43.Передумови, сутність та значення Великих географ відкриттів для розвитку господ-их систем суспільств Європ цивілізації.

Об'єктивна необхідність пошуку нових торговельних шляхів (передусім — до казкової Індії) була зумовлена відповідною еконо¬мічною та політичною ситуацією, що склалася на той час у Європі. Великі подорожі європейців зумовлені цілою системою передумов.

Основними екон передумовами Великих географіч¬них відкриттів є зрушення у розвитку продуктивних сил Зах Європи, початок розкладу феодальної та зародження у її надрах нової, капітал. системи, які наприкінці XV ст. дістали прояв в істотних змінах у сфері матеріаль¬ного виробництва, стані та характері продуктивних сил, зростан¬ні сфери товарно-грошових відносин і розширенні ринку. Серед економічних передумов вирізнялися:

• Бурхливий розвиток промисловості, зростання товарності сільського господарства, що приводило до потреби в нових рин¬ках збуту;

• ускладнення грошового обігу та посилення ролі торгов. бірж вимагало більшої кількості дорогоцінних металів як за¬собів обігу (європейські джерела срібла були значною мірою ви¬снажені). «Жага золота» штовхала європейців на пошук нових шляхів на Схід, через океани;

• криза середземноморської торгівлі. Завоювання Туреччиною Південно - середземноморського та Азовсько-Чорноморського ба¬сейнів і феодальна роздробленість Золотої Орди сприяли блокуванню традиційних торговельних шляхів та перетворили арабів, які захопили Аравійський півострів, у монополістів посередниківу цьому напрямі торгівлі. А це робило торгівлю європейців зі Сходом нееквівалентною і сприяло відтоку, а не притоку дорогоцінних металів.

До політичних передумов географічних відкриттів можна від-нести:

• розвиток абсолютизму в Зах Європі, який створив пе-редумови для організації великих морських експедицій, голов¬ною метою яких було захоплення колоній, оскільки істотно збіль-шилися грошові потреби абсолютистських монархій і дворянства на утримання значно зрослих державних структур та розкішне життя двору. Одночасно більшість феодалів через подрібнення родових земельних маєтків істотно збідніла;

• завершення державного об'єднання низки країн Західної Євро¬пи, що супроводжувалося закінченням тривалих виснажливих воєн.

Науково-технічними передумовами великих географічних відкриттів були досягнення в науці та техніці європейців, які забезпечили саму можливість тривалих подорожей. Це насам-перед відродження античних уявлень про те, що Земля — куля, уточнення карт, удосконалення навігаційних приладів (компас, секстант, астролябія), а також будівництво суден нового кла¬су — каравел з трьома щоглами та ярусним розташуванням ві¬трил, що дозволяло йти потрібним курсом за будь-якого на¬прямку вітру, а, отже, здатних подолати великі відстані в складних умовах океану. Каравели стали одним із символів цієї епохи.

Великі географічні відкриття мали великі наслідки не тільки для країн Європи, а й для всього людства. Одним з найбільш зна-чущих економічних результатів Великих відкриттів стала так звана «революція цін» у Західній Європі, яка відіграла вельми значну роль у розкладі феодалізму та формуванні капіталістично-го господарства.

Серед Великих географічних відкриттів найважливішими є:

• подорож португальця Васко да Гама до Індії, завдяки якій уперше прокладено шлях з Європи до Південної Азії (1497— 1499 pp.);

• експедиції під керівництвом італійця Христофора Колум-ба, який у 1492 p. за підтримки Іспанії вирушив на Захід через Атлантичний океан (шлях уздовж берегів Африки був закри¬тий Португалією) і потрапив до Америки. Під час наступних експедицій він розвідав узбережжя Південної та Центральної Америки й відкрив кілька островів;

• експедиція Фернандо Магеллана у 1519—1521 pp., що здій¬снила першу кругосвітню подорож.

Великі географічні відкриття мали надзвичайно важливе зна¬чення не лише для європейської, а й для світової економіки. Від-бувається становлення світового ринку. Унаслідок відкриття но-вих земель площа відомої європейцям поверхні Землі до кінця XVI ст. збільшилася в шість разів.

Розширюється не лише територіальна сфера обігу, а й торго-вельний асортимент за рахунок нових товарів (тютюн, какао, ка-ва, картопля, томати тощо); різко збільшується обіг відомих, але рідкісних раніше рису, цукру, прянощів. Так, у XVI ст. увезення прянощів в Європу перевищувало обсяг венеціанського та генуе¬зького імпорту більше, ніж у 30 разів (з 200 до 7000 т).

Боротьба за оволодіння новими ринками вела до створення в ря¬ді країн монопольних торгов об'єднань, найбільш потуж¬ними з яких стали голландська та англійська Ост-Індські компанії.

Переміщення основних торговельних шляхів із Середземного моря в Атлантичний океан зумовило занепад італійської торгівлі, передусім венеціанської та генуезької. Роль основних торговель-них центрів спочатку переходить до портів Піренейського півос-трова (Ліссабон, Кадіс — аванпорт Севільї та ін.). Італійські міста змінили торговельну спеціалізацію (увезення в Європу східних тканин, вивезення на Схід англійського сукна). Німецькі міста опинилися поза світовою торгівлею. Водночас зросло значення міст уздовж узбережжя Атлантичного океану, насамперед Антве¬рпена (Нідерланди), який став справжнім центром світової торгі¬влі — як ввозу, так і вивозу з Європи. Змінюється й техніка тор¬гівлі, яка удосконалюється настільки, що поширюється торгівля за зразками. Це, у свою чергу, вело до створення торговельних бірж, першою з яких стає антверпенська. Поступово роль центру світової торгівлі й кредиту отримують Амстердам та Лондон.