підніма­ли ці проблеми.

Протягом кількох десятиліть домінувало однобічне розуміння перспектив роз­витку світової цивілізації. Зміст його: соціальний прогрес фатально неминучий, пе­рехід до соціалізму аксіоматичний, правильна тільки радянська модель громадського життя. Тобто суспільний прогрес визначений і одноваріантний, суспільний устрій спро­щується: одна форма власності, стирання відмінностей між класами, містом і селом, націями тощо. Які тут соціальні прогнози, глобальні проблеми?

Вважалося, що ніяких антагоністичних суперечностей, екологічних проблем в умовах планової економіки просто не може бути. Звідси — принцип підкорення при­роди, екологічна неграмотність і безвідповідальність. До місця і не до місця повто­рювалися слова І. В. Мічуріна: «Не можна чекати милостей від природи, узяти їх у неї — наше завдання».

У суспільній і індивідуальній свідомості дедалі більше утверджувалася думка, що людина володіє гнучкою адаптивністю і може пристосуватися до будь-яких техноген­них впливів, екологічних ситуацій. Навіть згадали феномен царя Митридата, який, боячись отруєння, поступово тренував себе на адаптацію до отрути і досягнув таких успіхів, що коли йому треба було отруїтися, то він не зміг цього зробити - отрути не діяли на нього.

3. Найважливіші глобальні проблеми сучасного суспільства

Збереження життя і здоров 'я людини

Найважливіша глобальна проблема сучасної цивілізації - це збереження життя і здоров'я людини, її можна поставити під номером один. Справа в тому, що «потуж­ності» сучасної цивілізації здатні створити такі навантаження на навколишнє середо­вище, які можуть призвести до її повної перебудови, деградації, а також піддати заг­розі саму можливість існування людини на Землі. Наприклад, наслідки ядерного зіткнення.

Але не меншу небезпеку становлять і повзучі екологічні катастрофи. Якщо ядерна війна — це свого роду інфаркт, то екологічна катастрофа — ракова пухлина з тривали­ми муками. У більшості природних систем є своєрідні фільтри, що нейтралізують забруднення повітря, води, Грунту, але до визначених меж. За цією рискою почи­нається необоротне руйнування природного середовища, небезпечне для здоров'я і самого життя людини. У зв'язку з цим необхідно вводити такі поняття, як екологіч­ний злочин, створювати механізми міжнародної екологічної інспекції, екологічного суду чи трибуналу, тому що забруднення навколишнього середовища не знає міждер­жавних кордонів.

У 2002 р. в Україні зафіксовано більше 20 аварій на магістральних трубопроводах, у результаті яких відбулося забруднення грунтів, водних об'єктів і атмосферного по­вітря. Тільки за статистичними даними, у 2002 р. в Україні викиди склали 9,5 млн. тонн, хоча наразі промисловість працює далеко не на повну потужність.

У природні водойми в багатьох випадках зливаються практично не очищені про­мислові та побутові відходи. При прокладці трубопроводів цілком знищується рос­линний шар, вирубується ліс, гине поверхневий, найбільш родючий шар грунту.

Повідомлення про заходи з охорони навколишнього середовища зустрічаються у Великобританії, наприклад, у ХІІІ-ХІV ст. Так, король Едуард І видав указ про за­борону використання вугілля як палива в будинках під страхом страти. У Лондоні узимку просто не було чим дихати при опаленні будинків вугіллям.

Екологічна криза є насьогодні, поза всяким сумнівом, глобальною проблемою. Вона має певні форми свого прояву. Найчастіше для її визначення вживаються три форми: забруднення, порушення рівноваги і деструкція. Що таке забруднення, ми вже достатньо показали. Порушення рівноваги означає істотне зменшення здатності екосистеми для саморегуляції. Деструкція — це така стадія руйнування екосистеми, при якій поновлення її функцій стає майже неможливим чи вимагаються значні зу­силля людини протягом тривалого часу.

