20.Суспільство кріто-мікенської протоцивілі-зації та особливості його господарської сфери.

Кріто-мікенська цивілізація (Егеіда) утворилася в добу бронзи (II тис. до н. e.). її складовими вважають Крітське суспільство (Мінос) як союз трьох міст-держва номового типу Малії, Феста і Каносса (перша по¬л II тис. до н. e.) та міста-держави материкової Греції (Мікени, Тиринф, Аргос, Пилос й ін. у XV-XII ст. до н. e.). У політ відношенні це були ранньокласові держави, Крітська цивілізація - теократична мона¬рхія, Мікенська - монархія зі значною роллю військової аристократії. Але господарський розвиток мав спільні ознаки. Ранньокласова цивілізація сформувалася за відсутності іриґаційного сільського господарства, але на основі двосекторності економіки, адміністративного і редистрибутивного державно-палацового управління. Економічні відносини визначала госпо¬д діяльність палаців (адміністр-релігійних, господ ком¬плексів) і територіальних громад. Палацова адміністрація контролювала всі сфери життя, організовувала виробництво і розподіл, військову справу, по¬даткову систему. Землі були державною, общинною та приватною власніс¬тю, їх могли здавати в оренду. Рабство мало патріархальний характер.

21.Осьовий час та його роль у формуванні Західної та Східної цивілізацій.

Формування двох сучасних цивілізацій пов'язують із так зва¬ним «осьовим часом», який, на думку Ясперса, припадає десь на проміжок між 800 та 200 рр. до Р.Х. Як він зазначає, саме в цей період відбувається «найрізкіший поворот в історії. З'явля¬ється людина такого типу, що зберігається донині. Саме в цей час відбувається чимало незви¬чайного: на Сході і Заході зароджується філософія, виникають нові релігії та їх пророки, а людина усвідомлює своє буття і саму себе. Власне, осьовий час розглядається як перехідний період цивілізаційного процесу. Ці зрушення супроводжувалися певними, досить глобальними змінами в господар та техніко-техноло¬г сферах, які найчастіше пов'язують із переходом до так званого залізного віку, поширенням досконаліших знарядь праці та модернізації виробничих процесів.Зазнає змін та певних трансформацій і соціальна структура суспільства, в якій поряд із традиційною держ владою— власністю та системою розподілу виникають відносини власності індивідуальної, як правило, у вигляді рухомості. В соціально-екон плані осьовий час пов'язаний з появою недерж власних структур, а в суспільному — з ви¬значенням самоцінності людини. Як стверджує Ясперс, завер¬шення осьового часу тісно пов'язане із створенням світових ім¬перій та світових релігій Усі ці зміни відбуваються одночасно в трьох точках первісних цивілізацій — Китаї, Індії та у Середземномор'ї (Заході), неза¬лежно одне від одного. Осьовий час означав руйнування великих стародавніх культур, призводив їх до загибелі. Отже, осьовий час поклав початок двом основним сучасним цивілізаціям — Східній та Західній, кожна з яких увібрала певні риси попередньої історії вищеназваних регіонів великих стародав¬ніх культур. Слід зауважити, що зміни на Сході були значно меншими, ніж на Заході. Проте до осьового часу ці регіони при¬йшли з уже досконало сформованими суспільними інститута¬ми — державою, владою, власністю. Поява їх була тісно пов'я¬зана з тими змінами форм господарської діяльності, що відбува¬лися в різних варіаціях у різних регіонах світу. Таким чином, осьовий час —ха¬рактеризувався принциповими змінами в соціально-екон, політичній, етнічній та техніко-техпологічій сферах.