кова політика, яка передбачається у банку на рік, затверджується спеціально виданим наказом керівника. За цим документом зат­верджується методологія відображення окремих банківських опе­рацій, у ньому повинні бути охоплені усі особливості організації бухгалтерського обліку установи.

Обов’язковому затвердженню керівником банку підлягають:

• внутрішній план рахунків, побудований на базі затвердженого НБУ плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України;

• додаткові регістри аналітичного обліку та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції, включаючи форми документів для внутрішньої звітності;

• правила документообігу і технології обробки облікової інфор­мації;

• перелік операцій, що потребують додаткового контролю;

• порядок контролю за внутрішньобанківськими операціями;

• методи оцінки майна і зобов’язань;

• порядок внутрішньобанківських розрахунків (між філіями);

• правила застосування в обліку принципу нарахування доходів і витрат (включаючи порядок нарахування амортизації та ство­рення резервів);

• політика банку щодо роботи з цінними паперами;

• процедури вивірки та контролю;

• організація податкового обліку;

• порядок проведення інвентаризації;

• інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Внесення змін в облікову політику протягом року не допускається, за винятком випадків змін у чинному законодавстві. Зміни положень облікової політики на наступний рік та причини цих змін мають бути відображені у пояснювальній записці до річного звіту банку. Не вважаються змінами в обліковій політиці:

• нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

• нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються по суті від попередніх і не здійснювались раніше.

Облікова політика банків базується на таких концептуальних складових міжнародних стандартів бухгалтерського обліку: безперервності діяльності, постійності правил бухгалтерського обліку, обачливості, нарахування, окремого відображення активів і паси­вів, прийнятності вхідного балансу, перевагах змісту над формою, оцінюванні, відкритості, консолідації, суттєвості, конфіденційності.

Організація бухгалтерського обліку в банку повинна забезпечити:

• своєчасне обслуговування клієнтів;

• своєчасне відображення банківських операцій у бухгалтерському обліку та надання достовірної звітності;

• попередження виникнення крадіжок і зловживань, нестач, незаконного витрачання коштів і цінностей;

• скорочення часу і коштів на здійснення банківських операцій на основі оптимізації документообігу та застосування засобів автоматизації;

• захист бухгалтерської інформації;

• контроль за належним оформленням документів.

7.2. Характеристика аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків комерційних банків

Система аналітичного обліку банку дає змогу вести детальний і повний облік усіх банківських операцій. Організація аналітич­ного обліку в банках здійснюється відповідно до «Порядку ведення аналітичного обліку установами банків України», затвердженому Постановою Правління НБУ від 30.12.97 р. № 466.

Аналітичний облік забезпечується за допомогою аналітичних рахунків, що дає можливість отримувати докладну інформацію про кожного контрагента та кожну операцію.

Облік операцій в іноземній валюті ведеться за тими ж рахунками, що й облік операцій у національній валюті.

Номер аналітичного рахунку складається з номера синтетичного рахунку згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку в комерційних банках, ключового розряду та набору значень параметрів аналітичного обліку. Усі параметри аналітичного обліку поділяють на обов’язкові та необов’язкові. Відкриття будь-яких рахунків передбачає наявність обов’язкових параметрів аналітич­ного обліку згідно з вимогами Національного банку України щодо звітності.

Додаткова інформація, необхідна для управління банком, забезпечується за допомогою додаткових параметрів, визначених банком самостійно згідно зі схемами нумерації аналітичних рахунків, які містять обов’язкові і необов’язкові параметри, та затверджених банком Правил кодування рахунків. Обов’язкові параметри аналітичного обліку поділяють на загальні і спеціальні. Загальні параметри заповнюються при занесенні до комп’ютерної системи нового контрагента або при відкритті аналітичного рахунку. Спеціальні параметри застосовуються до окремих груп аналітичних рахунків залежно від їх економічного змісту; такі параметри використовуються для автоматизованого введення окремих операцій та для надання спеціальної звітності в Національний банк України. Серед обов’язкових параметрів розрізняють параметри контрагентів (клієнтів), документів, договорів і безпосередньо аналітичних рахунків.

Інформацію про контрагентів (клієнтів) деталізують обов’яз­кові параметри контрагентів, заповненню яких приділяють особливу увагу. Параметри контрагентів включають код контрагента, ідентифікаційний код, резидентність, ознаку інсайдера, код держави, інституційний сектор економіки, форму власності, галузь економіки, вид економічної діяльності. Ці параметри у повному обсязі заповнюють при формуванні картки клієнта.

До номера аналітичного рахунку включають окремі параметри з усього можливого набору їх значень. Решта значень параметрів зберігається поза номером аналітичного рахунку і використовується під час виконання операцій та при побудові звітності. Мінімальна кількість знаків у номері аналітичного рахунку — п’ять, максимальна — чотирнадцять.