Можна з упевненістю сказати, що відбулося порушення рівноваги між природ­ними системами, необхідними для збереження життя живих істот і самої людини, і промисловими, технологічними і демографічними потребами людства. Як кризові ознаки можна назвати радіоактивне зараження, особливо після аварії на Чорнобильській АЕС, виробництво необхідної кількості продуктів харчування, виснаження багатьох сировинних ресурсів, неконтрольований ріст населення планети.

Взаємини між людиною і природою являють собою глобальну проблему, отже, і екологічна криза набуває глобального характеру.

У нас немає можливості досить докладно розглянути змісту всіх великих глобальних проблем, тому зупинимося на такій найважливішій, як наслідки використання ядерної енергії в мирних і військових цілях.

Наслідки застосування ядерної зброї

Глобальною проблемою для людства залишається ядерна небезпека. В останні роки, особливо після того, як була розроблена концепція «ядерної ночі» і «ядерної зими», виникла гостра необхідність ретельного аналізу різних, зокрема і медико-біологічних, наслідків застосування ядерної зброї і ядерних випробувань, а також мирного викорис­тання атомної енергії безпосередньо для життя і здоров'я людей і середовища їх прожи­вання.

Фахівці дійшли висновку, що вже одна наявність величезних ядерних арсеналів постійно травмує психіку великої кількості людей. Як відзначають психіатри, психоло­ги, число захворювань неврозами з кожним роком зростає.

При цьому масовим факто­ром розвитку неврозів виступає саме нагромадження ядерних озброєнь, страх перед ядер­ною війною.

Один із проявів неврозів — рух «сурвайвелістів». Його учасники прагнуть до інди­відуального виживання при ядерному конфлікті. Для цього створюються, звичайно в малонаселених районах, спеціально підготовлені й обладнані притулки індивідуаль­ного і групового користування з запасами продовольства, інших засобів виживання, які передбачається використовувати в критичний період.

Використання ядерної зброї у військовому конфлікті спричинить за собою не тільки масове руйнування продуктивних сил, загибель людей, але й глибоку необо­ротну зміну всієї системи цінностей. Людина вже не буде здатна сприймати свою по­ведінку через призму сучасних відносин, традиційних моральних норм. Неминучий ріст у поведінці людей індивідуалізму, зневаги до інтересів суспільства. Іншими сло­вами, багато що говорить за те, що представники людства, які змогли б пройти через усі жахи тотальної ядерної катастрофи, швидше за все будуть готові довершити руй­нування цивілізації в набагато більшому ступені, ніж сприяти її відтворенню.

Що стосується передбачуваних наслідків глобального ядерного зіткнення, то ек­сперти висловлюють думку про можливу в зв'язку з цим деградацію людського роду, тому що будуть спостерігатися розпад особистості, певна «біологізація» людей при рості агресивності, прагненні до самознищення, абсолютна непередбачуваність їх поведінки. Це призведе, у кінцевому рахунку, до повної деморалізації і дегуманізації суспільства, порушення всіх соціальних структур, загального хаосу.

При оцінці віддалених наслідків ядерного конфлікту необхідно враховувати одну надзвичайно важливу обставину — синергізм, у результаті якого неминуче відбудеть­ся тотальне враження наступних поколінь пухлинними захворюваннями, що, власне кажучи, аналогічно епідемії раку.

Не викликає сумнівів абсурдність гіпотези про можливість досягнення перемоги в ракетно-ядерній війні. Визнано, що наука не може запропонувати світу реального захисту від наслідків ядерної війни. Медицина не дасть не тільки ефективної, але навіть реальної допомоги населенню. У зв'язку з цим були переглянуті і самі можли­вості медицини з надання допомоги населенню. «Головний висновок лікарів полягає втому, що в умовах, коли зруйновані лікарні, порушені електрифікація, водопоста­чання, каналізація, коли харчові продукти і медикаменти заражені радіацією, а лікарі гинуть так само, які інші люди, неможливо уявити собі, що вдасться надати допомо­гу величезній кількості потерпілих». Слід відмітити, що до думки про обмежені мож­ливості медицини у випадку виникнення ядерної війни самі лікарі дійшли порівняно недавно.

