19. Згідно зі ст. 626 цк договір - це домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обоє 'язків.

Значення договору полягає у тому, що він є: підставою виникнення правовідносин, тобто юридичним фактом, що лежить в основі зобов'язання, (ст. 11 ЦК); найпоширені­шим видом правочинів.

Види цивільно-правових договорів визначаються, виходячи з різних класифіка­ційних критеріїв.

Так, за спрямованістю їх можна поділити на:

- договори про передачу майна у власність (купівля-продаж, дарування, рента, довічне утримання);

- договори про передачу майна у користування (оренда, найм житла, позичка); -договори про виконання робіт (підряд, договір на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт);

-договори про надання послуг (доручення, комісія, страхування, зберігання, управління майном, транспортні договори);

• договори у фінансовій сфері (позика, кредит, договір банківського вкладу, до­ говір банківського рахунку, договір факторингу);

• договори у сфері інтелектуальної діяльності (авторський договір, договори з передачі суміжних прав, патентно-ліцензійні договори, договір про передачу ноу-хау, договір комерційної концесії);

- договори про спільну діяльність (договір простого товариства); За розподілом обовязків між: сторонами:

- односторонні, в яких одна сторона бере на себе обов'язок перед другою сторо­ною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов'язку (до таких договорів належить, наприклад, договір позики);

-двосторонні, в яких правами та обов'язками наділені обидві сторони (напри­клад, договір підряду);

- багатосторонні, що укладаються більш, ніж двома сторонами, кожна з яких має права та обов'язки (може бути договір лізингу, договір простого товариства).

За моментом укладення:

• реальні, що вважаються укладеними з моменту здійснення виконання, в т.ч. пе­редачі певного майна (до таких належать договори перевезення, зберігання);

• консенсуальні, що вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов (наприклад, договір поставки);

За наявністю зустрічного відшкодування:

• оплатні, в яких зустрічне відшкодування присутнє (наприклад, договір лізингу, договір довічного утримання);

• безоплатні, в яких зустрічне відшкодування відсутнє (договір позички, дару­вання, може бути договір доручення).

Згідно зі ст. 626 ЦК договір вважається сплатним, якщо інше не встановлено за­коном, самим договором або не випливає з його суті. За одержувачем вигоди від виконання: -договори, укладені на користь контрагентів;

- договори, укладені на користь третьої особи (ст. 636 ЦК).

Залежно від послідовності (етапності) досягнення цілей, які ставлять перед со­бою сторони, вступаючи у договірні зв'язки:

• основні;

• попередні (ст. 635 ЦК).

У класифікації договорів, особливе місце посідають публічні договори і договори приєднання.

Згідно зі ст. 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Договором приєднання, відповідно до ст. 634 ЦК, є договір, умови якого встановле­ні однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сто­рона не може запропонувати свої умови договору.

Зміст цивільно-правового договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів циві­льного законодавства.

Умови договору поділяються на:

- істотні - умови, погодження яких є обов'язковим. До таких закон відносить: умови про предмет договору; умови, що визначені спеціальними нормами як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;

-звичайні - умови, визначені диспозитивною нормою закону, які не обов'язково зазначати у тексті договору, (наприклад, для більшості договорів ціна є звичайною умо­вою і відповідно до ч. 4 ст. 632, якщо вона у договорі не встановлена і не може бути ви­значена виходячи з його умов, то визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору);

- випадкові - умови, які взагалі не передбачені законодавством як такі, що є хара­ктерними для певного виду договорів, але щодо них існує домовленість між сторонами.

Порядок укладення договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Моментом укладення договору, за загальним правилом, є момент одержання осо­бою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Щодо місця укладення договору, то згідно ст. 641 ЦК, договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено самим договором.

Форма договору визначається спеціальними нормами законодавства, що регулю­ють конкретні види договорів, загальними положеннями про форму правочинів або до­мовленістю сторін, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. При цьо­му, сторони можуть укладати договір у письмовій або письмовій нотаріально посвідченій формі навіть якщо закон не вимагає письмового оформлення або нотаріального посвід­чення для даного виду договорів.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Зміна або розірвання договору допускається:

- за згодою сторін;

- за ініціативою однієї сторони, якщо таке право прямо передбачене договором або законом;

- за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.