14. Поняття спадкування. Спадкодавець та спадкоємці. Склад спадщини.

Спадкуванням є відносини правонаступництва, за яких відбувається перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Об'єктом відносин спадкування виступають права та обов'язки спадкодавця у їх сукупності, що належачи йому на момент смерті (спадщина, спадкове майно, спадкова маса).

Спадкове правонаступництво є універсальним, оскільки до спадкоємців померлої особи переходять у сукупності її права та обов'язки, що не припинилися внаслідок її смерті. Це означає, що спадкоємець не може прийняти окремо права, а від обов'язків відмовитися, чи навпаки.

Від універсального правонаступництва відрізняють правонаступництво сингулярне, при якому до сингулярного правонаступника переходить не вся сукупність прав і обов'язків спад­кодавця, а лише певні його права або обов'язки. Як приклад сингулярного правонаступництва можна навести випадок, коли заповідач у заповіті встановлює заповідальний відказ (ст. 123 7 ЦК). У такому разі відказоодержувач не є спадкоємцем померлої особи і одержує відповідні права не безпосередньо від спадкодавця, а через спадкоємців за заповітом.

Суб'єктами відносин спадкування є спадкодавець та спадкоємець. Спадкодавцями мо­жуть бути тільки фізичні особи — громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Юридичні особи не можуть бути спадкодавцями, оскільки порядок припинення юридичних осіб визначається не нормами про спадкування, а спеціальними правилами про ліквідацію чи злиття, приєднання, поділ, перетворення юридичних осіб (ст. 104—112 ЦК). Спадкоєм­ці — це вказані у заповіті або у законі особи, до яких переходять цивільні права і обов'я­зки спадкодавця.

Відносини спадкування виникають на підставі факту смерті фізичної особи або оголошення її померлою у встановленому законом порядку. З цими юридичними фактами закон пов'язує появу у спадкоємців права на прийняття спадщини, а у всіх інших осіб — обов'язку не пере­шкоджати їм у здійсненні цього права.

Стаття 1218. Склад спадщини

1. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Об'єктами спадкування є цивільні права та обов'язки спадкодавця, які не є нерозривно пов'язаними з його особою та які не припинилися внаслідок його смерті.

У спадщину можуть передаватися як певні речі (житлові будинки, квартири, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, предмети особистого користування, земельні ді­лянки, транспортні засоби, грошові суми, цінні папери тощо), так і майнові права (пайовий вне­сок членів ЖБК, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативів, члена садівницького товариства). Разом із правами до спадкоємців переходять також й обов'язки спадкодавця (на­приклад, щодо сплати боргів).

Стаття 1218 ЦК встановлює, що склад спадщини визначається на момент відкриття спад­щини. У ч. 2 ст. 1220 ЦК зазначається, що моментом або ж часом (на наш погляд ці терміни можна розглядати як рівнозначні) відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого во­на оголошується померлою. Отже, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що на­лежали спадкодавцеві до кінця тієї доби, коли сталася смерть спадкодавця.

Стаття 1222. Спадкоємці

1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Спадкодавцем може бути лише фізична особа. Спадкоємцями за заповітом можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також інші суб'єкти цивільного права (держава, територіальні громади, іноземні держави, міжнародні організації тощо), зазначені в заповіті. За законом спад­коємцями можуть бути лише фізичні особи. Отже, коло спадкоємців є ширшим за коло осіб, які можуть бути спадкодавцями.

Щоб бути спадкоємцем, фізична особа має бути живою на час відкриття спадщини. Закон захищає також права дітей, які були зачаті за життя спадкодавця і народилися після його смерті (так званий «постум»). Якщо ж дитина народилася мертвою, то спадкові правовідносини за її участю, природно, не виникають. У цьому випадку спадкова маса розподіляється між іншими

спадкоємцями. Тому ненароджена дитина не є суб'єктом права, оскільки спадкові права у та­кому випадку можуть виникнути лише за умови народження дитини живою.

Що стосується усіх інших суб'єктів цивільного права, то вони можуть бути спадкоємцями лише за заповітом. Зокрема, на підставі заповіту можуть отримати майно у спадщину юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (ст. 2 ЦК). Зазначені особи закликаються до спадкування, якщо вони існують на день відкриття спадщини.