Поки відомі далеко не всі небезпечні варіанти мирного використання атомної енергії для біосфери, життя і здоров'я людства.

В роки проведення випробувань поверхня Землі буквально світилася від радіо­активних випромінювань: на кожному квадратному метрі вибухали щомиті десятки тисяч радіоактивних атомів. Мабуть, важко вказати інший приклад такого глобального вторгнення людини в життя біосфери. Випробування стали першим в історії цивілізації глобально небезпечним експериментом, у результаті я кого смертоносні радіоактивні частки були розсіяні по всій планеті. Величезна кількість радіоактивних речовин утя­гується в процеси, що тривають у біосфері, накопичується в грунтах, водах і, головне, у живих організмах, безперешкодно бомбардуючи їх своїми випромінюваннями. Глобаль­не радіоактивне забруднення біосфери призвело до постійного опромінення населення всієї земної кулі. Що стосується віддалених наслідків ядерних вибухів, то фактично з того часу, як була винайдена ядерна зброя і почалися її випробування, ступінь небезпеки радіоактивного зараження і його наслідків або недооцінювалася, або свідомо з усіляких причин занижувався.

Парадоксально, але й нині вважається, що збільшення фонового випромінювання в результаті випробувань ядерної зброї, що проводилися в атмосфері, не призвело до істотного збільшення канцерогенного ризику. Однак у багатьох країнах світу за ос­таннє десятиліття різко зросла частота пухлинних захворювань. Це загальнолюдське лихо, на жаль, майже ніхто не пов'язує з наслідками випробувань ядерної зброї. Підступність такого впливу полягає в тому, що малі дози не викликають помітних змін у стані здоров'я. Водночас на сучасному рівні знань доведено, що так званий «граничний ефект» у дії випромінювань на спадковість людини відсутній. Іншими словами, нешкідливих з генетичної точки зору доз просто немає, кожна викликає нега­тивний вплив.

Навіть після катастрофи в Чорнобилі представники ядерної енергетики продов­жують, як і колись, запевняти в тому, що подібні аварії практично виключені і що при нормальній роботі АЕС радіаційний фон навколо них не перевищує природно­го. Коли на початку травня 1986 р. у сто разів збільшився радіаційний фон у воді Київ­ського водосховища, Мінздрав, Мінводгосп і Держкомгідромет СРСР відразу підви­щили в сто разів норми граничне припустимої концентрації і заявили, що причин для тривоги немає.

Трагедія полягає в тому, що після руйнування АЕС навколишнє середовище стає якісно іншим, а саме —непридатним для проживання людей, нездатне відтворювати і підтримувати життя, воно несе на собі печатку руйнування і деградації. Про це свідчать невдалі експерименти з «рекультивації» (відновлення нормальної життє­діяльності) флори на атолах Бікіні, які довгі роки слугували полігоном для випробуван­ня ядерних бомб. Відновлення проводили шляхом зняття верхніх шарів грунту і посадки нових, неопромінених дерев, чагарників, злаків.

Відомо, що в результаті зараження навколишнього середовища при руйнуванні АЕС концентрація радіоактивних речовин в організмах може бути в десятки, сотні разів вище рівня токсичного забруднення навколишнього середовища. Рослини і твари­ни засвоюють кальцій і калій. Тим часом дуже небезпечні для людини довгоживучі радіоактивні нукліди ядерного циклу стронцій — 90 і цезій — 137 за хімічними власти­востями еквівалентні, відповідно, кальцію і калію і тому засвоюються рослинами і тваринами. У результаті їх концентрація в деяких сільськогосподарських рослинах перевищує їх кількість у зараженому грунті в 7-100 разів, Ще більш яскравий при­клад: при радіоактивному зараженні води риби і водяні рослини накопичують небез­печні радіонукліди до концентрації, у десятки і сотні разів перевищуючу їх концент­рацію у воді.