В усіх схемах нумерації код контрагента — це порядковий номер клієнта з реєстру контрагентів. Банком ведеться реєстр контрагентів (юридичних осіб, підприємців, фізичних осіб, банків) на електронних носіях.

Нумерація контрагентів здійснюється окремо в розрізі інформаційних баз — для контрагентів, рахунки яких відкриті в сис­темі операційного дня, для рахунків фізичних осіб у національ­ній валюті, для рахунків з обліку акціонерного капіталу тощо. У кожній виділеній базі нумерація здійснюється у суцільному порядку.

Реєстр заповнюється на підставі юридичних справ клієнтів, реєстраційних карток банків-кореспондентів та паспортів громадян. Реєстр контрагентів також містить усі необхідні для банку параметри. Коригування реєстру контрагентів здійснюється у випадку зміни форми власності, назви, місцезнаходження, видів діяльності, керівництва клієнтів та інших причин на підставі відповідних документів, оформлених належним чином. Зміни до реє­стру щомісячно роздруковуються та брошуруються. У разі закриття рахунку відомості про контрагента залишаються у реєстрі контрагентів з позначкою «недіючий клієнт».

Відповідальність за ведення реєстру контрагентів несуть відповідальні виконавці згідно з посадовими інструкціями.

Особові поточні рахунки відкриваються після внесення інфор­мації про клієнта до реєстру контрагентів.

Інші аналітичні рахунки фінансового, податкового, управ­лінського обліку відкриваються відповідно до схем нумерації, на підставі розпоряджень, які оформляються відповідальними виконавцями структурних підрозділів банку. У розпорядженнях вказуються всі необхідні параметри: номер балансового рахун­ку, номер аналітичного рахунку, назва та характер аналітич­ного рахунку, номер відповідального за ведення цього рахунку виконавця, дата відкриття та ін.

Для юридичних осіб та підприємців реєстр містить відомості про: назву, ідентифікаційний код, юридичну адресу, дату держав­ної реєстрації, орган ДПІ, яким здійснено реєстрацію, її дату, керівництво та форму обслуговування контрагента. Для підприємців також вказується код особи. Додаткові параметри реєстру містять такі відомості: резидентність, код країни, ознаку інсайдера, характеристику клієнта, його статус (діючий, недіючий), інституційний сектор економіки, символ міністерств, форму власності, ознаку бюджетного фінансування, коди галузей економіки та видів економічної діяльності, код платника податків.

Для банків реєстр містить такі ж відомості та додаткові параметри, що й для юридичних осіб, крім дати державної реєстрації та даних про реєстрацію органами ДПІ.

Для фізичних осіб реєстр містить: прізвище, ім’я та по батькові, паспортні дані, код особи, ідентифікаційний код платника податків. Додаткові параметри містять: резидентність, коди країни та платника податків, ознаку інсайдера, характеристику та статус клієнта, інституційний сектор економіки.

При відкритті аналітичних рахунків також вказується: валюта рахунку, код клієнта, тип рахунку, необхідні додаткові параметри залежно від типу рахунку.

Відкриття (закриття) рахунків фінансового обліку відображається у Книзі реєстрації рахунків банку, що ведеться окремо: в національній валюті, в іноземній валюті, для ведення внутрішньобанківських операцій.

Книга реєстрації рахунків ведеться на електронних носіях. Щомісячно роздруковується список-доповнення до книги відкритих рахунків. Станом на 1 січня нового року книга роздруковується в повному обсязі.

Відповідальність за ведення книги реєстрації несуть заступники головного бухгалтера з відповідних операцій або визначені відповідальні виконавці згідно з посадовими інструкціями.

Рахунки валових доходів (витрат) у податковому обліку кореспондують як між собою, так і через контррахунки, які не мають аналітичного змісту.

Податковий облік може вестись на балансових рахунках 8-го класу. Структура плану рахунків податкового обліку має відповідати структурі податкової декларації, а для зручності аналізу бути максимально прив’язаною до структури форми 2 «Звіт про прибутки і збитки». План рахунків 8-го класу розробляється банком самостійно, виходячи з потреб банку та вимог податкового законодавства щодо обліку валових доходів та витрат. Аналітичні рахунки в податковому обліку відкриваються згідно з планом рахунків податкового обліку аналогічно статтям декларації та додатків до неї. Для відображення щоденної облікової інформації в податковому обліку встановлюється відповідність аналітичних рахунків фінансового обліку рахункам податкового обліку. Наприклад, нараховані доходи (витрати) в аналітичному фінансовому обліку поділяються на ті, що підлягають оподаткуванню з ознакою 1, і ті, що не підлягають оподаткуванню, з ознакою 2 відповідно до Правил кодування аналітичних рахунків банку.

При веденні обліку за позабалансовими рахунками рахунки 9-го класу кореспондують тільки через контррахунки 99-го розділу. Позабалансовий облік у податковому та управлінському обліку не ведеться. Контррахунки відкриваються як технічні рахунки без аналітичного змісту і використовуються для подвійного запису за позабалансовими рахунками.