6 Вимірювальні роботи

6.1 Вимірювання горизонтальних кутів у полігонометричному ході 2-го розряду теодолітом типу т2

У полігонометричних ходах і мережах згущення вимірювання горизонтальних кутів виконують (відповідно до п. 4.1.7 Інструкції [2]) способом окремого кута або способом кругових прийомів за триштативною системою оптичними приладами не нижче 5-секундної точності. Центрування приладу та візирних марок виконують з точністю 1 мм. Спосіб кругових прийомів застосовують, коли кількість напрямків на пункті більше двох.

Оскільки на практиці студенти прокладають окремий полігонометричний хід 2-го розряду, то вимірювання кутів виконується способом окремого кута, при якому алідаду обертають (в обох напівприйомах) тільки за ходом годинникової стрілки або тільки проти ходу годинникової стрілки.

Розглянемо порядок вимірювання лівого за ходом горизонтального кута детальніше.

1. У пункті вимірювання встановлюють теодоліт, а в сусідніх пунктах ходу встановлюють на штативах візирні марки і приводять їх у робочий стан, тобто виконують їх центрування і горизонтування (п. 5.1).

2. При КЛ зорову трубу теодоліта точно наводять на візирну марку переднього пункту ходу; повертаючи головку гвинта оптичного мікрометра, домагаються точного суміщення зображення діаметрально протилежних штрихів лімба (останній рух гвинта мікрометра повинен бути за годинниковою стрілкою) і беруть відлік a₁, який записують у графу 4 (градуси і мінути) та у графу 5 (секунди) журналу вимірювання горизонтальних кутів, форма якого наведена у таблиці Г.1 (дод. Г). Потім головку гвинта мікрометра трохи повертають проти годинникової стрілки. Поділки на лімбі розійдуться. Знову обертають гвинт за годинниковою стрілкою і ще раз суміщають зображення протилежних штрихів лімба. Беруть відлік a₂, який записують у графу 6 журналу. Якщо різниця між відліками a₁ і a₂ не перевищує допуску – 8˝ [2], то виводять середній відлік, який записують у графу 7 журналу.

3. Відкріплюють закріпний гвинт алідади і повертають алідаду разом з трубою (тільки проти годинникової стрілки), наводять трубу на візирну марку заднього пункту і знімають відліки a₁ і a₂ так само, як і на передній пункт. Вимірювання при КЛ складає перший напівприйом.

4. Трубу переводять через зеніт і вертикальний круг опиниться праворуч від труби (КП). Знову трубу наводять на візирну марку переднього пункту проти ходу годинникової стрілки і беруть відлік за лімбом і мікрометром (аналогічно діям у п. 2).

5. Відкріплюють закріпний гвинт алідади й повертають трубу (проти ходу годинникової стрілки) на візирну марку заднього пункту і виконують такі самі дії, як і в п. 3. Вимірювання при КП складає другий напівприйом. Разом вони складають один повний прийом.

6. Результати вимірювання опрацьовують у польовому журналі одночасно з вимірюваннями:

• обчислюють по кожному напрямку ;(6.1)

• знаходять подвійну колімаційну помилку – ,(6.2)

яку записують у графу 8 журналу (коливання подвійної колімаційної похибки не повинне бути більшими допуску – 15˝ [2]);

• обчислюють середнє значення секунд кожного напрямку, одержаних при КЛ і КП: =, (6.3)

яке записують його у графу 9 журналу;

• у графу 10 журналу записують повні значення (градуси, мінути, секунди) напрямків, при цьому градуси і мінути беруть з графи 4, що відповідають значенням КЛ;

• знаходять значення кута у прийомі (гр. 11) як різницю напрямків на передню марку і на задню марку.

7. Вимірювання кутів у полігонометрії не обмежується одним прийомом. Кількість прийомів регламентує Інструкція [2]. Відповідно до неї для полігонометрії 2-го розряду кількість прийомів n становить 2, як при використанні теодолітів із точністю 2˝, так і для теодолітів із точністю 5˝.

8. Вимірювання у другому прийомі виконуються аналогічно першому, але перед початком вимірювань потрібно змістити відлік на лімбі (який був при КЛ у першому прийомі) на величину: (де n – кількість прийомів, а = 10 або 5 [2]) і встановити його на лімбі. Записи й опрацювання результатів вимірювань у другому прийомі виконують аналогічно першому.

9. Значення горизонтального кута, одержані з двох прийомів, порівнюють і, якщо розходження між ними не перевищує допуску [2] (для теодолітів з точністю 2˝ цей допуск дорівнює 8˝, а з точністю 5˝ – 0,2), обчислюють середнє значення кута, яке виявляється його остаточним значенням (гр. 12). У протилежному випадку вимірювання повторюють на тих самих частинах лімба.

10. Вимірювання горизонтальних кутів на наступних пунктах виконують за тією самою методикою з використанням триштативної системи: міняють місцями теодоліт і візирну марку на передньому пункті, при цьому положення штативів залишається незмінним. Це дає можливість ліквідувати деякі помилки вимірювання та зекономити час вимірювань.