Радіоекологи попередили про можливу в результаті радіоактивного забруднення середовища глобальну катастрофу: великий кругообіг речовин, що існує в природі, із кругообігу життя здатний перетворитися в кругообіг смерті.

У випадку потрапляння радіонуклідів в організм людини фахівці говорять уже не про зовнішнє, а про внутрішнє опромінення, найбільш небезпечне, у якого є свої особ­ливості. Кожен радіонуклід поводиться по-своєму, має свої місця прикладення - найбільш уразливі органи, тканини чи системи організму, які називаються «критични­ми». Наприклад, при надходженні радіоактивного йоду в організм близько ЗО відсотків його накопичується в щитовидній залозі, яка вважається стосовно нього критичним органом. Ціла група радіонуклідів (стронцій тощо) концентрується в кіст­ках, де вони і відкладаються. Цезій розподіляється рівномірно в м'язовій тканині. Нині доведено, що навіть незначне іонізуюче опромінення може мати важкі наслідки для живих організмів і, насамперед, для людини. Так, прихована генетична шкода впливу радіоактивності може проявитися в людей через 5-15 і навіть 20-25 і більш років у ма­совій епідемії раку, лейкемії й інших хвороб, що викликають смерть чи каліцтво. При­чому важкі наслідки враження наступних поколінь виявляються не в першому, навіть не в другому і третьому, а починаючи з четвертого покоління. Свідчення тому — жертви атомних бомбардувань японських міст Хіросіми і Нагасакі, нещасних випадків на атом­них електростанціях, численних експериментів з радіоактивними речовинами, прове­дених у лабораторіях розвинутих країн світу.

Причому не тільки аварії на атомних електростанціях становлять велику небез­пеку, але й їх нормальне функціонування призводить до створення великої кількості радіоактивних відходів. У світі майже 400 атомних електростанцій, але поки немає ні однієї довгострокової програми поховання радіоактивних відходів. Інакше кажучи, побудували будинок, не подбавши, куди будуть прибиратися відходи.

У США існує Інститут всесвітньої вахти (Вашингтон) — незалежна, безприбуткова наукова організація, яка працює над прогнозами і виконує роль системи раннього опо­віщення. Фахівці пророкують, що наступна серйозна аварія на АЕС може відбути­ся в найближчі 5 років. До яких наслідків це призведе, якщо відомо, що в тридцятикілометровій зоні навколо АЕС проживає майже 700 млн. чоловік. У США плани еваку­ації населення розраховані на зону в 16 км. В Україні довелося евакуювати все населення в тридцятикілометровій зоні від АЕС, а всі діти були вивезені в радіусі 150 км. Примітно, що експеримент у Чорнобилеві проводився наприкінці робочого тижня, уночі, коли люди стомлюються, знижується їх увага. Звідси така маса помилок. Спочатку по­тужність реактора упала до 1 відсотка, а потім за 4 секунди зросла в 1000 разів.

Список подібних аварій уже немалий. Катастрофа в Бхопале (Індія), забруднен­ня берегів ріки Міссурі діоксином, спустошення В'єтнаму хімічними дефоліантами, загибель Чорного лісу у ФРН через кислотні дощі тощо.

Чорнобильська аварія дала людям можливість побачити риси їх недалекого май­бутнього. І те, що вони побачили, м'яко говорячи, їм не сподобалося. У Фінляндії 4000 жінок оголосили про своєрідний страйк, заприсягшись не вагітніти, поки уряд не змінить свого ставлення до атомної програми.

Від якості і своєчасності вирішення глобальних проблем людства залежить осо­бисте щастя і благополуччя кожного з нас, оскільки людина є членом не тільки своєї сім'ї, колективу, міста, але і всієї планети.

