16.2. Користувачі банківської звітності

Подання достовірної звітності за операціями комерційних банків Національному банку України, юридичним та фізичним особам, які є позичальниками та депозиторами цього банку, необхідне для збереження довіри до банку та кредитної системи в цілому.

Користувачами банківської звітності є:

• дійсні та потенційні вітчизняні та зарубіжні інвестори;

• акціонери;

• співробітники банку;

• керівництво банку;

• контрагенти;

• кредитори;

• українські та міжнародні фінансові організації (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк рекон- струкції та розвитку, інші організації, членами яких є Україна);

• Національний банк України для виконання регулюючих та наглядових функцій;

• органи влади;

• громадскість.

Грошово-кредитна та банківська статистична інформація характеризує економіку держави і використовується органами законодавчої і виконавчої влади, широким колом науковців і ділових людей.

Своєчасні та достовірні дані про грошово-кредитну і фінансову діяльність банків та фінансових небанківських організацій дають змогу:

1. Аналізувати стан і перспективи розвитку банківської системи.

2. Спостерігати за ходом реалізації грошово-кредитної політики держави та прогнозувати розвиток її грошово-кредитного ринку.

3. Стежити за розвитком валютного ринку та операціями з іно­земною валютою.

4. Здійснювати заходи щодо забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

5. Здійснювати нагляд за діяльністю комерційних банків та інших фінансових небанківських організацій.

6. Забезпечувати взаємозв’язок грошово-кредитної та банківської статистики з іншими макроекономічними системами даних.

7. Забезпечувати порівнянність з даними міжнародних фінансових і банківських організацій.

16.3. Формування банківської фінансової звітності згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (мсбо)

Для зіставності результатів діяльності українських банків із зарубіжними і набуття довіри на міжнародному рівні фінансова звітність має відповідати міжнародним стандартам бухгалтерського обліку і звітності. Система фінансової звітності комерційних банків України грунтується на принципах, викладених Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, та зразках форм, наведених у Директиві Ради ЄЕС № 86/635. Комітетом із МСБО, до якого входять понад 100 організацій у 80 країнах світу, були розроблені й рекомендовані до використання 32 міжнародні стан­дарти бухгалтерського обліку і звітності. Серед них безпосередньо систему фінансової звітності комерційних банків регулюють такі стандарти:

• загальні положення підготовки та подання фінансової звітності;

• стандарт № 1 «Розкриття положень бухгалтерського обліку»;

• стандарт № 5 «Інформація, що підлягає розкриттю у фінансовій звітності»;

• стандарт № 30 «Розкриття інформації у фінансовій звітності банків та подібних фінансових установ».

Важливу роль на міжнародному рівні у питаннях регулювання звітності відіграє директива Ради Європейського Союзу «Про річну і консолідовану звітність банків та інших фінансових установ» від 08.12.86 р. № 86/635/ЄЕС.

Перелік звітних форм, що належать до фінансової звітності банків, наводиться у стандарті № 1 «Розкриття положень бухгалтерського обліку» і включає такі форми: баланс та балансовий звіт, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух коштів, примітки, додаткові декларації і пояснювальні матеріали. Крім того, цей стандарт передбачає так звані фундаментальні припущення фінансової звітності: безперервність діяльності, послідовність і ведення обліку на накопичувальній основі, а також принципи обліку: обачливість, матеріальність, перевага змісту над формою.

Вимоги щодо мінімального обсягу інформації, яка повинна включатися до фінансової звітності, а саме: назва суб’єкта господарювання, резидентність, дата складання звіту, період, що охоплюється цим звітом, стислий опис характеру діяльності, юридична форма суб’єкта і валюта звітності встановлюються стандартом № 5 «Інформація, що підлягає розкриттю у фінансовій звітності».

Специфічна банківська фінансова звітність регулюється стандартом № 30 «Розкриття інформації у фінансовій звітності банків та подібних фінансових установ». Цим стандартом, крім того, визначаються конкретні формати основних форм фінансової звітності, зокрема балансового звіту і звіту про прибутки та збитки.