23. Авторське право

Авторське право. В об'єктивному розумінні авто­рське право - це сукупність норм цивільного права, які регулюють відносини щодо ство­рення і використання творів науки, літератури та мистецтва. У суб'єктивному розумінні -це сукупність особистих немайнових і майнових прав, які належать автору або його право­наступникам у зв'язку зі створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва.

Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва. Твір - це результат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо.

Об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, який відпо­відає двом умовам:

а) має творчий характер (є новим та оригінальним, результатом особистої твор­чої праці автора; не вважається об'єктом авторського права суто технічна робота);

б) виражений в об'єктивній формі (твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, але обов'язково придатній для відтворення, сприймання.

об'єктами авторського права є результати інтелектуальної, творчої діяльності, які належать до трьох груп: літературні та художні твори; комп 'ютерні програми; компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелек­туальної діяльності.

Суб'єкти авторських відносин. Право на твір належить його творцеві, тому, хто написав книгу, картину, створив музику, скульптуру, аудіовізуальний твір.

Автором наукового, літературного чи мистецького твору може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Іноземні особи та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності мають однакові з особами України права, передбачені Законом про авторське право.

Відповідно до ст. 435 ЦК суб'єктом авторського права є автор твору науки, лі­тератури і мистецтва. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізи­чна особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Відповідно до ст. 436 ЦК авто­рське право на твір може одночасно належати кільком особам, творчою працею яких створено твір, відносини між ними називаються співавторством.

Цивільно-правова теорія встановлює два види співавторства:

а) коли неможливо виділити працю кожного співавтора - нероздільне співавторство;

б) коли складові частини чітко визначені і відомо, хто зі співавторів написав ту чи іншу частину, -роздільне співавторство.

автор наділений та­кими правами:

- вимагати визнання свого авторства;

-вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

• забороняти зазначення свого імені у зв 'язку з використанням твору;

• обирати псевдонім у зв 'язку з використанням твору;

• перешкоджати посяганню на своє авторське право, здатному завдати шкоди честі чи репутації автора;

• вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора (право на недоторканність твору).

Відповідно до ст. 440 ЦК майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

• право на використання твору;

• виключне право дозволяти використання твору;

• право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забо­роняти таке використання;

— право на плату за використання твору;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.