Наслідки використання токсичних речовин

Крім радіаційного забруднення середовища проживання, сучасна цивілізація ви­кидає в навколишнє середовище і токсичні речовини, яких раніше на планеті не було. При такому зараженні виявляються марними надії на природні фільтри — їх природа просто не створила в процесі своєї еволюції. Наприклад, препарат ДДТ, який широ­ко використовувався в 1950-і рр. у сільськогосподарській практиці. Він уже давно забо­ронений через підвищену токсичність, а сліди його застосування вчені знаходять не тільки в традиційних харчових ланцюжках, але навіть в Антарктиді, у тілах пінгвінів.

Лихо полягає в тому, що дуже часто для високотоксичних з'єднань в організмі людини немає біологічних бар'єрів. Результат - численні алергії, хромосомні пору­шення, хронічні захворювання.

Як правило, токсичний вплив важких металів, пестицидів на людину непомітний до певного рівня їх концентрації. Однак експериментальні дані свідчать, що навіть разові контакти з такими пестицидами, як диелдрин, малатіон, паратіон, призводять до зміни біострумів головного мозку, що зберігається в окремих випадках до півроку. Вплив же найсучасніших органофосфатних пестицидів небезпечний розвитком де­пресії, дратівливості, порушенням здатності до абстрактного мислення, іншими нейропсихологічними порушеннями. Накопичуються дані про професійну патологію в осіб, безпосередньо пов'язаних із застосуванням пестицидів (механізатори, теплич­ниці тощо).

Продовольча проблема

Інші найважливіші проблеми глобального характеру: енергетика, демографічний вибух і продовольство, нерівномірність економічного розвитку Заходу і Сходу, Півночі і Півдня, збільшення міжнародних суперечностей, що переростають часом у сер­йозні регіональні конфлікти. Серед них назвемо зростаючі ножиці цін на сировинні матеріали і наукомістку продукцію розвинутих країн, посилення боротьби за джерела сировини, ринки збуту тощо.

На початку XX ст. усе населення Землі складало 1,6 млрд. людей, до 1975 р. — 4 млрд., улітку 1987 р. - 5 млрд. До 2000 р. з'явився шестимільярдний житель. Є надія, що стабілізація населення відбудеться на рівні 10-12 млрд. у середині XXI ст. Велика частина приросту населення, понад 90 відсотків, припадає на Африку, Азію, Латинсь­ку Америку. В окремих країнах приріст виробництва продовольства часто нижчий за темп його росту, тобто ситуація поглиблюється з кожним роком, і світове співтова­риство змушене надавати таким країнам продовольчу допомогу. На планеті до 1 млрд. людей недоїдають, щорічно помирають від голоду не менше 30 млн. чоловік, зокрема - 18 млн. дітей, а тривалість життя в розвинутих країнах на 16 років більше ніж у тих, що розвиваються.

Загальносвітове виробництво продовольства досягає науково обгрунтованих норм, за винятком тваринного білка. Але в розвинутих країнах споживання на третину вище за норматив, а в країнах, що розвиваються — на рівні 90 відсотків. По тваринно­му білку різниця в душовому споживанні трьох-чотириразова. Генсек ФАО (Продо­вольча і сільськогосподарська організація ООН) Е. Саумазцього при воду зауважує: «В одних країнах люди, що страждають від ожиріння, чекають нових методів лікування, а недоїдаючим не пропонується засобів для угамування голоду. Годують домашніх тва­рин, забуваючи про дітей, що потерпають від голоду».

Оброблювані землі і пасовища на планеті займають близько 4 млрд га, і най­ближчим часом вони навряд чи будуть істотно розширені. Отже, вихід можливий шля­хом інтенсифікації, зеленої революції. В Африці збір злакових культур знаходиться на рівні 10 центнерів з гектара, у Європі і СШ А - до 50 центнерів і вище. Таке стано­вище обумовлене, у першу чергу, високою культурою землеробства, застосуванням мінеральних добрив, пестицидів, фунгіцидів, гербіцидів тощо. Але скільки при цьому виникає екологічних проблем! Тому утворився цілий напрям сільськогосподарського виробництва, що спеціалізується на виробництві екологічно чистих продуктів харчу­вання. Природно, що вартість таких продуктів істотно вища і вони доступні не всім верствам населення.