7.4 Зрівноваження висот пунктів розімкненого нівелірного ходу III класу

Після завершення польових робіт камеральна обробка результатів нівелювання виконується у такій послідовності [6, 12]:

1. контроль результатів вимірів і обчислювальна обробка польових журналів: ретельно перевіряються всі записи й обчислення на кожній станції та виконується посторінковий контроль у журналі нівелювання (додаток Е);

2. складання відомості зрівнювання висот нівелірного ходу (додаток И), де вказується назва ходу, висоти вихідних реперів, номери пунктів ходу, довжина ходу, число штативів (станцій) та значення виміряних середніх перевищень у прямому і зворотному напрямках ходу;

3. складання схеми нівелірного ходу, на якій умовними знаками позначають вихідні репери, а також репери ходу, що прокладається; нумерують пункти ходу і показують стрілками його напрямки; виписують значення перевищень прямого і зворотного ходу;

4. оцінка якості нівелювання, яка зводиться до обчислення нев’язки ходу, порівняння її з допустимою нев’язкою та обчислення середньої квадратичної помилки перевищення на 1 км ходу;

5. обчислення зрівноважених висот нівелірного ходу, яке полягає у знаходженні виправлених перевищень й зрівноваженні висот пунктів ходу і виконується у відомості зрівноваження висот нівелірного ходу (додаток И), куди заносяться також результати оцінки якості нівелювання.

Після обчислювальної обробки нівелірного ходу складають каталог висот нівелірних знаків, у якому вказують номери і види нівелірних знаків, їх місцеположення, значення висот тощо.

7.5 Побудова та оформлення топографічного плану місцевості

Після обчислення координат усіх пунктів знімальної основи (станцій) та висот пікетних точок складають топографічний план місцевості у масштабі 1:500 із висотою перерізу рельєфу 0,5 м, у наступній послідовності:

1. Будують координатну сітку зі стороною 10×10 см з допомогою лінійки Дробишева та масштабної лінійки загальновідомими способами й оцифровують її (відповідно до значень прямокутних координат станцій). Точність побудови координатної сітки повинна бути дуже високою (розміри сторін і діагоналей усіх квадратів не повинні відхилятись від їх номіналів більше ніж на 0,1 мм у плані).

2. За допомогою масштабної лінійки та циркуля-вимірювача за координатами на план наносять пункти знімального обґрунтування (пункти полігонометрії, точки висячих ходів), з яких проводилось знімання. Контроль побудови цих пунктів: розходження у віддалі між двома побудованими точками та виміряним значенням її горизонтального прокладання не повинно перевищувати 0,2 мм у плані.

3. За результатами тахеометричного знімання (виміряними значеннями горизонтального прокладання і горизонтального кута) наносять на план точки ситуації і пікетні точки з допомогою геодезичного транспортира, масштабної лінійки та циркуля-вимірювача за даними абрису тахеометричного знімання, будують ситуацію місцевості та підписують позначки пікетних точок.

4. На основі відомих позначок пікетних точок за допомогою палетки знаходять сліди горизонталей та з’єднують їх, будуючи таким чином горизонталі.

5. Проводять креслення й оформлення плану тушшю із використанням відповідних умовних топографічних знаків [15].

Спочатку креслять написи нормальним або курсивним шрифтом, потім пункти полігонометричного ходу та точки висячих теодолітних ходів, з яких проводилося знімання. Потім креслять контури ситуації, угіддя, шляхи сполучення й зв’язку, насадження тощо. Межі водних об’єктів креслять зеленою тушшю. Перетин координатних ліній креслять розміром 5×5 мм і підписують уздовж західної та південної сторін також зеленою тушшю. Внизу плану підписують його масштаб.